Дата публікації: 4 червня 2014
Роман Марченко, адвокат, старший партнер
Джерело: Kyiv Post
Неправомірні дії Російської Федерації щодо України, зокрема, анексія території Автономної Республіки Крим, є однією з найбільш обговорюваних тем не лише в Україні, але й за кордоном. Незважаючи на патріотичні настрої більшості наших співвітчизників, усі ми змушені визнати той факт, що Україна втратила контроль над Кримом і на території кримського півострова де-факто діють закони Російської Федерації.
Звісно, в умовах, що склалися, Україна була змушена приймати рішення, що дозволили б захистити свої інтереси та інтереси наших співвітчизників, які перебувають на анексованій території. Саме тому 15 квітня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий закон про окуповані території, спрямований на захист прав українців, що залишилися в Криму.
Варто відзначити, що окремі норми цього закону буде практично неможливо реалізувати на практиці, оскільки відновити права громадян, порушені внаслідок дій самопроголошеної кримської «влади», можна буде лише у випадку фактичного повернення території Криму під юрисдикцію України. Але прийняття цього нормативно-правового акта – абсолютно правильне і своєчасне рішення з боку українського парламенту.
Справа у тому, що згідно з нормами міжнародного права, навіть якщо країна не відповідає на агресію військовими діями, вона все одно повинна протестувати проти будь-якої дії окупанта на її землі. В іншому випадку її поведінка може трактуватися як мовчазна згода. Безумовно, Україна ніколи не погодиться з анексією Криму, тому прийняття закону про окуповані території і ряду правових актів – абсолютно необхідний та логічний крок. Таким чином, українська сторона підтверджує свою позицію щодо незаконної діяльності РФ. Нагадаю, що така позиція майже одностайно визнається і міжнародним співтовариством – досить згадати резолюцію Генеральної асамблеї ООН, за яку проголосувала більшість держав при усього лише 11 голосах «проти» країн-вигнанців, у тому числі Росії.
Закон був прийнятий 15 квітня 2014 року, але він досі не опублікований в офіційних виданнях, а отже, не набрав законної чинності.
Тим не менш, окремі його положення досить активно обговорюються як серед експертів, так і в суспільстві. Тому ми можемо спрогнозувати, як зміниться життя простих українців, у першу чергу кримчан, після набрання чинності цим документом.
Окупація Криму змусить кримських підприємців переглянути стратегію ведення бізнесу на анексованій території. Справа у тому, що підприємці мають зробити нелегкий вибір – продовжувати працювати в Криму як резиденти України або ж прийняти законодавчі правила Російської Федерації. Обидва варіанти мають свої недоліки.
Якщо підприємець вирішує продовжувати працювати за українським законодавством, йому надається можливість спрощеної перереєстрації свого бізнесу на материковій частині України. У цьому випадку бізнесмени зможуть зберегти українську реєстрацію своїх активів, а потужності в Криму Україна вважатиме іноземними філіалами. Такий варіант вигідний у першу чергу представникам середнього та великого бізнесу. Але в цьому випадку підприємці-«патріоти» можуть зіткнутися з цілою низкою труднощів: пильною увагою і упередженим ставленням з боку кримської «влади», можливою дискримінацією прав і свобод та створенням перешкод для ведення бізнесу.
Тим підприємцями, які бажають провадити бізнес як суб’єкт Російської Федерації, спочатку варто пройти процедуру ліквідації в Україні, аби не сплачувати платежі та збори до бюджетів двох країн. Процедура ліквідації підприємства займе деякий час і вимагає проведення цілого ряду процедур на материковій частині України. Крім того, у разі отримання російської «прописки» кримські підприємці втратять бізнес-партнерів з материкової частини України.
Одним з положень закону про окуповані території є невизнання Україною операцій з нерухомістю, які будуть проводитися на території Криму в період окупації. Безумовно, кримчани зможуть продати свій будинок або квартиру на території півострова у відповідності до положень законодавства Російської Федерації, але такі угоди не будуть визнаватися Україною. До того ж, доки не ясний механізм такого продажу, оскільки, перш ніж щось продати, потрібно зареєструвати право власності на об’єкт нерухомості. Тому не виключено, що мешканцям кримського півострова та іншим власникам «будиночку в Криму» доведеться повторно реєструвати право власності на нерухомість, але цього разу вже згідно з російськими законами. У РФ вже звучать заклики «по повній» взяти грошима за таку перереєстрацію з тих, хто відмовився від російського громадянства.
Сьогодні активно обговорюється тема можливого неповернення грошей вкладникам кримських банків. Хочу заспокоїти кримчан – переважна більшість банків, які діяли на території АРК, є філіалами українських фінансових установ, розташованих на материковій частині України. Для повернення депозиту слід звертатися до головних офісів таких банків.
Певні труднощі виникають і в банківських установ при поверненні раніше виданих кредитів. Справа в тому, що проводити роботу щодо повернення кредитних коштів на окупованій території і, можливо, вже щодо громадянин іншої держави значно більш проблематично. ЮФ «Ілляшев та Партнери» обслуговує більше десяти банків, і деякі з них вже ведуть переговори про продаж своїх кримських кредитних портфелів російським фінансовим установам.
Неприємні сюрпризи закон про окуповані території готує і для туристів, які хочуть відвідати Крим. У разі набрання документом чинності іноземцям, які бажають відпочити в Криму, доведеться брати спеціальний дозвіл в правоохоронних органах України. При цьому така норма поширюватиметься на всіх, хто прямує до Криму з материкової частини України незалежно від того, чи їдуть вони автомобілем або потягом. Таке нововведення, безумовно, істотно скоротить кількість туристів, які захочуть провести свою відпустку в Криму.