Дата публікації: 10 січня 2013
Максим Копейчиков, партнер, адвокат
Джерело: Forbes
Новий порядок покликаний спростити життя покупців і продавців нерухомості. Тепер право власності оформляється з видачею свідоцтва і, по суті, одночасно реєструється органами Державної реєстраційної служби.
Всі права на нерухоме майно, які були зареєстровані раніше, визнаються, тому не потрібно бігти до Укрдержреєстру і повторно реєструвати права.
На вторинному ринку при здійсненні нових угод або вступі у спадщину реєстратор матиме доступ до даних трьох раніше діючих реєстрів. Це допоможе уникнути додаткової тяганини. Складнощі можуть виникнути, тільки якщо права на об’єкти не були зареєстровані в цих реєстрах. В такому випадку угоди можна буде проводити на підставі виписки з архіву БТІ (механізм, щоправда, ще остаточно не формалізований). Ця процедура вже передбачає відвідання БТІ, або, якщо останнє скасують, до держархіву.
Часто висловлюються побоювання, що без інвентаризації нерухомості співробітниками БТІ можна купити квартиру меншої площі або з незаконним переплануванням. Проте людей, які б сліпо довіряли паперам і не перевіряли креслення на відповідність фактичному плануванню, у нас в країні вкрай мало. У наших громадян інша психологія. Крім того, незаконне перепланування багатьох не зупинить – навіть купуючи квартиру з винесеними несучими стінами, їм здається, що це не буде мати негативних наслідків на якість житла, міцність конструкцій будинку в цілому, та історія про провалені стелі і дециметрові тріщини в фасадах в їх випадку не повториться.
До того ж незаконні перепланування – не головне, чого варто боятися. Сьогодні, теоретично, може виникнути ситуація, коли доведеться доводити право власності на свою нерухомість. Ризики махінацій на ринку існують. Величезна кількість об’єктів не була включена до Реєстру прав власності на нерухоме майно, який діяв до 1 січня. Єдине підтвердження прав на ці об’єкти – це дані паперових архівів, які зберігаються в БТІ. Якщо з цими архівами щось трапиться, то право власності на нерухомість потрібно буде доводити заново, внаслідок чого його можна і втратити.
Наприклад, якщо «знайдеться» договір, укладений у письмовій формі без нотаріального посвідчення в 2002 році (до впровадження Реєстру прав власності на нерухоме майно та до набрання чинності нового Цивільного кодексу), підписаний двома юридичними особами, про купівлю будь-якої будівлі чи іншого об’єкта нерухомості, чи, припустимо, біржовий контракт про продаж нерухомості. Зрозуміло, що «покупець», який має оригінал документа, навряд чи зможе швидко зареєструвати права на «набутий» об’єкт, оскільки реєстратор повинен йому відмовити.
