укр eng рус

Content on this page requires a newer version of Adobe Flash Player.

Get Adobe Flash player

Recent news
References
Chambers Europe

“The team was recently visible advising on a number of pharmaceutical cases. Sources agree that the team is “moving in the right direction” and are particularly impressed by its work in the pharmaceutical sector”.

 

How They Combat Corruption in Ukraine

19.08.2011

This content is available only in original language of publication – Ukrainian.

Kyiv Post, серпень 2011
http://www.kyivpost.ua/opinion/op-ed/yak-v-ukrayini-z-korupciyeyu-boryutsya-27260.html

З моменту проголошення незалежності України вкрай гострим залишається питання про корумпованість органів державної влади. Протягом цього періоду держава намагалася боротися з корупцією, зокрема шляхом створення антикорупційної правової бази.

Так, в червні 1993 року Парламент прийняв Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», яким був створений координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України, а також спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. Також цим законом було передбачено, що контроль над виконанням законів у сфері боротьби з корупцією покладається безпосередньо на Верховну Раду України та Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, а нагляд – на відповідних прокурорів. В цьому ж році було прийнято Закон України «Про державну службу», який визначав загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Зрештою 5 жовтня 1995 року було прийнято Закон України «Про боротьбу із корупцією». Цим законом було визначено правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь. Було дане визначення корупції, встановлено перелік суб’єктів корупційних діянь, органів, які ведуть боротьбу із корупцією. Також було передбачено відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, яка полягала у накладенні невеликих штрафів.

Однак цей Закон виявився недієвим та жодним чином не посприяв подоланню корупції, про що було вказано у затвердженій Указом Президента України від 10 квітня 1997 року Національній програмі боротьби із корупцією, якою впроваджувалися профілактичні та організаційно-правові заходи, спрямовані на подолання корупції.

Через невиконання низки заходів, передбачених вказаною Програмою, не відбулося відчутного скорочення кількості корупційних діянь. Тому наступним кроком стало затвердження Президентом Концепції боротьби із корупцією на 1998-2005 роки, яка носила комплексний характер і мала забезпечити системний підхід та ефективну організацію діяльності щодо запобігання та протидії корупції. Концепція висвітлювала соціальні передумови корупції, причини та умови корупційних діянь. Велику увагу було приділено питанням запобіжного впливу на соціальні передумови корупції та запобіганню корупційним діянням, питанням вдосконалення законодавства про відповідальність за корупційні діяння. Координаційні функції стосовно реалізації Концепції було покладено на Координаційний комітет, який згодом було ліквідовано, а замість нього було створено Міжвідомчу комісію при Раді національної безпеки та оборони.

Надалі, у сфері боротьби із корупцією було прийнято ще близько 70 нормативних актів, однак їх прийняття не вплинуло на рівень корупції у країні.

Важливим моментом було підписання Україною ряду міжнародних договорів у сфері боротьби із корупцією. Так, у 2006 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН проти корупції шляхом прийняття Закону «Про ратифікацію конвенції ООН проти корупції». Це спричинило необхідність приведення законодавства України у відповідність до вимог міжнародних договорів. В силу цього було розроблено та прийнято «антикорупційний» пакет законів, а саме: закони України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення».

Однак до вказаних законів було достатньо претензій як з боку державних службовців, зокрема щодо необхідності декларування видатків сім`ї, так і з боку приватного бізнесу, оскільки навіть приватних підприємців було включено у перелік суб’єктів корупційних дій.

Спочатку вказані закони мали набрати чинності ще 1 січня 2010 року, однак депутати довгий час відкладали цю дату, а згодом вирішили зовсім їх скасувати.

«Антикорупційний» пакет законів все-таки набув чинності 1 січня 2011 року, однак, діяв впродовж п’яти днів – до скасування антикорупційного законодавства.

Країна залишалася без антикорупційних законів до 1 липня 2011 року, коли набув чинності Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Із його прийняттям справедливо було піддано критиці пункт 1 перехідних положень Закону, згідно з яким статті 11 (спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування) та 12 (фінансовий контроль) набирають чинності з 1 січня 2012 року. Не важко здогадатися, що вказані статті регулюють найбільш важливі заходи, спрямовані на запобігання і протидію корупції.

У зв’язку із прийняттям Закону виконавчий секретар Національного антикорупційного комітету при Президентові України пообіцяв привести усю законодавчу базу в державі у відповідність. За його словами, одним із найголовніших шляхів вирішення цього питання є розроблення відповідного комплексного законопроекту, прийняття якого дозволить усунути наявну нині конкуренцію норм.

Також наразі триває підготовка Національної стратегії щодо запобігання та протидії корупції на 2011-2014 роки, яку має затвердити Президент.

Як бачимо, законодавство у сфері боротьби із корупцією начебто і перебуває у динаміці, однак, при прийнятті чергового нормативно-правового акту держава кожного разу визнає (чи то в преамбулі нормативного акту, чи то у пояснювальній записці до законопроекту), що боротьба із корупцією поки не знає позитивних результатів.

Наскільки дієвим виявиться новий Закон у сфері боротьби із корупцією покаже час, який однак, вже показав, що саме лише внесення змін до законодавства – не панацея.

 
© 2017 Ilyashev & Partners / Mobile version