Дата публікації: 29 липня 2014
Роман Марченко, адвокат, старший партнер
Джерело: «Економічна правда»
Агресивна політика Російської Федерації змусила керівництво нашої країни фактично припинити співпрацю у військово-промисловій сфері з Росією. Такий крок є цілком логічним, оскільки наші оборонні заводи постачали комплектуючі для російської військової техніки та озброєнь, які цілком реально завтра можуть бути використані проти наших армійців і силовиків у зоні АТО на Донбасі.
У той же час, частина стратегічних підприємств, зокрема авіаційної промисловості, поки що продовжують співпрацю з російськими компаніями, оскільки підписані раніше міжурядові угоди між нашими країнами після агресії Росії не були скасовані. Відповідно, всі домовленості поки що підлягають виконанню з боку України. Крім того, Україна готова до реалізації спільних проектів в авіапромі. Проте політичні дії керівництва РФ не залишають для нашої країни іншого варіанту, окрім припинення будь-якої співпраці.
Примітно, що після фактичного початку неоголошеної війни, багато російських політиків та експертів почали заявляти про те, що РФ повинна “привласнити” всі спільні проекти, активну участь в яких брали українські підприємства. Мовляв, якщо проект був спільним, то Росія має всі права на результати спільної діяльності. Проте це не завжди так, тому бажаючим привласнити українські розробки слід було б збавити свої апетити.
В авіабудуванні, наприклад, діють наступні правила. Якщо конструкторське бюро є “живим”, без його згоди не можуть вчинятися будь-які дії, наприклад, по внесенню змін до типової конструкції повітряного судна.
Зараз у Воронежі за ліцензійною угодою налагоджено виробництво близькомагістрального пасажирського літака АН-148, розробником якого є АНТК ім. Антонова. Вітчизняне державне підприємство як розробник технічної документації отримує роялті з кожного випущеного у Воронежі літака АН-148. Російська сторона без погодження з “Антоновим” не має права замінити деталь, зазначену в технічній документації, на будь-який аналог, або провести модернізацію літака. Безумовно, російська сторона і в цьому може проігнорувати норми міжнародного права і незаконно використовувати технічні напрацювання АНТК ім. Антонова для виробництва і модернізації літаків в РФ. Тим більше, що подібну незаконну модель поведінки російське керівництво вже намагається використати щодо радянських напрацювань українського підприємства – АН-124 “Руслан” та інших.
Однак спроба обійти права розробника техніки призведе лише до застосування додаткових санкцій відносно РФ. Вся авіатехніка, вироблена або модернізована без згоди ДП “Антонов”, не зможе експлуатуватися поза межами РФ. Хоча Росія вже довела всьому світу, що дотримання міжнародних норм є для неї скоріше питанням зручності, ніж пріоритету.
Сьогодні багатьох цікавить питання про механізми розділення спільних виробничих проектів у випадку, якщо сторони погодяться розірвати угоди цивілізованим шляхом. Хочу зауважити, що єдиного механізму розділення україно-російських програм співробітництва бути не може. Кожен проект має свої особливості, які необхідно вивчати і враховувати. Це досить кропіткий процес, який, швидше за все, на жаль, доведеться пройти і не виключено, що в судовій площині.
Варто зазначити, що військова агресія РФ негативно відбивається не тільки на розвитку вітчизняного авіапрому, але і на ринку авіаперевезень. Слід усвідомити, що наша країна знаходиться у стані війни, і це дорого обходиться як державі, так і пересічним громадянам. Платоспроможність населення падає. Як результат, скорочується кількість проданих авіаквитків.
До того ж, анексією Криму нас усіх позбавили 5% території нашої країни, а українських авіаперевізників позбавили напрямку, на якому в літній період завжди спостерігався підвищений попит.
Події на Донбасі, і особливо збитий сепаратистами малайзійський Боїнг, також не сприяють нормалізації роботи авіакомпаній.
Всі перераховані причини свідчать про те, що внутрішній ринок авіаперевезень буде падати, питання лише в глибині цього падіння. Моя оцінка – ринок українських авіаперевезень за результатами поточного року “просяде” не менше, ніж на 25-30%.