Залишити заявку

Обшук на судні як елемент екологічного контролю: актуальні інциденти в портах Великої Одеси

Дата публікації: 13 вересня 2021

Сергій Неділько, адвокат, керівник Одеського офісу

Джерело: «Порти України»

Багато хто пам’ятає період часу з 2017 по 2019 роки, коли, користуючись законодавчими пробілами у сфері екологічного контролю суднових баластових вод, Державна екологічна інспекція України в особі «морських» інспекцій оформляла десятки та сотні матеріалів про адміністративні правопорушення за забруднення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із судна забруднюючих речовин. Це спричиняло пред’явлення судновласнику претензії на десятки тисяч доларів та заборони на вихід судна з порту до відшкодування шкоди.

Починаючи з липня 2019 року, в портах не було зафіксовано гучних і відверто спірних інцидентів, пов’язаних із екоконтролем, що пояснюється, насамперед, прийняттям порядку взаємодії АМПУ та Держекоінспекції під час виявлення випадків скидання з судна забруднюючих речовин до акваторії порту (постанова КМУ № 670 від 17.07.2019) та порядку перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу (постанова КМУ № 828 від 21.08.2019), а також ліквідацією «морських» Держекоінспекцій.

Санкція на контроль

Протягом останніх кількох тижнів співробітники СБУ спільно з Держекоінспекцією та Держприкордонслужбою провели вже три обшуки на суднах під іноземним прапором. Слідчі дії проводилися в межах одного кримінального провадження, відкритого щодо невстановлених посадових осіб ДЕІ та АМПУ, які нібито, зловживаючи своїм службовим становищем, не здійснювали заходів реагування щодо виявлення забруднень із суден.

Досудове розслідування проводиться під процесуальним керівництвом Одеської обласної прокуратури, за дорученням якої з червня 2021 року загін морської охорони Держприкордонслужби зобов’язаний інформувати про всі випадки забруднення в територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України. Зафіксувавши за допомогою аерофотозйомки ознаки забруднення у вигляді плям на поверхні води біля судна, морська охорона самостійно відбирає проби води біля борту для лабораторного аналізу, про що інформує Держекоінспекцію. Слід відзначити, що такі заходи проводилися як у територіальному морі (12 морських миль), так і за його межами (прилегла зона). Звісно, результати аналізу показують перевищення ГДК забруднюючих речовин, що є формальною підставою для звернення до суду та отримання санкції слідчого судді на проведення обшуку на судні, оскільки на ньому нібито можуть перебувати предмети, речі та документи, що підтверджують скоєння злочину тими самими невстановленими посадовими особами ДЕІ та АМПУ. Отже, коло замкнулося й екологи отримують бажаний доступ на судно, з чим у них час від часу виникали складнощі.

Під час обшуку співробітники СБУ та ДЕІ, не маючи для цього достатніх знань, досвіду та кваліфікації, перевіряють суднові документи, танки стічних вод і вантажні трюми, відбирають проби, опитують екіпаж та встановлюють факт забруднення моря. Фактично йдеться про повноцінне проведення заходів екологічного контролю на судні під іноземним прапором, які, однак, санкціоновані під виглядом слідчої дії. Далі класика жанру – розрахунок суми збитків, претензія судновласнику у зв’язку із забрудненням моря стічними водами та рішення про заборону на вихід судна згідно з п. «г» ч. 2 ст. 91 КТМ України.

Положення МАРПОЛ 73/78

Згідно з додатком IV до МАРПОЛ 73/78 (Правила запобігання забруднення стічними водами з суден), стічні води (sewage) означають: стоки й інші відходи з усіх типів туалетів і пісуарів; стоки з медичних приміщень (амбулаторій, лазаретів тощо) через розташовані в таких приміщеннях раковини, ванни та шпигати; стоки з приміщень, де містяться живі тварини; або інші стічні води, якщо вони змішані з переліченими вище стоками (правило 1).

Скидання в море стічних вод забороняється, крім випадків, коли судно скидає подрібнені та знезаражені стічні води на відстані більше трьох морських миль від найближчого берега, використовуючи систему, схвалену Адміністрацією відповідно до правила 9.1.2 цього Додатка, або скидає нездрібнені та незнезаражені стічні води на відстані понад 12 морських миль від найближчого берега за умови, що в будь-якому випадку накопичені в збірних танках стічні води або стічні води з приміщень, в яких утримуються живі тварини, скидаються не миттєво, а поступово, коли судно перебуває в дорозі, маючи швидкість не менше чотирьох вузлів (правило 11).

Якщо розглядати експлуатаційні відходи (operational wastes), до яких належать промивальні води для зачистки трюмів (п. 12 правило 1 глава 1 додатка V (Правила запобігання забруднення сміттям із суден), МАРПОЛ 73/78 дозволяє їх скидання навіть у межах особливих районів, зокрема район Чорного моря) за межами 12-мильної зони, але за дотримання певних умов (правило 6) За загальним правилом, скидання експлуатаційних відходів у особливих районах заборонено.

Ці положення МАРПОЛ 73/78 також імплементовані до національного законодавства, а саме:

  • Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, затверджені постановою КМУ №269 від 29.02.1996 (Постанова № 269);
  • Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення з суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, затверджене наказом Міністерства захисту навколишнього середовища та природних ресурсів України №16 від 16.01.2021 (Наказ № 16).

Хто наділений функціями контролю

Відповідно до МАРПОЛ 73/78, контроль за виконанням експлуатаційних вимог щодо запобігання забруднення стічними водами та сміттям із суден повинні здійснювати посадові особи (інспектори) держави порту (Port State Control).

Морська адміністрація наділена функціями контролю держави порту (Port State Control) за відповідністю суден, що заходять у порти України, територіальне море та внутрішні води, незалежно від їхнього прапора, стандартів безпеки мореплавання та запобігання забруднення навколишнього середовища з суден (пп. 9 п. 4 Положення про Морську адміністрацію, затвердженого постановою КМУ від 06.09.2017 № 1095). Саме інспектори Port State Control, маючи необхідну кваліфікацію, можуть перевірити суднові документи та зробити висновок, чи було скидання забруднюючих речовин із судна чи ні. Та якщо в результаті огляду судна та суднових документів були отримані дані про таке скидання, Морська адміністрація зобов’язана повідомити про це органи Держекоінспекції для проведення розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб (пп. 2.2.13 п. 2.2 Правил контролю судів з метою забезпечення безпеки мореплавання, затверджених наказом Мінтранспорту від 17.07.2003 № 545).

Водночас порядок взаємодії АМПУ та Держекоінспекції поширюється лише на випадки виявлення забруднень в акваторії порту, тому алгоритм дій під час виявлення забруднень поза акваторіями портів залишається неврегульованим. У порядку перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу також не згадується про можливість відбору проб поза акваторіями портів або суден. Очевидно, цими прогалинами в законодавстві вирішили скористатися.

Фінальний розрахунок збитків

Відповідно до п. 4 розділу 2 Наказу № 16 обсяг скинутих господарсько-фекальних стічних вод визначається на підставі результатів інструментально-лабораторних вимірювань або даних суднових документів, до яких екологи отримали доступ завдяки обшуку.

Розмір збитків, завданих внаслідок забруднення з суден внутрішніх морських вод і територіального моря, розраховується шляхом множення кількості забруднюючих речовин, згідно з судновими документами, на такси, затверджені постановою Кабінету міністрів від 03.07.1995 № 484 (Постанова № 484). За кожен кубічний метр скинутих із судна стічних вод судновласник змушений заплатити $ 140.

Таким чином, під формальною оболонкою проведення слідчих дій співробітники Держекоінспекції за сприяння СБУ та Держприкордонслужби фактично здійснюють заходи екологічного контролю на судні, отримуючи безперешкодний доступ до суднових механізмів, приміщень і документів. Надалі дані суднових документів лягають основою розрахунку збитків за забруднення моря для виставлення претензії. Проте достовірно та об’єктивно встановити, чи було насправді забруднення з судна та погіршення якості води, постфактум практично неможливо.