Дата публікації: 14 травня 2026
Олена Омельченко, партнер, керівник практики міжнародної торгівлі
Джерело: «Європейська правда»
Світ входить у нову епоху торговельних війн, де принципи вільної торгівлі вже не мають такої сили, як ще десять років тому. Натомість інструменти торговельного захисту стали механізмом, який дозволяє не лише захищати внутрішній ринок, а й добиватися політичних та економічних поступок.
Антидемпінгові мита, компенсаційні заходи, спеціальні захисні заходи та розслідування щодо обходу мит – усе, що ще недавно вважалося винятковим інструментом захисту ринку, сьогодні перетворилося на один із ключових елементів глобальної економічної політики.
Торговельний захист став не лише інструментом промислової політики, а й елементом економічної безпеки та частиною геополітичного протистояння.
Фактично світ переходить від моделі вільної торгівлі до моделі «керованої торгівлі через торговельний захист».
І Україна вже опинилася в самому центрі цього процесу, що вимагає від держави вміння максимально ефективно використовувати всі інструменти торговельного захисту.
«Найбільша криза глобальних торговельних правил»
За офіційними даними Європейської комісії, лише у 2024 році ЄС відкрив 33 нові розслідування у сфері торговельного захисту – це найбільший показник з 2006 року.
Станом на кінець 2024 року в Європейському Союзі діяло вже 199 заходів торговельного захисту проти недобросовісного імпорту, з них 169 антидемпінгових заходів, 29 компенсаційних заходів проти субсидованого імпорту та спеціальний захисний режим щодо сталевої продукції.
А у 2025 році Європейська комісія фактично перейшла до нової моделі торговельного захисту.
Відтепер боротьба з «глобальними надлишковими виробничими потужностями», насамперед китайськими, офіційно стала частиною політики економічної безпеки ЄС.
Парадоксально, але нинішнє зростання торговельного захисту відбувається одночасно з кризою системи Світової організації торгівлі (СОТ).
Апеляційний орган СОТ фактично паралізований із 2019 року через блокування Сполученими Штатами призначення нових суддів.
Тож держави дедалі агресивніше застосовують заходи торговельного захисту, а система вирішення спорів перестала бути ефективним стримуючим фактором.
Генеральна директорка Світової організації торгівлі Нгозі Оконджо-Івеала вже прямо заявляє про «найбільшу за 80 років кризу глобальних торговельних правил».
За оцінками організації, обсяг світового імпорту, на який впливають торговельні обмеження та нові мита, вже перевищив $2,6 трлн.
Захист від Китаю
Якщо проаналізувати глобальну статистику антидемпінгових заходів, стає очевидно, що сучасна система торговельного захисту значною мірою побудована навколо стримування китайського експорту.
Саме Китай є головною ціллю антидемпінгових розслідувань.
Крім того, він став центральним фактором глобальної дискусії про надлишкові виробничі потужності.
За даними Європейської комісії, майже половина всіх поточних розслідувань у Європейському Союзі стосується китайських товарів. Особливо сталі, алюмінію, хімічної продукції, кераміки, автомобілів та товарів «зеленої»енергетики.
Одним із найбільш показових кейсів останніх років стало розслідування Європейського Союзу щодо китайських електромобілів.
Європейська комісія дійшла висновку, що китайські виробники електромобілів отримують масштабну державну підтримку, яка спотворює конкуренцію на європейському ринку.
У результаті були введені додаткові компенсаційні мита щодо компаній BYD – 17%, Geely – 18,8%, SAIC – 35,3%. Фактично це стало одним із найбільших компенсаційних розслідувань в історії Європейського Союзу та одним із наймасштабніших кейсів торговельного захисту у сфері «зеленої» промисловості.
І справа тут не лише в автомобілях. Європейський Союз прямо сигналізує: захист стратегічних галузей стає пріоритетом.
Навіть ціною обмеження вільної торгівлі.
ЄС відступає від принципів
Головним індикатором трансформації глобальної торговельної системи стала металургія.
Після введення США мит на сталь та алюміній з мотивів національної безпеки у 2018 році світовий ринок сталі фактично перейшов у режим постійного торговельного захисту.
Європейський Союз був змушений запровадити спеціальні захисні заходи щодо імпорту сталі, які сьогодні охоплюють 26 категорій сталевої продукції, базуються на системі тарифних квот та передбачають 25% мита на імпорт понад встановлені квоти.
Однак події 2025-2026 років демонструють, що ЄС більше не розглядає ці обмеження як тимчасові. Навпаки, Європейська комісія запропонувала нову, значно жорсткішу систему захисту ринку сталі:
- скорочення безмитних квот майже на 47%;
- підвищення мита понад квоти з 25% до 50%;
- запровадження принципу «melted and poured», тобто контролю країни фактичної виплавки сталі для боротьби з обходом мит.
Йдеться про побудову системи стратегічного захисту ринку сталі ЄС.
Найважливіше полягає в тому, що Європейський Союз фактично визнав можливу невідповідність нової системи своїм тарифним зобов’язанням у межах Світової організації торгівлі. Саме тому Європейська комісія ініціювала переговори у Женеві відповідно до статті XXVIII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі щодо перегляду своїх тарифних поступок по сталі.
Це надзвичайно важливий прецедент – Європейський Союз таким чином демонструє готовність ігнорувати базові торговельні домовленості заради захисту стратегічних галузей та економічної безпеки.
Головний фронт торгової війни
Одночасно найбільш динамічним напрямком сучасного торговельного захисту стала боротьба з обходом мит.
У Європейському Союзі боротьба з цією практикою вже стала окремим напрямком торговельної політики. Станом на 2024 рік ЄС застосовував десятки рішень щодо поширення антидемпінгових та компенсаційних заходів у зв’язку з обходом мит через треті країни.
Особливо активно такі механізми використовуються у металургії, хімічній продукції та секторах «зеленої»економіки.
У США боротьба з обходом мит стала одним із ключових напрямків роботи митної служби та Міністерства торгівлі.
Показовий приклад – масштабне американське розслідування щодо сонячних панелей з Малайзії, Камбоджі, В’єтнаму та Таїланду, де влада США фактично заявила про обхід китайських мит через перенесення окремих виробничих операцій до країн Південно-Східної Азії.
Це нова глобальна тенденція.
Держави дедалі активніше реагують не лише на прямий демпінг, а й на перенаправлення виробничих ланцюгів з метою обходу чинних торговельних обмежень.
На окрему увагу заслуговує Туреччина. Вже сьогодні турецька система торговельного захисту за масштабами застосування заходів не поступається, а в окремих секторах навіть перевищує європейську.
Станом на 2025 рік Туреччина застосовувала близько 246 чинних антидемпінгових та компенсаційних заходів та 10 спеціальних захисних заходів. Фактично Туреччина сьогодні застосовує майже у десять разів більше заходів торговельного захисту, ніж Україна.
При цьому Туреччина, активно захищаючи власний ринок, водночас традиційно чутливо реагує на спроби України застосовувати аналогічні механізми щодо турецького імпорту.
Виклик для України
Для України питання торговельного захисту вже давно перестало бути суто юридичною темою. За нинішніх умов це питання промислового виживання держави.
Українська промисловість працює в умовах війни, втрати виробничих потужностей, дорогого фінансування, складної логістики та різкого зростання імпорту дешевої продукції.
При цьому більшість торговельних партнерів України вже давно перейшли до моделі стратегічно захищеного ринку.
За таких умов Україна не може залишатися відкритою економікою.
Останні роки стали переломними для української практики торговельного захисту.
Українські виробники дедалі частіше почали не лише реагувати на агресивний імпорт, а й системно використовувати механізми торговельного захисту для збереження внутрішнього ринку.
Саме в цей період були продовжені та застосовані одні з найбільш резонансних антидемпінгових заходів останніх років у цементній галузі, металургії, сегменті радіаторів, фітингів та метизної продукції.
Україна також уперше у своїй історії почала використовувати механізми боротьби з обходом антидемпінгових заходів через треті країни. Зокрема, у 2025 році були відкриті одразу три розслідування щодо можливого обходу антидемпінгових мит через Малайзію у металургійному секторі.
Фактично в Україні формується нова практика промислового самозахисту, де торговельний захист стає не формальною процедурою, а реальним інструментом захисту виробництва, інвестицій та робочих місць.
Окремо варто відзначити, що попри значний зовнішній та політичний тиск українська влада останніми роками демонструє значно більш послідовний підхід до захисту національного виробника.
Насамперед це стосується команди Мінекономіки, Державної митної служби та торгового представника України Тараса Качки, який системно підтримує необхідність використання інструментів торговельного захисту як елементу економічної безпеки держави.
Проте українська система торговельного захисту все ще залишається значно повільнішою, ніж у ЄС, США чи Туреччині.
На практиці бізнес часто стикається із затягуванням строків розслідувань, перевантаженням державних органів та нестачею спеціалістів у сфері торговельного захисту.
У нинішніх умовах це вже не просто адміністративна проблема, а фактор конкурентоспроможності української промисловості.
Саме тому Україні необхідно прискорювати процедури розслідувань.
А також активніше використовувати механізми боротьби з обходом мит та адаптувати практику до сучасних підходів Європейського Союзу.
І саме це сьогодні є реальною адаптацією України до європейських правил торгівлі.
* * * * *
Світова торгівля вже змінилася.
Навіть Європа обирає не стільки модель абсолютно відкритого ринку, скільки стратегічно захищеного ринку.
І для України питання полягає не в тому, чи використовувати чи ні інструменти торговельного захисту. Питання в тому, наскільки швидко Україна навчиться використовувати їх так само системно та професійно, як це вже роблять ЄС, США чи Туреччина.
