Дата публікації: 14 серпня 2025
Іван Маринюк, керівник практики податкового права
Джерело: The Legal 500
Оскільки Україна адаптує свою податкову систему внаслідок війни та необхідності економічного відновлення, іноземні компанії стикаються зі зростаючою кількістю судових спорів, пов’язаних з оподаткуванням. Створення Бюро економічної безпеки, цифровізація звітності та зростання податкового навантаження на тлі воєнного стану суттєво змінили підхід держави до адміністрування податків.
У таких умовах транснаціональні компанії дедалі частіше зіштовхуються з донарахуванням ПДВ, податку на прибуток та утриманого податку (WHT), навіть у типових операційних сценаріях. Це спонукає бізнес заздалегідь оцінювати податкові ризики й будувати ефективну стратегію захисту.
Органи податкового контролю та їх повноваження
З питань оподаткування в Україні бізнес передусім взаємодіє з двома ключовими державними органами – Державною податковою службою України (ДПС) та Бюро економічної безпеки України (БЕБ).
Основним органом у сфері податкового контролю в Україні є ДПС. Саме ДПС наділена повноваженнями щодо адміністрування податків, податкових перевірок, надсилання запитів щодо контрагентів, первинних документів та інвойсів, а також блокування податкових накладних і ініціювання перевірок у разі виявлення ознак фіктивності операцій з метою мінімізації податкового навантаження.
БЕБ стало не менш важливою ланкою в системі податкового контролю – особливо у справах, що мають кримінальний характер. БЕБ Бюро може відкривати провадження за ухилення від сплати податків, проводити обшуки, допити та ініціювати вилучення документів або блокування рахунків.
Взаємодія між цими структурами формує практичну реальність податкового контролю, до якої має бути готовий будь-який бізнес, що працює в Україні.
Причини виникнення спорів для транснаціональних компаній
На практиці міжнародні компанії, що працюють в Україні напряму або через локальні дочірні структури, стикаються з низкою повторюваних податкових питань. Частина з них пов’язана зі стандартними перевірками та адмініструванням, інші – з особливостями трактування податкового законодавства або новими підходами контролюючих органів. У цьому розділі коротко розглянемо найпоширеніші теми, які стають джерелом податкових спорів або ризиків для транснаціонального бізнесу.
«Неіснуючі транзакції» у податкових спорах
Одним із найбільш типових підходів ДПС у спорах з бізнесом є виключення витрат і податкового кредиту з ПДВ з мотивів нереальності господарських операцій. Податкова стверджує, що операція є формальною, якщо не підтверджено реальний рух товару, виконання робіт чи надання послуг. Часто ці висновки базуються на так званому «аналітичному профілі» постачальника: недостатній штат, відсутність транспорту, приміщення або технічних ресурсів.
Особливо часто така аргументація застосовується у сферах, де складно простежити матеріальну складову операції або сформувати повний пакет підтверджуючих документів. Це стосується агробізнесу, логістики, трейдингу та IT, де фізичний рух товару або надання послуг складно відстежити документально.
Податкова у таких справах схильна говорити про «відсутність економічного змісту», що часто стає підставою для донарахування податку на прибуток, ПДВ, а в окремих випадках і відкриття кримінальних проваджень. Водночас судова практика в подібних спорах є різною, і винесення рішення на користь платника податків багато в чому залежить від належної підготовки до податкових перевірок та належного оформлення господарських операцій.
Трансфертне ціноутворення в Україні: ключові ризики та практичні рекомендації
Для компаній, що входять до складу транснаціональних груп, питання трансфертного ціноутворення (ТЦУ) є одним із головних джерел податкових ризиків в Україні. Контролюючі органи все частіше приділяють увагу відповідності цін у контрольованих операціях принципу «витягнутої руки» та повноті подання звітності з ТЦУ.
Найпоширенішою підставою для податкових коригувань є, зокрема, розбіжності між задекларованими цінами та цінами на ринку або в зіставних операціях, а також відсутність належного функціонального аналізу. У фокусі опиняються: поставки сировини чи готової продукції між пов’язаними особами, інжинірингові або маркетингові послуги, а також ліцензійні платежі.
Податкова служба нерідко трактує відхилення в цінах як спробу переведення прибутку за кордон, що призводить до донарахування податку на прибуток, штрафних санкцій та пені. Ситуація ускладняється, якщо платник не може надати належні документи або обґрунтування – особливо у випадках операцій з контрагентами з низько податкових юрисдикцій.
Правильна побудова ТЦУ-документації, вчасна подача звіту та консультування із фахівцями ще до перевірки є критично важливими для уникнення ризиків і захисту позиції компанії.
Ведення діяльності без реєстрації постійного представництва (ПП): що повинні знати іноземні компанії
Одним із актуальних напрямів податкового контролю є виявлення ознак діяльності іноземних компаній в Україні без належної реєстрації постійного представництва (ПП). Йдеться про ситуації, коли бізнес фактично здійснює господарську діяльність в Україні через представництва (некомерційні), агентів, локальних партнерів або штат співробітників, але не декларує присутність, щоб уникнути оподаткування прибутку. Така прихована присутність може мати відчутні наслідки.
Податкова служба дедалі частіше ініціює перевірки в таких кейсах та доводить у суді, що іноземна компанія фактично має постійне представництво, навіть без його офіційної реєстрації або існуюче некомерційне представництво здійснює діяльність, що має ознаки комерційної. У разі доведення такого статусу податкові органи здійснюють перерахунок доходу, визначають умовний прибуток ПП, донараховують податок на прибуток і штрафні санкції.
Судова практика з цього питання стрімко розвивається і часто не на користь платника. Для міжнародного бізнесу це означає потребу ретельно аналізувати наявність «економічної присутності» в Україні. Особливу увагу слід приділяти трудовим та агентським контрактам, локальній операційній активності й публічній комунікації.
Застосування знижених ставок податків: нові стандарти та судова практика
Виплата пасивних доходів нерезидентам (дивідендів, роялті, процентів) традиційно супроводжується спробами бізнесу застосувати знижені ставки за Конвенціями про уникнення подвійного оподаткування (Конвенції). Проте в останні роки податкові органи демонструють послідовні, більш ґрунтовні та якісніші підходи до аналізу взаємовідносин з нерезидентами та обмеження права на застосування знижених ставок WHT.
Ключовим інструментом податкової стало посилене тлумачення вимоги щодо «бенефіціарного власника» доходу. Навіть якщо отримувач формально відповідає критеріям для застосування Конвенції, податкова може:
- відмовити у застосуванні зниженої ставки;
- тлумачити, що особа не є фактичним вигодоотримувачем;
- розглянути платіж як такий, що обкладається повним податком у розмірі 15%.
Це особливо актуально в контексті структур із кількома рівнями володіння або з номінальним характером компаній-отримувачів.
Знаковим став підхід, сформульований у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №160/18691/23. Суд підтвердив правомірність позиції податкової, яка відмовила у застосуванні зниженої ставки податку на репатріацію через відсутність підтверджень бенефіціарного статусу нерезидента.
Це рішення стало прецедентним і фактично закріплює нову якість перевірки міжнародних виплат, орієнтовану не лише на формальні документи, а й на реальний зміст корпоративних відносин.
Як оскаржити податкові повідомлення-рішення в Україні: ключові кроки та стратегічні висновки
Більшість податкових перевірок для платника податків закінчуються отриманням податкових повідомлень-рішень з податковими нарахуваннями та застосуванням штрафних санкцій. Тим не менше, з практичного досвіду юридичної фірми «Ілляшев та Партнери» суди в Україні скасовують такі податкові повідомлення-рішення (ППР) або зменшують податкові нарахування. Водночас, для досягнення позитивного результату платник податків має бути готовим до ґрунтовного юридичного захисту та збирати якісну доказаву базу.
Оскарження податкових донарахувань
Адміністративний порядок (подання скарги до центрального органу ДПС)
Цей крок є необов’язковим, але часто стратегічним. Він дозволяє компаніям:
- перевірити позицію контролюючого органу;
- відкласти стягнення податкових нарахувань;
- підготувати переконливі аргументи для майбутньої судової справи.
Як правило, компанії спершу подають скаргу до центрального органу ДПС, що є не обов’язковим етапом. Скарга повинна бути подана протягом 10 робочих днів, якщо платник не розпочне процедуру оскарження ППР протягом 10 робочих днів, грошові зобов’язання можуть набути статусу узгодженості і у платника податків виникне податковий борг.
Оскарження у суді
Судове оскарження здійснюється у межах адміністративного судочинства:
- Окружний адміністративний суд;
- апеляційна інстанція;
- касаційна інстанція.
В загальному поряду позов про скасування ППР має бути поданий протягом 30 днів, наступних за днем закінчення адміністративної процедури оскарження (якщо була використана адміністративна процедура) або протягом 6 місяців з дня прийняття ППР.
Адміністративні суди з податкових справ сформували значний масив практики, зокрема у спорах щодо фіктивності операцій, блокування податкових накладних, коригувань з ТЦУ, відмови у застосуванні зніжених ставок WHT за Конвенціями. Проте успішний результат вимагає системної підготовки: від побудови позиції ще на етапі перевірки до якісного процесуального супроводу в суді.
Стратегія захисту
Хоча формальний тягар доказування лежить на податковому органі, на практиці платник податків повинен довести:
- реальність операцій,
- обґрунтованість витрат,
- наявність документального підтвердження та економічного змісту операцій,
- правомірність застосування знижених ставок за Конвенціями.
Тому успіх захисту – це не лише реакція на рішення податкової, а й наперед спланована стратегія доказування. Це включає:
- стратегічне юридичне позиціонування;
- підготовку документації;
- кваліфіковану процесуальну підтримку в суді.
Приклад з практики
Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» успішно захистила інтереси української готельної мережі в судовому спорі з Державною податковою службою України та домоглася скасування податкових повідомлень-рішень. Для забезпечення своєї діяльності готельна мережа має ліцензії на продаж алкогольних напоїв в роздріб та оптом, які зберігаються у торгових точках та зареєстрованих місцях зберігання. Готельну мережу звинуватили, зокрема, у зберіганні алкогольних напоїв у місцях, що не відповідають заявленим даним, виробництві алкогольних напоїв без отримання ліцензії, недостовірній звітності про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв, а також в зберіганні алкогольних напоїв без марок акцизного податку. Команда «Ілляшев та Партнери» зібрала докази того, що податкові повідомлення були незаконними, результати податкової перевірки були упередженими та ґрунтувалися виключно на припущеннях представників податкового органу. Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та став на бік клієнта ЮФ «Ілляшев та Партнери».
Тенденції у податкових судових процесах та судова практика в Україні
Досвід супроводу клієнтів юридичної фірми «Ілляшев та Партнери» у податкових спорах свідчить, що податкова політика в Україні дедалі більше орієнтується на ризик орієнтований підхід. Контролюючі органи зосереджують ресурси на кейсах, що потенційно дають великі донарахування:
- структури з нерезидентами;
- ланцюги з ознаками фіктивності;
- високі обсяги імпорту/експорту;
- внутрішньогрупові послуги.
Аргументація податкової та застосування аналітичних інструментів
У цьому контексті якість аргументації податкової в спорах зросла, а застосування аналітичних методів (зокрема в трансфертному ціноутворенні та оцінці ризиків) стало більш системним.
Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» спостерігає зміщення фокусу контролюючих органів на «реальний зміст операції» та ділову мету окремих операцій чи побудови корпоративної структури. Формальної відповідності вимогам вже недостатньо без логічних та комерційно обґрунтованих доказів.
Використання міжнародних стандартів в Україні
Все податкові органи та суди використовують Стандарти OECD і BEPS як орієнтири, хоча Україна не є членом OECD і лише частково імплементувала міжнародні стандарти. Це вимагає від компаній нової якості податкового структурування, документального підтвердження та правового супроводу, особливо якщо мова йде про операції з іноземним елементом або нетипові договірні моделі.
Наслідки для транскордонного бізнесу
З огляду на це компанії повинні:
- переоцінити стратегії структурування оподаткування;
- посилити документальну базу, що підтверджує кожну транзакцію;
- залучати досвідчених юридичних та податкових консультантів від самого початку планування.
Це особливо важливо для нестандартних контрактів, внутрішньогрупових транзакцій або транскордонних угод, які можуть стати об’єктом перевірки регуляторних органів.
Практичні рекомендації з податкового планування для багатонаціональних компаній, що працюють в Україні
З урахуванням досвіду юридичної фірми «Ілляшев та Партнери» та поточних підходів українських контролюючих органів, ми рекомендуємо дотримуватись базових принципів податкової обачності.
Проводьте перевірку контрагентів і операційних ланцюжків. Це дозволяє виявити слабкі місця – сумнівних постачальників, непрозорі транзакції або недостатність/вразливість сабстенсу/бізнес-моделі.
Укладайте зрозумілі і логічні контракти.
Готуйте документацію з трансфертного ціноутворення навіть без офіційного запиту. Це не лише вимога законодавства, а й інструмент захисту. Наявність документації на момент перевірки дає компанії змогу оперативно захистити свою позицію.
Проводьте регулярний аудит щодо ризиків визнання постійного представництва та бенефіціарного статусу. Особливо це актуально для структур із локальними командами, агентами або частими транзакціями з Україною. Оцінка таких ризиків дозволяє запобігти донарахуванням і судовим спорам.
Проактивний комплаєнс – стратегічний пріоритет
Українські податкові органи дедалі більше зосереджуються на економічній сутності та справжній бізнес-меті, що стоїть за операціями. Міжнародні групи повинні бути готові до глибоких перевірок та офіційних розслідувань.
Для захисту компаніям необхідно:
- проводити періодичні аудити податкових ризиків;
- переглядати та оновлювати ключові контракти;
- залучати фахового місцевого консультанта на початкових стадіях перевірки.
Податкові спори в Україні залишаються суттєвим джерелом ризику для іноземних компаній, особливо у сферах із міжнародними структурами та транскордонними операціями. Проактивний, послідовний та добре задокументований підхід – це найефективніший спосіб захистити ваш бізнес у мінливому податковому ландшафті України.
