Коли бізнес стає мішенню РНБО: чи можливо оскаржити санкції в ЄСПЛ?

Валерія Гудій, партнер, адвокат

Джерело: «Юридична Практика»

В умовах воєнного стану механізм санкцій в Україні став одним із ключових інструментів захисту національної безпеки, але водночас створив значні ризики для бізнесу, який може потрапити до списків помилково або без належного аналізу.

Санкції РНБО – це спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, які можуть застосовуватися превентивно для запобігання порушенням, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства і держави. Їх перелік доволі широкий – від позбавлення державних нагород, скасування офіційних візитів до тимчасового позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

В Україні може бути застосована й інша санкція – стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. І така санкція вже не сприймається як обмежувальний захід,  а є найболючішим заходом і, зважаючи на відсутність запровадженого механізму перегляду такої санкції, містить найбільший ризик порушення прав суб’єктів, яких з тієї чи іншої причини могли додати до Єдиного державного реєстру санкцій помилково.

Потрапляння компанії чи власника до санкційного списку РНБО може призвести до:

• зупинення банківських операцій та фінансових транзакцій;
• втрати партнерів і контрактів;
• ризику стягнення активів у дохід держави (за умови застосування санкції блокування активів);
• репутаційних втрат, які можуть зупинити розвиток бізнесу.

Основні ризики санкцій РНБО для бізнесу

Застосування санкцій РНБО сприймається як негативний маркер для подальшої бізнес-діяльності в Україні:

• діючі контрагенти відмовляються від співпраці, а нові не поспішають укладати правочини;
• у особи під санкціями можуть блокуватися банківські операції, обмежуються фінансові транзакції;
• кожна дія такої особи підлягає ретельному моніторингу;
• застосування санкцій РНБО створює суттєві репутаційні ризики.

У нинішніх українських реаліях, зважаючи на законодавчо запроваджений механізм, особа про санкції дізнається випадково. Від своїх клієнтів ми все частіше чуємо реакцію на непередбачуваність санкцій, адже жодних комунікацій із бізнесом перед їх застосуванням не ведеться.

В умовах воєнного стану існує ризик, що під час запровадження санкцій до значного кола іноземних та національних компаній і фізичних осіб реальні підстави для таких заходів не аналізуються на належному рівні. На практиці це може призводити до того, що компанії чи особи, які не мають жодного відношення до дій держави-агресора та не становлять загрози національним інтересам України, змушені оскаржувати рішення про застосування до них санкцій в українських судах.

Непоодинокими є випадки застосування санкцій до міжнародних суб’єктів, які мають активи та розвинуті бізнес-процеси в Україні, або до кінцевих бенефіціарних власників українських компаній. Тому за умов помилкового застосування санкцій до такого суб’єкта необхідно виважено підходити до захисту його порушених інтересів.

У таких умовах бізнесу потрібна чітка стратегія захисту, особливо коли застосовано санкцію блокування активів, яка може стати підґрунтям для стягнення активів у дохід держави.

За змістом Закону України «Про санкції» санкція у вигляді стягнення в дохід держави активів, які належать фізичній або юридичній особі, а також активів, якими така особа може прямо чи опосередковано розпоряджатися, передбачена у п. 1-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону і має винятковий характер та може бути застосована Вищим антикорупційним судом лише у період воєнного стану за сукупності таких умов:

• до такої особи вже застосовано санкцію у вигляді блокування активів;
• особа, до якої застосовується санкція, своїми діями створила суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України (у тому числі шляхом збройної агресії чи терористичної діяльності) або значною мірою сприяла (зокрема шляхом фінансування) вчиненню таких дій іншими особами.

Оскарження санкцій РНБО в Україні

Санкції РНБО вводяться в дію указом Президента України, який підсанкційна особа має право оскаржити до Верховного Суду шляхом подання адміністративного позову. За статистикою розгляду таких справ Верховним Судом, процес триває довго – іноді понад рік.

Важливо розуміти, що оскарження санкцій РНБО до Верховного Суду не створює правових можливостей для уникнення чи відтермінування санкції у вигляді стягнення активів у дохід держави, якщо підстави для цього будуть встановлені Міністерством юстиції України і в подальшому Вищим антикорупційним судом (ВАКС).

Саме Мін’юст звертається до ВАКС про застосування санкції стягнення активів, і такі справи, навпаки, у порівнянні зі спорами у Верховному Суді, розглядаються оперативно.

Загальна тривалість судового розгляду у ВАКС визначена ч. 4 ст. 283-1 Кодексу адміністративного судочинства України: справа про застосування санкції у вигляді стягнення майна у дохід держави «вирішується колегією у складі трьох суддів Вищого антикорупційного суду протягом 30 днів з дня надходження позовної заяви до суду».

З огляду на ч. 2 ст. 5-1 Закону України «Про санкції» ВАКС виступає радше в ролі адміністративного органу, ніж суду, адже Міністерство юстиції звертається до нього з позовом саме про застосування (!) санкції. Тобто процес у ВАКС за своєю суттю є адміністративною процедурою, а це та «перша інстанція», де особи вперше дізнаються про можливе потенційне застосування санкції у вигляді стягнення їхнього майна у дохід держави.

Згідно з Кодексом адміністративного судочинства особа, щодо якої ставиться питання про застосування санкції, має 5 днів для подання відзиву на позов Мін’юсту, який іноді налічує сотні або навіть тисячі сторінок з урахуванням додатків. Кодекс не передбачає процесуального права на подання відзиву іншими учасниками, наприклад, третіми особами у справі – їхні процесуальні права обмежуються наданням суду пояснень.

Ключовим для бізнесу має стати розуміння, що майно чи корпоративні права в українській компанії можуть бути тим самим активом, який буде заблокований за рішенням РНБО, навіть якщо сама компанія формально не є підсанкційною.

За позовами Мін’юсту ВАКС стягує у дохід держави корпоративні права в українських товариствах, рухоме й нерухоме майно з метою протидії ворожій діяльності осіб на шкоду інтересам суспільства. Хоча без доведення існування суспільного інтересу у стягненні в дохід держави часток у статутних капіталах та іншого майна українських компаній виникає ризик втручання держави у право власності, що не відповідає легітимній меті та суспільним інтересам і фактично створює ризик непропорційного втручання у право мирного володіння майном.

Міжнародні механізми захисту бізнесу: звернення до ЄСПЛ

Якщо результати розгляду санкційних справ українськими судами є незадовільними для позивачів, якщо є впевненість у порушенні певних прав та інтересів гарантованих Конвенцією, до Європейського суду з прав людини можуть подаватись скарги після вичерпання національних засобів захисту.

На сьогоднішній день ЄСПЛ ще не прийнято остаточних рішень щодо скарг до України стосовно порушення певних статей Конвенції національними державними інституціями в процесі застосування санкцій. Водночас негативні рішення також відсутні, що дає надію скаржникам та простір для правової аргументації.

Українські суди мають розглядати санкційні справи особливо прискіпливо, адже застосування санкцій та дотримання положень Європейської конвенції з прав людини перебувають на межі балансу.

Очевидними можуть бути ознаки порушення таких прав, як:

• право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції);
• право на ефективний засіб правового захисту (ст. 13 Конвенції);
• право мирного володіння майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції);
• заборона дискримінації (ст. 14 Конвенції), якщо санкції застосовуються вибірково до певних компаній чи власників без обґрунтованих критеріїв.

Якщо дійсно мали місце порушення основних прав, гарантованих Конвенцією, у тому числі українськими судами, ми рекомендуємо не нехтувати правом на звернення до ЄСПЛ. У разі задоволення скарги рішення ЄСПЛ, що набуде статусу остаточного, може стати підставою для перегляду українськими судами санкційних справ за виключними обставинами.

Стратегія захисту бізнесу

У своїй діяльності ми захищаємо та представляємо інтереси клієнтів, аналізуємо ризики й надаємо юридичні консультації з приводу дотримання українського законодавства та недопущення порушення санкційних норм.

Команда ЮФ «Ілляшев та Партнери»:

• супроводжує бізнес у процесі формування правової позиції під час оскарження санкцій РНБО у Верховному Суді та Великій Палаті Верховного Суду, представляє інтереси у ВАКС під час розгляду позову Міністерства юстиції України про стягнення активів в дохід держави;
• готує та подає скарги до ЄСПЛ, якщо вичерпано національні засоби захисту;
• проводить санкційний комплаєнс для перевірки контрагентів та мінімізації ризиків;
• надає рекомендації щодо ведення діяльності з дотриманням санкційного законодавства.

Зважаючи, що повністю виключити ризик пов’язаності контрагента з підсанкційною особою неможливо, вкрай рекомендовано щонайменше здійснювати санкційний комплаєнс контрагентів – особливо коли планується придбання бізнес-активів в Україні. Подібні перевірки сприятимуть мінімізації потенційних санкційних ризиків та забезпечать додатковий рівень захисту бізнесу.

Що робити бізнесу вже зараз?

Ми радимо компаніям не чекати, а вже зараз формувати власну санкційну стратегію:

• перевіряти контрагентів на санкційні ризики;
• у разі потрапляння під санкції – збирати докази для доведення перед Верховним Судом відсутності підстав для застосування санкцій;
• використовувати всі національні засоби захисту, щоб відкрити шлях до ЄСПЛ;
• формувати стратегію захисту з урахуванням потенційного міжнародного виміру спору.