Іноземні інвестиції в Україні: ключові аспекти для інвесторів перед виходом на ринок

Олександр Фефелов, аартнер, керівник практики антимонопольного та конкурентного права

Аліна Боровець, адвокат

Джерело: The Legal 500

Правове середовище України для іноземних інвестицій характеризується двома виразними рисами. Загалом, українське законодавство зберігає широку відкритість для іноземного капіталу, захищає права інвесторів та пропонує базові механізми для створення або придбання корпоративної присутності в країні. Натомість реальне інвестиційне рішення в Україні сьогодні не може ґрунтуватися виключно на положеннях рамкових законів про інвестиції. Воно потребує значно ширшого аналізу – з урахуванням валютного регулювання, податкового навантаження, банківського комплаєнсу, санкційного профілю та потенційного впровадження режиму скринінгу іноземних прямих інвестицій.

Практична архітектура іноземних інвестицій трансформувалася під впливом воєнного стану у період з 2022 по 2026 роки. Якщо ключовими питаннями до повномасштабної війни були корпоративне структурування, податкова оптимізація та захист інвестицій, то зараз головним завданням є оцінка того, чи є дана інвестиція реалістичною з точки зору валютних обмежень, банківського контролю та регуляторної передбачуваності. Тому іноземним інвесторам, які розглядають можливість виходу на український ринок, слід оцінювати правове середовище не лише у формальних термінах, а й з точки зору моделі, яку вони розглядають.

Форми та об’єкти іноземного інвестування

Правовий режим, що регулює іноземні інвестиції в Україні, ґрунтується насамперед на Законі України «Про інвестиційну діяльність» та Законі України «Про режим іноземного інвестування». Ці інструменти встановлюють фундаментальні принципи захисту інвесторів, визначають загальні гарантії інвестиційної діяльності та визначають правовий статус іноземних інвестицій в Україні.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування», іноземні інвестиції в Україні можуть здійснюватися у таких формах:

• іноземна валюта, що визнається Національним банком України конвертованою;
• валюта України при реінвестуванні в об’єкт первинного інвестування або в будь-які інші об’єкти відповідно до чинного законодавства;
• будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов’язані з ним права;
• цінні папери, включаючи акції, облігації та корпоративні права;
• грошові вимоги та права на вимогу виконання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними банками;
• права інтелектуальної власності, вартість яких підтверджена згідно з законодавством країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
• права на здійснення господарської діяльності, надані законодавством або договором, включаючи права на користування надрами та експлуатацію природних ресурсів.

Якщо частка іноземного інвестора у статутному капіталі становить не менше 10%, підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дати зарахування іноземної інвестиції на баланс. Досвід «Ілляшев та Партнери» свідчить, що етап перед виходом на ринок (pre-entry stage) є вирішальним для визначення найбільш ефективної форми інвестування.

На практиці іноземні інвестори в Україні найчастіше використовують одну з трьох базових моделей виходу на ринок:

• Greenfield investment (створення нового підприємства): заснування нової української юридичної особи для самостійного запуску діяльності. Цей підхід традиційно використовується там, де інвестор прагне повного контролю над бізнес-процесами, корпоративним управлінням та архітектурою комплаєнсу з першого дня своєї присутності в країні.
• M&A транзакції (злиття та поглинання): придбання частки в існуючому бізнесі. Цей шлях дозволяє швидше вийти на ринок, але водночас вимагає значно ширшого юридичного аудиту (due diligence), оскільки інвестор бере на себе ризики, пов’язані з попередньою діяльністю цільової компанії – корпоративні, податкові, договірні, трудові, регуляторні та санкційні.
• Активні та контрактні структури: інвестування через придбання окремих активів або використання контрактних структур без класичного набуття корпоративних прав. Цей підхід може бути доречним для проєктів, що стосуються нерухомості, інфраструктури, лізингу, концесійних угод, виробничих потужностей або окремих технологічних комплексів.

У міру інтенсифікації процесів приватизації державного та комунального майна значні активи можуть бути придбані за вкрай привабливими цінами на інвестиційних аукціонах. Наразі цей сектор є стратегічною точкою входу для інвесторів, які орієнтуються на етап повоєнного відновлення.

Серед корпоративних форм найбільш вживаною іноземними інвесторами є товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Для структурування присутності іноземного капіталу в Україні ТОВ є найбільш універсальною та функціонально придатною формою. Поєднуючи управління на основі статуту з контрактними інструментами, воно дозволяє побудувати керовану корпоративну модель, закріпити внутрішні домовленості між учасниками та забезпечити гнучкий підхід до входу, виходу, корпоративного контролю та зміни власників.

Due Diligence як критична умова безпечного входу

Юридичний аудит (due diligence) є критичним етапом інвестиційного процесу незалежно від обраної моделі входу. Due diligence в українських умовах виходить за межі простого виявлення ризиків – він також визначає архітектуру майбутньої транзакції, як ми бачимо в «Ілляшев та Партнери»: від обсягу запевнень та гарантій (representations and warranties) до переліку відкладальних умов (conditions precedent), механізмів відшкодування збитків (indemnification), ескроу-рахунків та утримання частини ціни покупки.

Особливої уваги потребують кілька блоків:

• корпоративний статус: право власності на частки та повноваження органів управління; історія змін; обтяження; корпоративні спори;
• бенефіціарна власність: структура та AML-профіль бізнесу (розкриття КБВ зараз є наріжним каменем українського комплаєнсу);
• оподаткування: податковий блок, який в Україні часто є джерелом значних ризиків після закриття угоди;
• валютні потоки: чи буде дозволена майбутня модель оплати для нерезидентів згідно з правилами НБУ;
• санкційна компонента: через динамічність санкційних списків у регіоні, перевірка санкцій більше не є опціональною, а є обов’язковим аспектом будь-якого due diligence.

У поточному економічному кліматі якісний due diligence має охоплювати не лише юридичну чистоту активу, а й загальну здійсненність транзакції. Інвестори повинні переконатися не лише в тому, що вони розуміють, що купують, а й у тому, що їхня інвестиція зможе нормально функціонувати надалі – відкривати рахунки, отримувати фінансування, здійснювати платежі, взаємодіяти з контрагентами та не бути заблокованою з міркувань комплаєнсу.

Податкове середовище: важливість правильної класифікації платежів

Податковий кодекс України встановлює базові засади оподаткування іноземних інвестицій. Серед найбільш суттєвих аспектів для інвесторів — податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, податки на доходи нерезидентів та міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування.

Міжнародні податкові договори, однак, не гарантують безпечну структуру в транзакційній практиці. Вирішальним є правильне поєднання юридичної характеристики платежу, його податкової класифікації, документального обґрунтування та допустимості з точки зору валютного законодавства. Неправильна класифікація часто призводить до ускладнень з податковими органами та труднощів з репатріацією коштів.

Особливу увагу слід приділяти дивідендам, процентам, роялті та внутрішньогруповим комісіям. На етапі структурування іноземним інвесторам необхідно розуміти, які саме транскордонні грошові потоки знадобляться після виходу на ринок, а також чи відповідають вони як чинним податковим правилам, так і валютному регулюванню та вимогам банківського комплаєнсу.

Оподаткування доходів від іноземних інвестицій регулюється Податковим кодексом України. Ключові параметри, актуальні для іноземних інвесторів, включають наступне:

• дивіденди: дивіденди, що виплачуються нерезидентам, оподатковуються за ставкою 15% (загальна ставка) або за зниженими ставками згідно з відповідними конвенціями про уникнення подвійного оподаткування (DTT). Україна є стороною понад 70 таких конвенцій;
• роялті: підлягають оподаткуванню податком на репатріацію за ставкою 15% (або за зниженими ставками DTT);
• митні збори: майно, що ввозиться іноземними інвесторами на строк не менше трьох років для цілей інвестування за зареєстрованими договорами, звільняється від сплати мита;
• податок на прибуток підприємств: прибуток оподатковується за стандартною ставкою 18%.

Валютне регулювання як центральний елемент інвестиційного планування

До 2022 року валютне законодавство часто розглядалося як технічний аспект угоди, але зараз це один із найважливіших факторів інвестиційного планування. Закон України «Про валюту і валютні операції» та численні зміни до Постанови Правління Національного банку України №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» фактично становлять окрему систему регуляторного нагляду, що безпосередньо впливає на рух капіталу, обслуговування боргів, репатріацію прибутку та внутрішньогрупові розрахунки.

В «Ілляшев та Партнери» ми радимо враховувати, що юридично коректний та податково ефективний платіж не завжди є реальним в операційному плані. Ключовими міркуваннями є те, чи підпадає відповідна транзакція до переліку дозволених валютних операцій, чи відповідає вона встановленим критеріям, і чи готовий обслуговуючий банк провести її з точки зору валютного контролю.

У цьому контексті валютне регулювання функціонує як фільтр для інвестиційної моделі в цілому. Воно визначає практичну можливість інвестора репатріювати інвестований капітал, обслуговувати зовнішнє фінансування, виплачувати дивіденди або здійснювати інші транскордонні перекази. Саме тому планування інвестицій в Україні сьогодні неможливе без детального аналізу валютного законодавства.

Одним із найчутливіших питань для іноземного інвестора залишається репатріація доходів. В останні роки Національний банк України поступово пом’якшував валютні обмеження; проте така лібералізація мала цілеспрямований та виважений характер. Постійний моніторинг політики НБУ є необхідним для будь-якої середньо- або довгострокової інвестиційної стратегії.

Захист прав інвесторів: договірна архітектура, арбітраж та міжнародні механізми

Незважаючи на складне регуляторне середовище, Україна підтримує базові правові механізми захисту інвесторів як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях. Хоча внутрішнє право формально захищає іноземні інвестиції, двосторонні інвестиційні договори та арбітражні механізми доповнюють міжнародно-правовий вимір.

Практичний досвід демонструє, що найефективніший захист починається на етапі структурування угоди. Договірна архітектура має першочергове значення:

• належним чином сформульовані запевнення та гарантії (warranties and indemnities);
• чітко визначені відкладальні умови (conditions precedent) та методи розподілу ризиків;
• санкційні застереження та право на вихід у разі регуляторних змін;
• ретельно продумана модель вирішення спорів.

Міжнародний комерційний арбітраж залишається найбільш передбачуваним та професійним методом вирішення спорів для транскордонних контрактів. Водночас іноземному інвестору вже на етапі виходу на ринок доцільно оцінити, чи діє між його державою та Україною двосторонній інвестиційний договір і які стандарти захисту він передбачає. Можливість звернення іноземного інвестора з позовом проти держави перебування до інвестиційного арбітражу є певною гарантією для інвестора у разі порушення прав. Звернення до міжнародного інвестиційного арбітражу, такого як, наприклад, Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів (ICSID), також є ефективним інструментом вирішення спорів між інвестором та державою (Україною).

Для концентрацій або узгоджених дій певні інвестиційні транзакції можуть потребувати дозволу Антимонопольного комітету України.

Законопроєкт № 14062 про скринінг іноземних прямих інвестицій

Законопроєкт № 14062 «Про скринінг іноземних прямих інвестицій», який передбачає запровадження режиму перевірки іноземних прямих інвестицій в Україні, має отримати особливу увагу у 2026 році. Незважаючи на те, що цей законопроєкт ще не прийнятий, його просування відображає чіткий урядовий тренд станом на квітень 2026 року: Україна поступово відходить від моделі загальної відкритості до диференційованого підходу, заснованого на інтересах національної безпеки.

Інвестування насамперед фокусується на:

• критичній інфраструктурі;
• стратегічних надрах;
• оборонному секторі та секторі подвійного призначення.

Для інвесторів це означає, що в середньостроковій перспективі стандартний процес M&A в Україні може бути доповнений додатковим обов’язковим рівнем погоджень. Якщо закон буде прийнятий у формі, близькій до нинішньої концепції, до угод у чутливих секторах потрібно буде включати окрему відкладальну умову (condition precedent), пов’язану із завершенням скринінгу інвестицій, разом із підготовкою розширеного інформаційного пакета щодо структури контролю, джерел фінансування та характеру активу.

Недотримання очікуваного режиму скринінгу може мати серйозні наслідки – від корпоративних обмежень та визнання транзакцій недійсними до суттєвих фінансових санкцій. Тому навіть за відсутності прийнятого законодавства інвесторам варто вже зараз застосовувати підхід «готовності до скринінгу», особливо в угодах із чутливими активами.

Висновок

Правова база для іноземних інвестицій в Україні перебуває у процесі активної еволюції, що зумовлена двома паралельними процесами: поступовою інтеграцією з ЄС та адаптацією законодавства до умов воєнного стану. Чинне законодавство забезпечує достатній набір засобів захисту для іноземних інвесторів – від захисту від експропріації до прав на репатріацію капіталу. Проте воєнний валютний режим тимчасово обмежує ці гарантії на практиці.

Запорукою успішного виходу на ринок є глибоке розуміння цього мінливого правового середовища. Залучення компетентного юридичного радника з глибоким досвідом у конкретній юрисдикції дозволяє інвесторам ефективно орієнтуватися в цих складнощах. Україна залишається привабливим ринком з точки зору людського капіталу, ресурсного потенціалу та майбутніх можливостей для реконструкції.