Дата публікації: 1 липня 2026
Анастасія Леонтьєва, юрист
Олександр Фефелов, партнер, керівник практики антимонопольного права
Джерело: «Юридична Газета»
27 травня 2026 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про публічні закупівлі» № 4888-IX (далі – Закон). З набранням ним чинності втратить силу Закон від 25 грудня 2015 року № 922-VIII, який регулював сферу публічних закупівель упродовж останніх років.
Діючий наразі Закон про публічні закупівлі був ухвалений ще у 2015 році як один із ключових елементів виконання зобов’язань України за Угодою про асоціацію з Європейським Союзом. Водночас подальший розвиток регулювання відбувався переважно через численні точкові зміни, що дозволяли вирішувати окремі практичні проблеми, але не забезпечували повноцінного наближення української системи публічних закупівель до вимог Директив 2014/24/ЄС та 2014/25/ЄС.
В результаті законодавство зберігало низку значних відмінностей від європейської моделі, а окремі інструменти та процедури, передбачені правом ЄС, взагалі так і не були імплементовані. Робота над законопроєктом № 11520 була розпочата у 2024 році і мала на меті безпосереднє формування нової нормативної основи публічних закупівель, яка одночасно відповідала б вимогам європейської інтеграції та потребам масштабної післявоєнної відбудови України.
Чому реформа відбувається саме зараз: фінансовий аспект
Розділ IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року, містить зобов’язання щодо поступового наближення закупівельного законодавства до права ЄС. Набуття Україною статусу держави-кандидата на вступ до ЄС у 2022 році суттєво підвищило значення зобов’язань у сфері адаптації закупівельного законодавства до права Союзу. Публічні закупівлі увійшли до числа напрямів, що оцінюються в межах переговорного процесу про членство, а ефективність реформи вважається одним із показників загального прогресу євроінтеграції.
Регламент (ЄС) 2024/792 щодо Ukraine Facility прямо пов’язує виплату траншів із виконанням структурних реформ, перелік яких включає приведення закупівельного законодавства у відповідність до Директив 2014/24/ЄС та 2014/25/ЄС. Повне приведення сфери публічних закупівель у відповідність до вимог права ЄС має бути завершене до третього кварталу 2027 року. Ухвалення Закону № 4888-IX набуває значення як один з ключових етапів реалізації відповідних євроінтеграційних зобов’язань України. Водночас воно дозволить виконати також і одну з вимог Світового банку в межах інструменту «Операція з підтримки політики розвитку» (Development Policy Operations, DPO), що відкриває доступ до фінансування обсягом понад 3,4 млрд доларів США, які спрямовуються безпосередньо до державного бюджету.
Нові механізми публічних закупівель для бізнесу
Серед головних змін Закону варто виділити запровадження механізмів, характерних для сучасної європейської моделі публічних закупівель. Якщо попереднє регулювання переважно концентрувалося на проведенні саме конкурентних процедур, то новий підхід суттєво розширює доступний замовникам інструментарій та пропонує більш гнучкі форми організації закупівель.
- Інноваційне партнерство (ст. 31 Директиви 2014/24/ЄС). На відміну від традиційної закупівлі, коли замовник обирає вже готовий товар чи послугу, інноваційне партнерство дозволяє йому спочатку профінансувати розроблення необхідного рішення, а після успішного завершення розробки придбати його результати без проведення нової закупівлі. Для проєктів післявоєнної відбудови це відкриє можливість залучення компаній, які пропонують нові технологічні рішення у сфері будівництва, енергетики, цифровізації, медицини або безпеки.
- Динамічні системи закупівель (ст. 34-35 Директиви 2014/24/ЄС). Якщо в межах звичайної тендерної процедури учасник повинен подати пропозицію до встановленого строку і після його спливу нові учасники долучитися вже не можуть, то в динамічній системі постачальники можуть приєднуватися протягом усього строку її функціонування за умови відповідності кваліфікаційним вимогам. Після формування такої системи замовник проводить серед її учасників окремі відбори для конкретних закупівель стандартизованих товарів і послуг. Такий підхід скорочує адміністративні витрати та дозволяє підтримувати конкуренцію на постійній основі, особливо на ринках із великою кількістю постачальників типових товарів.
- Спільні та агреговані закупівлі. Дозволяють кільком замовникам проводити одну процедуру для задоволення спільної потреби, тоді як агреговані закупівлі передбачають централізоване придбання товарів чи послуг через спеціалізовану закупівельну організацію в інтересах кількох замовників. Обидва механізми спрямовані на консолідацію попиту та отримання вигідніших комерційних умов завдяки більшим обсягам закупівель.
- Змішаний предмет закупівлі, який може поєднувати товари, роботи та послуги в межах одного контракту, якщо таке об’єднання об‘єктивно випливає з потреб замовника. Врегулювання змішаного предмета закупівлі узгоджується з європейською практикою визначення предмета закупівлі, що враховує економічний зміст та функціональну цілісність проєкту.
- Посилення регулювання лотування. Лот являє собою окрему частину предмета закупівлі, щодо якої учасники можуть подавати пропозиції незалежно від інших частин закупівлі. Наприклад, закупівля обладнання для лікарні може бути поділена на окремі лоти за видами обладнання, а будівельний проєкт – за окремими видами робіт. На відміну від попереднього підходу, новий Закон вимагає від замовників обґрунтовування рішення не ділити велику закупівлю на лоти. Така модель відображає логіку ст. 46 Директиви 2014/24/ЄС і покликана забезпечити ширший доступ малого та середнього бізнесу до публічних контрактів. Адже підприємство, яке не здатне виконати весь великий контракт, нерідко може успішно конкурувати за його окрему частину.
- Резервування контрактів для підприємств ветеранів та осіб з інвалідністю отримало повноцінне законодавче закріплення як окремий інструмент закупівельної політики, що відповідає підходу, передбаченому ст. 20 Директиви 2014/24/ЄС.
Цифровізація та оптимізація закупівельних процедур
Значна частина змін стосується розвитку електронних інструментів закупівель та подальшого вдосконалення системи Prozorro для зменшення випадків відхилення пропозицій з формальних підстав та сприяння більш ефективному використанню механізмів оскарження.
Закон передбачає:
- подальший розвиток електронних інструментів закупівель, зокрема через запровадження електронних контрактів та вдосконалення правового регулювання електронних каталогів;
- вдосконалений механізм усунення невідповідностей у тендерних пропозиціях протягом 24 годин,
- розширений перелік відомостей і документів, які можуть бути виправлені учасником;
- можливість проведення електронного аукціону навіть за участю одного учасника, що відображає практичний досвід функціонування закупівельної системи в умовах воєнного стану.
Вартісні пороги в євро: захист від інфляції
Вартісні пороги відтепер прив’язано до євро, а не до гривні. Рішення продиктоване і вимогами Директиви 2014/24/ЄС, і об’єктивними інфляційними ризиками, які роблять фіксовані гривневі пороги нестабільними та потребують постійного перегляду. Прив’язка до євро робить регулювання зрозумілим як для внутрішнього ринку, так і в транскордонному вимірі, що є принциповим для іноземних учасників закупівель.
Що це означає для міжнародного бізнесу та інвесторів?
Для іноземних інвесторів, інституційних інвесторів (Світовий банк, МВФ, ЄБРР, ЄІБ) і міжнародних компаній найбільше практичне значення має підвищення передбачуваності регуляторного середовища. Передбачувані закупівельні процедури є важливим елементом оцінки ризиків під час ухвалення рішень щодо фінансування проєктів в Україні та одним із ключових індикаторів належного врядування і ефективного використання коштів.
- Гармонізація з Директивою 2014/24/ЄС – іноземні компанії, які вже мають досвід участі в тендерах у державах‑членах ЄС, отримають звичне правове середовище. Процедури відбору учасників, кваліфікаційні вимоги, підстави для відхилення пропозицій, порядок оскарження наближаються до стандартів, добре відомих іноземним компаніям, які розглядають Україну як ринок повоєнного відновлення.
- Законодавче врегулювання субпідрядних відносин. Для реалізації великих інфраструктурних проєктів, особливо у сфері відбудови, характерним є залучення значної кількості субпідрядників та спеціалізованих виконавців. Наявність чітких правил щодо участі таких суб’єктів у виконанні публічних контрактів підвищує передбачуваність правового регулювання та спрощує структурування проєктів за участю міжнародних партнерів. Додатково Закон передбачає можливість подання учасниками альтернативних технічних рішень у випадках, визначених тендерною документацією, що наближає закупівельні процедури до підходів, які традиційно використовуються у великих інвестиційних та інфраструктурних проєктах.
Для окремих програм міжнародної підтримки, зокрема механізму DPO Світового банку, реформування закупівельного законодавства належить до прямих умов фінансування.
У цьому контексті практична імплементація Закону № 4888-IX безпосередньо впливатиме як на доступ України до міжнародного фінансування, так і на рівень довіри іноземного бізнесу до українського ринку.
Імплементація реформи публічних закупівель та значення для бізнесу
Подальше наближення до стандартів Європейського Союзу значною мірою визначатиметься змістом підзаконного регулювання, послідовністю правозастосовної практики та ефективністю реалізації запроваджених законодавчих змін.
Ухвалення Закону № 4888-IX – це лише перший етап. Протягом наступних 9 місяців Кабінет Міністрів та Мінекономіки мають розробити близько 40 підзаконних актів, які деталізують механізми інноваційного партнерства та динамічних систем.
До 31 грудня 2032 року оборонні закупівлі цивільних товарів проводитимуться з вимогою локалізації як перехідний захід, що потребуватиме окремого аналізу щодо його сумісності із зобов’язаннями України в межах СОТ і майбутньою повноцінною участю у внутрішньому ринку ЄС.
Ухвалення нового Закону неминуче потребуватиме перегляду значної частини підзаконного нормативного масиву. Для замовників, учасників та інших суб’єктів сфери публічних закупівель це означатиме адаптацію внутрішніх процедур і практик до нових правил регулювання. Для іноземних інвесторів та міжнародних партнерів, залучених до реалізації проєктів відбудови, Закон № 4888-IX є важливим етапом формування більш прозорого та передбачуваного регуляторного середовища, хоча остаточна оцінка його ефективності залежатиме від якості подальшої імплементації та практики застосування.
