Маємо визнати, що саме ЄС є найкращим для нас ринком, з найбільшими можливостями та перспективами

Світова торгівля, чим далі, тим більше визначається не економікою, а геополітикою. Глобальні ланцюги постачання більше не працюють за принципом мінімізації витрат — у пріоритеті безпека та контроль. Україна вже рухається цим шляхом через поглиблення торгівлі з ЄС, хоча в умовах війни складно знаходити ресурси ще й для масштабних структурних змін. Про глобальні тенденції та українські виклики у сфері міжнародної торгівлі «Юридичній практиці» розповіла Олена Омельченко, партнер, керівник практики міжнародної торгівлі ЮФ «Ілляшев та Партнери».

— Що наразі можна віднести до основних чинників, що визначають поточний стан та тенденції у сфері міжнародної торгівлі?

— Ми з вами живемо в такий час, коли міжнародна торгівля перестала бути суто економічною категорією і є де-факто інструментом політичним.

Міжнародна торгівля переходить від глобалізації до регіоналізації, і бізнес має розуміти, що отримати новий ринок на сьогоднішній день без політичної домовленості буде дуже складно.

Раніше превалював прагматичний підхід — де дешевше виробити, де дешевше і вигідніше продати, як оптимізувати свою логістику. Сьогодні ці всі питання залишились, але вони вже не є визначальними. На перший план вийшли такі критерії як безпека, контроль вантажів і поставок, передбачуваність: і партнера, і країни, з якою ти працюєш.

Це дуже добре видно на практиці, наприклад, великі європейські виробники, які роками працювали в Китаї, на сьогоднішній день починають переносити своє виробництво ближче до ЄС: в Польщу, Румунію, частково навіть в Україну. І це вони роблять не тому, що так дешевше, ніж виробляти далі в Китаї чи в Південно-Східній Азії. Це навпаки дорожче, але дає великим компаніям контроль за виробництвом, за ланцюгами поставок, дає контроль і розуміння подальшого розвитку, дає прогнозованість.

Ми бачимо, що ситуативні фактори, такі як війна, паливна криза, екологічна криза, енергетична криза, запускають довгострокові зміни в міжнародній торгівлі. Країни реагують на ці ситуативні фактори, починають розробляти нові політики, змінюють ланцюги постачання. І для українського бізнесу тут, мабуть, основний важливий висновок може бути, що сьогодні виграє не той, хто найдешевший, а той, хто найстабільніший, найбільш передбачуваний партнер. Тому треба шукати тих партнерів, з якими ми зможемо працювати не лише завтра, післязавтра, але хоча б в середньостроковій перспективі, про довгострокову зараз не говоримо.

— В яких галузях української економіки найбільш відчутний вплив цих тенденцій?

— Маємо констатувати, що Україна не змогла відстояти власні інтереси таким чином, щоб наші виробники мали покращені умови доступу або перехідні періоди, незважаючи навіть на обставини, спричинені війною.

На мою думку, найбільше постраждала в цій ситуації на сьогоднішній день українська металургія. Але також можна говорити про агросектор. Ми бачили проблеми на зовнішніх ринках, зокрема й проблеми на кордоні з Польщею.

Українські виробники, незважаючи навіть на війну, є конкурентними з європейськими, але ніхто не хоче мати велику конкуренцію на власному ринку. І навіть розуміючи, що сусідній країні сьогодні потрібна підтримка, ні європейський бізнес, ні бізнес США чи будь-якої іншої країни, не готові віддавати частку свого ринку. Вони, звісно, тиснуть на свої уряди, щоб покращити свої власні умови торгівлі.

—А якими шляхами досягаються такі «покращення»? Які інструменти використовують іноземні юрисдикції для захисту своїх ринків?

— Не можна сказати, що є якесь загальне правило, іноземні країни можуть застосовувати всі інструменти, які передбачені в рамках СОТ, і це в першу чергу антидемпінгові, компенсаційні, антисубсидиційні заходи. Але я б не сказала, що до українських товарів ці заходи зараз застосовуються, наприклад, зі сторони ЄС чи інших країн, дуже активно.

На сьогоднішній день ЄС не веде системної політики, наприклад, антидемпінгових, компенсаційних чи субсидиційних розслідувань проти українських товарів. І це не випадково, тому що в 2022 році ЄС прийняв політичне рішення максимально відкрити свій ринок для України, підтримати експорт з України, не створювати додаткових бар’єрів.

Проте дуже важливо розуміти, що така ситуація не є гарантованою назавжди. Вона існує тимчасово, поки є політична воля. Тож можна сказати, що ризик антидемпінгових справ проти України — це не питання, чи буде. Це питання, коли і в яких секторах буде.

Це що стосується антидемпінгових заходів на території ЄС. Але ми маємо великі ризики застосування інших видів обмежень зі сторони ЄС. Наприклад, ми вже бачимо, що застосовуються квоти замість мит, що є ринкові регулювання замість торгових обмежень в вигляді антидемпінгу. Є політичні рішення замість формальних процедур.

Разом з тим, маємо визнати, що саме ЄС є найкращим для нас ринком, з найбільшими можливостями та перспективами.

— Що зміниться у випадку швидкого вступу України в ЄС?

— У нас абсолютно зміниться торгова політика. Україна віддасть повноваження в частині формування торгової політики до Європейської комісії. З того моменту, як ми станемо членами Європейського Союзу, ми не будемо визначати, які ринки для нас є перспективними. Це визначить вже Європейська комісія. Тобто, ми будемо грати по правилам, які на сьогоднішній день вже встановлені в Європейському Союзі.

Будуть денонсовані міжнародні договори, які має Україна щодо торгівлі. Але ми отримаємо можливості торгувати своєю продукцією за договорами, які укладені Європейським Союзом.

Тому, наприклад, укладати на сьогоднішній день угоди про вільну торгівлю з новими країнами, мабуть, не зовсім доцільно. Навіть якщо оцінювати перспективи вступу в ЄС на рівні не двох (як Уряд), а 5-7 років, варто пам’ятати, що переговори про укладення тієї чи іншої угоди теж займають не один-два роки… Тому відкривати зараз якісь нові переговори, мені здається, не дуже реалістично. Ми маємо сконцентруватися на Європейському Союзі, привести своє законодавство у відповідність до права ЄС, адаптувати всю свою практику до Європейського Союзу.

Коли ми станемо членами Європейського Союзу, в нас будуть набагато кращі умови доступу до всіх ринків світу, і в нас буде набагато більший внутрішній ринок, бо ми будемо частиною єдиного європейського ринку. Оце наша має бути перспектива, про це маємо говорити.

— Що зміниться у випадку швидкого вступу України в ЄС в контексті захисту внутрішнього українського ринку?

— Існуючих на сьогодні заходів не буде. Всі повноваження, які на сьогоднішній день є в Мінекономіки в частині застосування торгових обмежень, перейдуть до Європейської комісії. Тому всі заходи, які ми сьогодні маємо на захист національного виробника, будуть скасовані. Можливо, через певний перехідний період, але вони всі будуть втрачені з часом.

Натомість на території України будуть діяти ті заходи, які вже застосовані Європейським Союзом. Тобто ми приєднаємося до чинних обмежень в рамках ЄС, але від своїх ми маємо відмовитися. І якщо українського бізнесу буде необхідно захистити свої інтереси від демпінгового імпорту, то в такому випадку вони матимуть можливість об’єднатися з іншими європейськими виробниками, зібрати 50 % від виробництва в Європейському Союзі і звернутися зі скаргою до Європейської комісії про застосування антидемпінгових заходів щодо певного товару з такої-то країни.

— До речі, якою є поточна практика захисту нашого національного ринку? Які тенденції?

— Україна, виконуючи свої зобов’язання у рамках Світової організації торгівлі, може використовувати досить небагато інструментів для захисту національних виробників. На практиці, найчастіше застосовуються антидемпінгові заходи, тому що дуже складно застосувати антисубсидіційні заходи, складно довести наявність забороненої субсидії в тій чи іншій країні.

Також, однією з політичних домовленостей з ЄС в 2022 році, стало незастосування спеціальних заходів, які потенційно могли обмежити доступ європейських товарів на український ринок (на фоні того, що ЄС, навпаки, надав Україні преференції). Звісно, ви цього не побачите в стрічці новин на сайті Європейської комісії, але це є в пакеті політичних джентльменських домовленостей, і ми всі розуміємо, що жодне рішення про запровадження Україною спеціальних заходів не буде ухвалено. Звісно, ми не хочемо витрачати час і гроші наших клієнтів, тому відразу їх попереджаємо, що це на сьогоднішній день не є реалістичним.

Тож, самий дієвий наразі сценарій – це застосування антидемпінгових заходів, з дотриманням всіх стандартів та умов, визначених нормами СОТ та законодавством України: наявність національного виробника, наявність демпінгового імпорту, наявність шкоди, наявність причинно-наслідкового зв’язку між шкодою і демпінгом, наявність національних інтересів України щодо застосування цих заходів.

— Можете навести приклади таких справ із недавньої практики?

— Так, ми мали в останньому періоді декілька цікавих справ. Це антидемпінгові заходи щодо фітингів, радіаторів та оцинкованого прокату. До речі, всі ці заходи, які були застосовані, призвели до того, що відкрились нові виробництва в Україні, з’явилися нові виробники. Тобто це працює, і, більш того, такі виробники ініціюють продовження заходів і на наступні періоди.

Якщо говорити про нові тенденції, у нас були цікаві справи, в яких ми вперше добилися застосування заходів у зв’язку з ухиленням від сплати мита. Фактично мав місце обхід антидемпінгових заходів — у нас були застосовані заходи щодо оцинкованого прокату з Китаю. І як тільки вони були введені, ми побачили, що весь імпорт перемістився на Малайзію. До цього з Малайзії не було поставлено жодної тонни.

З’ясувалося, що дійсно мало місце використання підроблених сертифікатів. Тобто, по суті, це китайський товар, який змінював країну походження і заїжджав в Україну, наче малайзійський. І, відповідно, така практика має бути покарана відповідно до норм СОТ і законодавства України, але, на жаль, ця стаття жодного разу не застосовувалася. Нам було дуже складно відкрити таку практику, але ми дуже вдячні, що Комісія, Мінекономіки нас почули.

— Які рекомендації ви можете дати бізнесу, зважаючи на поточні геоекономічні реалії?

— Мабуть, я б сказала в даному випадку дуже прямо, що експортерам потрібно бути готовим до будь-яких перевірок. Якщо мова йде про ринок Європейського Союзу, то вони мають бути готові до перевірок власного виробництва на відповідність нормам СОТ і нормам ЄС.

Щодо імпортерів, їм не варто будувати бізнес на одному джерелі поставок, тому що зараз міжнародна торгівля і світ дуже змінюється, протекціонізм набирає оберти, а постійні дешеві поставки можуть розглядатися як демпінг. Водночас ми бачимо, що всі країни зараз збільшують кількість антидемпінгових процесів. Тому імпортери мають будувати свій бізнес не на одному джерелі поставок, а на декількох, адже одне джерело поставок можна швидко розірвати.

Локальним виробникам слід бути активними і не чекати, поки їх витіснять.

Сьогодні виграють ті, хто реагує швидко, і ті, хто діє наперед.

— А якими будуть рекомендації для українського уряду, по торгівлі?

— Перш за все, ми акцентуємося на Європейському Союзі. Маємо далі продовжувати діалог з Європейським Союзом щодо CBAM. Повинні хоча б секторально про це говорити. Це для нас дуже важливо.

Ми маємо підтримувати добрі відносини не лише з Європейським Союзом, а й з США, тому що від цього дуже багато залежить.

Звісно, що ми маємо захищати внутрішній ринок від імпорту, в першу чергу, з Китаю, В’єтнаму, Малайзії і Туреччини. Це найбільш ризикові країни, які на сьогоднішній день, по суті, вбивають українських виробників.

Також я б порадила українському уряду звернути увагу на власне виробництво і створити механізми підтримки українського виробництва. Не лише підтримки всередині країни, але й підтримки на зовнішніх ринках, правильного лобіювання їх інтересів. Українським виробникам на сьогодні дуже складно у багатьох моментах і, мабуть, без цієї підтримки з боку уряду держави їм буде ще складніше в майбутньому — адже правила торгівлі змінюватимуться з входженням України в ЄС. Вони мають бути до цього готові.

Потрібно більше діалогу між українським бізнесом і Урядом.

(Бесіду вів Олексій Насадюк, «Юридична практика»)