Вирішення спорів в Україні для іноземних юридичних фірм: юрисдикція, стратегія та виконання рішень

Марина Рященко, адвокат, радник

В’ячеслав Ситий, адвокат, радник

Джерело: The Legal 500

Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Україна залишається важливим майданчиком для міжнародної юридичної роботи. Іноземні компанії продовжують інвестувати у широкий спектр секторів в Україні, що зумовлено економічними умовами, державними пріоритетами та глобальними тенденціями в інфраструктурі, обороні, фінансах та ІТ. Іноземні клієнти дедалі частіше взаємодіють з українськими контрагентами, і в результаті обсяг транскордонних спорів стрімко зріс. Більшість спорів виникає через зруйновані ланцюги постачання, посилання на форс-мажор або інвестиційні втрати.

Оскільки Україна продовжує правові реформи та зміцнює свою судову систему, вкрай важливо розуміти процеси та стратегію вирішення спорів в Україні.

Для міжнародних юридичних фірм, які допомагають клієнтам в Україні, орієнтуватися у спорах з українськими контрагентами або в самій Україні означає мати глибоке розуміння трьох критичних аспектів: юрисдикції, стратегії вирішення спорів та механізмів виконання судових рішень. Добре продуманий підхід до цих факторів має вирішальне значення для ефективного захисту інтересів клієнтів у правовому та геополітичному середовищі.

Юрисдикційні аспекти

Українське законодавство дозволяє сторонам обирати місце для вирішення спорів: сторони можуть передавати спори, що випливають із їхніх контрактів, до місцевих судів, іноземних судів або міжнародного арбітражу, якщо такий спір не віднесений до виключної юрисдикції українських судів.

Як правило, за відсутності арбітражного застереження у контракті українські суди мають юрисдикцію щодо спорів, у яких боржник зареєстрований, здійснює господарську діяльність або має активи, розташовані в Україні. Цей принцип гарантує доступ до правосуддя як для вітчизняних, так і для іноземних позивачів, коли у відповідача є реальна присутність у країні.

На додаток до загальної юрисдикції, українське законодавство встановлює виключну юрисдикцію у певних категоріях спорів. До них належать позови, пов’язані з нерухомістю, розташованою в Україні, корпоративні спори за участю юридичних осіб з України, провадження у справах про банкрутство та неплатоспроможність, спори у сфері публічних закупівель, справи за участю українських органів державної влади. У цих випадках лише українські суди мають компетенцію розглядати справу, незалежно від будь-яких альтернативних положень про вирішення спорів, погоджених у контрактах.

Якщо предмет контракту не віднесений до виключної юрисдикції українських судів, сторони можуть включити арбітражну угоду, передавши вирішення спорів, що виникають з контракту, на розгляд арбітражу. У цьому випадку, якщо будь-яка зі сторін спробує звернутися до національного суду, останній майже напевне відмовить у розгляді спору, враховуючи чинну арбітражну угоду.

Іншою складною проблемою може бути «гібридне» застереження про вирішення спорів, яке надає сторонам гнучкість у виборі суду для розгляду спорів, що виникають з контракту або у зв’язку з ним. Така невизначеність може призвести до дублювання арбітражного та судового провадження, численних оскаржень юрисдикції та подальших оскаржень арбітражного рішення чи судового вердикту.

Практична порада: «Чітко визначайте виключну юрисдикцію; гібридні застереження можуть створювати процесуальні ризики в Україні».

Вирішення спорів в українських судах

З початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році судова система України зіткнулася з безпрецедентними викликами. Тим не менш, система судів продемонструвала надзвичайну стійкість і здатність адаптуватися до нової реальності. Під час оголошеного воєнного стану та активних бойових дій у кількох регіонах українські суди продовжують функціонувати навіть на територіях, які були нещодавно деокуповані та розташовані поблизу лінії фронту. Суди надають можливість проведення судових засідань у режимі відеоконференцій задля безпеки сторін.

Судова система України працює на трирівневій структурі, що складається з місцевих судів, апеляційних судів та судів касаційної інстанції. Господарські спори належать до юрисдикції господарських судів, які мають спеціалізовану компетенцію у питаннях корпоративного, договірного та торгового права. Паралельно адміністративні суди виступають майданчиком для оскарження дій або рішень українських органів державної влади, таких як податкові, митні чи ліцензійні органи.

Для іноземних компаній та міжнародних юридичних фірм судові процеси в Україні мають суттєві переваги, особливо коли йдеться про українських контрагентів або активи, розташовані в Україні. ЮФ «Ілляшев та Партнери» розробляє індивідуальні стратегії судового захисту для іноземних клієнтів в українських судах. Українські суди визнають принцип міжнародного співробітництва, а рішення українських судів можуть бути виконані в інших юрисдикціях на підставі чинних міжнародних договорів або принципу взаємності.

У судових процесах, які розглядаються українськими судами, іноземні компанії користуються рівними процесуальними правами з українськими суб’єктами, що гарантовано національним законодавством. Така рівність створює сприятливе середовище для справедливого судового розгляду:

• Господарський процесуальний кодекс встановлює відносно короткі строки для слухання справ та ухвалення рішень. За словами Голови Касаційного господарського суду, середній строк розгляду господарського спору від моменту подання позову до винесення остаточного касаційного рішення становить приблизно вісім місяців;
• Українські суди мають повноваження застосовувати забезпечувальні заходи, такі як арешт активів або заборонні приписи, що забезпечує важливий захист під час судового процесу. Такі заходи можуть бути вирішальними для збереження позиції позивача в термінових або високовартісних спорах;
• Судові рішення підлягають виконанню, і виконання може здійснюватися як Державною виконавчою службою, так і ліцензованими приватними виконавцями, що забезпечує гнучкість і ширші можливості;
• На практиці суди дедалі частіше відкриті до проведення дистанційних засідань, особливо з огляду на воєнний стан та реформи цифровізації, які покращили доступ до правосуддя в різних регіонах.

Попри зростаючу надійність українського судочинства, іноземний бізнес має враховувати низку практичних і системних проблем:

• судові затримки, особливо у складних або політично чутливих справах. Велике навантаження на суди та нестача персоналу в окремих регіонах сприяють повільнішому розгляду справ;
• процесуальні зловживання, такі як умисні затягування, неявка сторін або подання документів є поширеним явищем і можуть подовжувати час розгляду спорів;
• перешкоди у виконанні рішень, особливо коли боржники приховують активи, вдаються до їх відчуження чи використовують процесуальні прогалини для ухилення від виконання;
• процесуальні формальності, зокрема переклад документів українською мовою, апостиль/консульська легалізація та нотаріальне посвідчення документів, можуть створювати адміністративні та фінансові труднощі для іноземних позивачів;
• відсутність послідовності судової практики, особливо серед регіональних судів, може призводити до непередбачуваних результатів навіть у, на перший погляд, простих справах;
• розміри компенсаційних виплат у рішеннях українських судів часто є консервативними порівняно з тими, що присуджуються у юрисдикціях загального права;
• хоча успішні сторони можуть вимагати компенсації судових витрат, відшкодування зазвичай є частковим і іноземні компанії можуть не отримати повного покриття витрат на судовий процес.

Попри це, суди в Україні залишаються життєздатним і дедалі більш модернізованим майданчиком для вирішення спорів. Іноземні компанії мають оцінювати конкретний контекст спору, включаючи місцезнаходження активів, право, що регулює договір, та нагальність у застосуванні забезпечувальних заходів, перед тим як звертатися до суду. У багатьох випадках українське судочинство залишається ефективним механізмом, особливо у поєднанні з активними стратегіями виконання рішень та якісним юридичним супроводом.

Приклад із практики

Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» успішно представила інтереси іноземного банку у серії резонансних судових проваджень, включаючи судові та арбітражні процеси в Україні. Фірма відіграла ключову роль у складних багатоюрисдикційних заходах із повернення активів у справі про розтрату коштів колишнім головою правління. Команда надала повний юридичний супровід у арбітражних провадженнях та у господарських і цивільних судах України, включно з отриманням забезпечувальних заходів, виконанням іноземних судових рішень та арбітражних рішень, а також координацією з міжнародними судовими процесами.

Міжнародні арбітражні процеси в Україні

Як зазначалося вище, українські суди дотримуються проарбітражного підходу та поважають вибір сторонами арбітражного застереження, якщо воно належним чином включене до основного договору.

Арбітражне законодавство в Україні представлене Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Цивільним процесуальним кодексом України та Господарським процесуальним кодексом України.

Українські суди визнають і виконують іноземні арбітражні рішення, підтримують дійсні арбітражні застереження та зупиняють провадження на користь арбітражу. При виконанні міжнародних арбітражних рішень українські суди не втручаються у сутність спору, а розглядають лише питання виконуваності рішення та наявності підстав для відмови відповідно до статті V Нью-Йоркської конвенції.

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України) та Морська арбітражна комісія при ТПП України (МАК) є основними та найбільш авторитетними арбітражними інституціями в Україні, створеними відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Іншими найбільш поширеними майданчиками для арбітражу є Міжнародна торгова палата (ICC), Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма (SCC), Лондонський міжнародний арбітражний суд (LCIA), Міжнародний арбітражний центр у Відні (VIAC) та Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (ICSID).

Судова практика України дедалі більше узгоджується з глобальними арбітражними стандартами, а українське законодавство регулярно оновлюється для задоволення практичних потреб у сфері міжнародного арбітражу.

Приклад із практики

Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» успішно захистила інтереси іноземної компанії, що входить до складу однієї з найбільших французьких роздрібних мереж, у справі про комерційне шахрайство, яка розглядалася Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України).

Визнання та виконання іноземних судових рішень і арбітражних рішень

Україна є учасником Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року та Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року і має сприятливе арбітражне правове середовище.

Українське законодавство також дозволяє визнання та виконання іноземних судових рішень і міжнародних арбітражних рішень за умови дотримання певних юридичних вимог. До таких вимог належать:

• принцип взаємності (за відсутності багатосторонніх і двосторонніх договорів);
• належне повідомлення сторін про розгляд справи;
• відповідність рішення стандартам публічного порядку України.

Заяви про визнання розглядаються українськими судами в окремому провадженні, яке може включати детальну перевірку формальних критеріїв.

В Україні діє подвійна система виконання: після того як національне або визнане іноземне рішення чи арбітражне рішення набуває сили, воно може бути виконане як через Державну виконавчу службу, так і через приватних виконавців, які мають ліцензію. Запровадження інституту приватних виконавців із 2017 року додало гнучкості, конкуренції та ефективності у процес виконання рішень, особливо у справах із великою вартістю або тих, що потребують оперативності.

Одним із знакових досягнень у практиці українського права стало те, що «Ілляшев та Партнери» стали однією з перших юридичних фірм в Україні, які успішно домоглися визнання рішень та ухвал англійських судів в Україні. Ці справи допомогли сформувати позитивний судовий прецедент і сприяли розвитку практики виконання судових рішень, зокрема у справах, пов’язаних із системою загального права.

Однак, попри останні зміни в українському законодавстві, спрямовані на полегшення визнання та виконання іноземних арбітражних і судових рішень, залишаються практичні проблеми. Зокрема, виконавче провадження може ускладнюватися шахрайськими діями боржників, які намагаються приховати активи, ініціювати затягування процесу чи використовувати процедурні лазівки для уникнення виконання. Тому ретельний попередній аналіз активів та стратегічне планування можуть стати ключем до ефективного стягнення заборгованості.

Розшук активів та забезпечувальні заходи

Замороження активів і їх розшук на підтримку арбітражного чи судового провадження в Україні є юридично можливими та процесуально добре врегульованими.

Українські суди можуть застосовувати забезпечувальні заходи, такі як арешт майна чи блокування банківських рахунків як до подання позову, так і на стадії розгляду справи або після ухвалення остаточного рішення. У таких випадках критично важливими є оперативність дій та точність, особливо коли йдеться про значні за сумою спори. Досить часто визначення активів, що підлягають арешту відповідно до забезпечувальних заходів, покладається на юридичних радників кредитора.

Українські юристи та державні органи мають широкий інструментарій для ефективного розшуку активів боржника та забезпечення їх збереження до остаточного вирішення спору. Зазвичай для виявлення прихованих активів використовуються державні реєстри, відкриті джерела та незалежні аналітичні системи. Місцеві юристи координують доступ до майнових, корпоративних і банківських реєстрів та залучають виконавців для виконання забезпечувальних заходів. Для винесення ухвали про застосування забезпечувальних заходів суди вимагають доказів терміновості та ризику розтрати активів.

Робота з українськими юристами

У транскордонних спорах, що стосуються українських сторін або активів, співпраця з компетентними місцевими юристами не є опцією – це необхідність для позитивного результату справи. Незалежно від того, чи розглядається спір в українських судах, чи стосується він виконання рішень або забезпечувальних заходів, українські адвокати забезпечують дотримання національних процесуальних норм, здійснюють подання документів до суду, організовують переклад і легалізацію документів та представляють інтереси клієнта особисто.

Іноземні юридичні фірми отримують значні переваги від глибокого знання місцевими юристами актуальної судової практики, процесуальних формальностей і нюансів, регіональних особливостей виконання рішень, особливо у складних комерційних чи спорах на великі суми коштів. Українські адвокати також можуть значно спростити та прискорити підготовку й аналіз документальних доказів.

Щоб забезпечити ефективну співпрацю, іноземному клієнту варто приділити увагу таким аспектам:

• ранній конфлікт-чек – український ринок юридичних послуг є відносно концентрованим, особливо у справах із високими ставками, тому доступність місцевих юристів потрібно перевіряти якомога раніше;
• чіткі протоколи комунікації – заздалегідь погодити робочі мови, засоби комунікації (електронна пошта, захищені хмарні сервіси);
• визначені терміни реагування та дедлайни – процесуальні строки в Україні можуть бути короткими, особливо у провадженнях щодо забезпечення позову, тому координація має бути максимально ефективною;
• проєктний менеджмент – варто призначити єдину контактну особу в кожній команді; це допоможе уникнути дублювання роботи та оптимізувати перевірку й погодження документів.

Хоча багато українських юридичних фірм працюють за міжнародними стандартами, відмінності у форматуванні документів, процедурах клієнтського комплаєнсу (наприклад, KYC/AML) та білінгу слід узгоджувати на початку співпраці. Українські адвокати зазвичай дуже оперативні та добре пристосовані до роботи з міжнародними клієнтами, особливо тими, хто бере участь в арбітражних чи інвестиційних спорах.

Україна забезпечує арбітражно-дружнє середовище для вирішення спорів, яке є процесуально розвинутим і дедалі прозорішим. За наявності добре складених контрактів, стратегічного планування та надійних місцевих юридичних радників іноземні юридичні фірми можуть ефективно супроводжувати своїх клієнтів у спорах за участю українських контрагентів.