Дата публікації: 21 серпня 2015
Олена Омельченко, партнер, адвокат, керівник практики міжнародної торгівлі
Джерело: «Бізнес»
Олена Омельченко вважає, що в Україні практично немає можливостей для залучення експертів і юридичних радників для вирішення торгових спорів у СОТ
Вже більше семи років Україна є членом Світової організації торгівлі (СОТ). Проте вона має незначний досвід врегулювання торговельних спорів – була позивачем у трьох справах, які навіть не були вирішені на рівні групи експертів (другого етапу вирішення спору; далі йде третій – подання апеляції на рішення групи експертів. – Ред.). Звичайно, незначна кількість справ взагалі не свідчить про небажання українського бізнесу захищати власні інтереси за допомогою механізмів СОТ. Цьому заважає цілий комплекс проблем, скажімо, внутрішнього характеру.
По-перше, відсутнє вітчизняне законодавство, що забезпечує імплементацію домовленостей між членами СОТ щодо врегулювання спорів у цій організації. Основним органом захисту прав та інтересів України в торговельно-економічній сфері з використанням механізмів СОТ є Мінекономрозвитку. Однак до цього часу ним не розроблені нормативні акти щодо процедури прийняття рішення про початок справи спеціально уповноваженим органом. Відсутні вимоги про необхідність узгодження такого рішення з Кабміном, МЗС та іншими держорганами, не вироблені критерії та алгоритм дій уповноваженого органу. Також законодавчо неврегульованими залишаються питання дотримання конфіденційності, взаємодії бізнесу і держави в таких спорах.
Крім того, в жодному нормативному акті не передбачені зобов’язання організацій, підприємств і держорганів щодо негайного надання на запит Мінекономрозвитку документів, конфіденційної інформації тощо. Проблеми можуть виникнути навіть при отриманні, наприклад митної статистики від ДФС. Таким чином, відсутність правового регулювання вищезазначених процедур не дає можливості оперативно реагувати на виникнення проблемних ситуацій та ефективно захищати інтереси українського бізнесу в рамках СОТ. Саме тому такі нормативні акти необхідно приймати негайно!
По-друге, в Україні практично немає можливостей для залучення експертів та юридичних радників в рамках подібних спорів. Держбюджет-2015 не передбачає відповідних витрат. Тому виробленням тактики захисту та представленням інтересів в торгових спорах займається тільки Мінекономрозвитку. У відповідному відділі міністерства фактично працює аж три людини. При цьому Мінекономрозвитку не може залучати юридичних радників на безкоштовній основі або за рахунок коштів бізнесу – це заборонено Законом «Про протидію корупції». Проте багато країн залучають юридичних радників національних і міжнародних спеціалізованих компаній. Наприклад, юридичне обслуговування міжнародною юрфірмою з високим рейтингом може коштувати $0,5-1 млн, з більш низьким рейтингом – $0,3-0,5 млн. Послуги Консультаційного центру з питань права СОТ оцінюються в $150-250 тис. Вийти з ситуації можна таким чином. Перш за все, у Держбюджеті-2016 слід передбачити фінансування супроводження справ у СОТ. Далі необхідно приєднатися до вищезазначеного Консультаційного центру. Відповідний внесок може бути сплачений за рахунок коштів, виділених Україні як технічна допомога. Для вироблення тактики захисту також потрібно дозволити залучати юридичних радників, що представляють інтереси українського бізнесу.
По-третє, варто приділити особливу увагу інституційному механізму представлення інтересів України в СОТ. Велику роль тут відіграє Постійне представництво України при ООН та інших міжнародних організаціях (розташоване в Женеві), яке регулярно бере участь у засіданнях Органу з врегулювання спорів. Проте в умовах скорочення закордонних представництв України питаннями СОТ займаються аж два дипломата, які фізично не можуть бути присутніми на всіх заходах цієї організації. Для прикладу: РФ відкрила в СОТ окреме постійне представництво, в штаті, якого 33 особи. Саме тому необхідно терміново посилювати постійне представництво України в Женеві.
Природно, що вирішення всіх перерахованих проблем вимагає часу і підтримки Кабміну. Однак при цьому слід пам’ятати, що на кону імідж України та системний захист її економічних інтересів.
