Дата публікації: 11 липня 2014
Роман Марченко, адвокат, старший партнер
Джерело: «Економічна правда»
Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан повідомив дві новини: гарну і погану.
Перша новина – Росія припинила подачу газу до України.
Відтепер “Газпром” буде прокачувати через українську газотранспортну систему обсяги палива, необхідні для потреб європейських споживачів.
Українським споживачам доведеться задовольнятися вітчизняним газом.
Друга новина – “Нафтогаз” звернувся до Стокгольмського арбітражного суду з позовом до “Газпрому”.
Слід зазначити, що перспективи прийняття вердикту на користь “Нафтогазу” досить високі.
Дійсно, у 2009 році Україна отримала високу ціну за російський газ. У 2010 році, завдяки спірним “Харківським угодам”, Київ отримав знижку на газ в обмін на тривале базування Чорноморського флоту РФ в Криму.
Після окупації Криму керівництво Росії в односторонньому порядку денонсувало “Харківські угоди”, мотивуючи це тим, що територія півострову увійшла до складу федерації. Паралельно представники “Газпрому” порахували, що з цього моменту Україна повинна купувати газ за старою високою ціною.
Слід зазначити, що переважна більшість країн, включаючи Швецію, арбітраж якої буде розглядати позов “Нафтогазу”, визнали незаконною анексію Криму. Як відомо, проти резолюції Генасамблеї ООН проголосувало тільки 11 країн-ізгоїв, включаючи Росію.
Відповідно, шанси, що суд визнає неправомірними вимоги РФ платити ціну газу без урахування знижки, отриманої в обмін на базування ЧФ в Криму, досить високі.
“Нафтогаз” також має всі шанси домогтися в суді встановлення ринкової ціни на російський газ. Подібні позови до російського монополіста неодноразово розглядалися в арбітражному порядку.
Як правило, “Газпром” не доводить судовий розгляд до кінця. Компанія погоджується підписати мирову угоду, щоб не допустити появи для компанії негативного судового вердикту.
Такі знижки вже встигли “вибити” багато європейських компаній: Wingas (Німеччина), GDF Suez SA (Франція), EconGas GmbH (Австрія), SPP AS (Словаччина), Sinergie Italiane Srl (Італія).
Яскравим прикладом є судова тяганина “Газпрому” з польською державною компанією “Polskie Górnictwo Naftowe i Gazownictwo”, яка закуповувала російський газ по 550 дол.
Польський газотрейдер звернувся до Стокгольмського арбітражу з вимогою переглянути ціну, яка була необґрунтовано вищою за ціни для інших держав. Проте вже в результаті переговорів сторони дійшли згоди про зниження ціни, за різними даними, до 20%, і компанія відкликала позов.
При цьому окремі компанії відмовлялися підписувати мирову угоду і домагалися прийняття рішень в Стокгольмському арбітражі, які мали негативні наслідки для російського газового монополіста.
Забезпечити дві такі перемоги над “Газпромом” в Стокгольмі допомагала норвезька юридична компанія, яка буде представляти інтереси і НАК “Нафтогаз України”. Відповідно, українці можуть розраховувати на справедливе і позитивне судове рішення Стокгольмського арбітражу.
Водночас, я не настільки оптимістично оцінюю шанси щодо вимоги “Нафтогазу” стягнути з “Газпрому” 6 млрд. дол., які були сплачені у вигляді переплати за поставлене паливо.
Справа в тому, що українська сторона, перераховуючи гроші і підписуючи акти прийому-передачі газу, на тому етапі погоджувалася з існуючими умовами. Швидше за все, тут діє стандартний судовий принцип позивача: проси більше – отримаєш своє.