Дата публікації: 14 травня 2026
Вадим Кізленко, адвокат, радник, арбітражний керуючий, співкерівник практики банкрутства та фінансової реструктуризації
Андрій Конопля, адвокат, радник, арбітражний керуючий, співкерівник практики вирішення спорів, співкерівник практики банкрутства та фінансової реструктуризації
Джерело: Legal 500
Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Об’єктом такої діяльності може бути будь-яке майно, у тому числі оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, а також майнові права.
Суб’єктами інвестиційної діяльності в Україні можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також безпосередньо держави, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. У цій статті ми зупинимося на специфічних ризиках для інвесторів, які вже здійснили або лише планують вкласти кошти в українські підприємства, у розрізі можливого відкриття провадження у справі про банкрутство щодо таких підприємств.
Заінтересованість та обмеження прав кредитора-інвестора
Одними з найпоширеніших способів інвестування в українську економіку є надання акціонером позики або збільшення статутного капіталу товариства його учасником (акціонером) з метою поповнення обігових коштів.
Як правило, такі фінансові вливання спрямовані на покращення загального стану компанії і здійснюються зазвичай акціонерами або особами, пов’язаними з боржником. Проте саме тут криється пастка: в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) такі особи вважаються заінтересованими.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що заінтересованими особами стосовно боржника є, зокрема:
- юридична особа, створена за участю боржника;
- юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником;
- юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або здійснював боржник;
- юридична особа, з якою боржник перебуває під спільним контролем третьої особи;
- безпосередньо власники (учасники, акціонери) боржника.
Варто наголосити, що цей перелік не є вичерпним. Формулювання про «інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими» є досить відносним поняттям, і остаточну оцінку цим підставам надаватиме саме суд.
В контексті судової практики варто зазначити, що нам відомі прецеденти, де суди касаційних інстанцій різних юрисдикцій визначали одну й ту ж саму особу одночасно і пов’язаною (зацікавленою), і не пов’язаною по відношенню до однієї юридичної особи в різних спорах.
Чому цей статус є критичним? Відповідно до положень ст. 48 КУзПБ, заінтересовані стосовно боржника кредитори мають на зборах та в комітеті кредиторів тільки право дорадчого голосу. Тобто, фактично вони позбавлені реального впливу на процедуру банкрутства: вони не можуть голосувати за будь-які питання, які належать до компетенції зборів/комітету кредиторів, в т. ч. за перехід до наступної судової процедури (санації чи ліквідації).
Приклад з практики
На практиці ЮФ «Ілляшев та Партнери» ми часто бачимо ситуації, коли інвестор, який надав реальні кошти для порятунку бізнесу, визнається заінтересованою особою і опиняється за бортом процесу прийняття рішень. Інколи таке безправ’я реального інвестора використовується недобросовісними кредиторами для рейдерського захоплення бізнесу через процедуру банкрутства. Більше того, згідно з усталеною судовою практикою, на учасників (акціонерів) боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями.
Таким чином, виникає парадоксальна та небезпечна ситуація: акціонер інвестує власні кошти в розвиток компанії, а в разі її банкрутства він не лише втрачає право голосу та можливість повернути вкладення, а ще й ризикує відповідати за борги компанії власними активами.
На нашу думку, ключовим у визначенні особи заінтересованою має бути не формальний юридичний статус, а реальність здійснення інвестицій та оцінка їхньої економічної доцільності. Проте поки що інвесторам потрібно бути максимально обачними та прораховувати ці ризики ще на етапі входу в проєкт.
Вимога щодо оригіналів документів: підвищений стандарт доказування
Відповідно до практики, яка сформувалася останнім часом, у справах про банкрутство недостатньо подати лише копії договорів чи виписок на підтвердження боргу. За наявності найменших заперечень з боку боржника або інших кредиторів суд зобов’язаний застосувати підвищений стандарт доказування та перевірити процесуальну якість доказів.
Особливу увагу слід звернути на висновки Верховного Суду, викладені в постанові № 902/122/25 від 04.12.2025 року. У цій справі суди нижчих інстанцій визнали вимоги кредитора на підставі копій, вважаючи, що у справах про неплатоспроможність суд лише встановлює наявність зобов’язання, не заглиблюючись у спір по суті. Проте Верховний Суд таку позицію спростував.
Згідно з позицією касаційної інстанції, господарський суд має здійснювати детальну перевірку підстав виникнення грошових вимог шляхом ретельного дослідження первинних документів та договорів. Застосування підвищеного стандарту включає:
- огляд оригіналів документів за наявності заперечень;
- перевірку способу одержання доказів;
- аналіз внутрішньої узгодженості документів, поданих певним кредитором, в системному зв’язку з документами, наданими боржником;
- оцінку здатності доказів у сукупності підтвердити існування реальних зобов’язань.
Тобто, за наявності мотивованих заперечень учасника справи суд не може вважати доведеними певні обставини, на підтвердження яких надано лише копії документів. На наше переконання, цю практику необхідно обов’язково враховувати іноземним інвесторам. Досвід адвокатів ЮФ «Ілляшев та Партнери» у супроводі складних банкрутних справ свідчить: ми рекомендуємо ще на етапі підготовки контрактів з українськими контрагентами чітко зазначати в тексті, що договір укладається в конкретній формі, та забезпечувати системне зберігання всієї доказової бази.
Висновки щодо норм іноземного права
Як правило, іноземний інвестор наполягає на тому, щоб правовідносини регулювалися правом іноземної держави. Це є логічним і зрозумілим для інвестора, проте у справі про банкрутство українського підприємства це може створити додаткові труднощі під час доведення правомірності своїх вимог.
Український суд, який розглядає справу про банкрутство, не володіє (і за законом не зобов’язаний володіти) тонкощами іноземного права. Встановлення змісту таких норм здійснюється судом ex officio, проте учасники справи мають право сприяти суду в цьому. Зазвичай для цього надаються висновки іноземних фахівців (Legal Opinion).
Однак на практиці такі висновки часто породжують нові питання:
- Чи є кваліфікація експерта достатньою та чим вона підтверджена?
- Чи охоплює висновок усі норми, що регулюють спір, чи лише їх частину?
У практиці ЮФ «Ілляшев та Партнери» існували випадки, коли суд, ознайомившись з висновками експертів, просив вказати, які саме конкретні норми регулюють правовідносини та зрештою надають право вимагати виконання зобов’язань боржником. Проте існують ситуації, коли це зробити складно. Наприклад, право Англії, яке належить до англосаксонської системи права, не містить кодифікованих нормативно-правових актів, які б регулювали певні правовідносини. Зазначені правові питання врегульовані правовими прецедентами та звичаями, що застосовуються в Англії як джерело права поряд із нормативно-правовими актами, які поширюються на певні правові відносини.
Поради іноземним інвесторам в Україні
Іноземним інвесторам, які працюють на українському ринку, важливо розуміти, що статус «свого» для компанії-боржника може створити додаткові ризики для інвестора (потенційного кредитора у справі про банкрутство). Поєднання факту втрати права голосу, необхідності підтвердження вимог належними доказами (з обов’язковим наданням оригіналів документів) та складнощів із застосуванням іноземного права вимагає ретельної підготовки.
Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» рекомендує заздалегідь розробляти стратегії захисту активів, враховуючи актуальні позиції Верховного Суду, щоб у критичний момент інвестиція не перетворилася на безповоротну втрату. Зокрема, ми радимо:
- ретельно структурувати інвестиції: проводити оцінку ризиків заінтересованості ще на етапі входу в проєкт;
- забезпечувати безперервний ланцюг доказів: усі фінансові операції мають супроводжуватися первинною документацією (договори, інвойси, платіжні доручення), що зберігається згідно з суворими протоколами документообігу.
- передбачати механізми захисту в контрактах: чітко визначати застосовне право та, за можливості, готувати правові висновки щодо механізмів стягнення заборгованості в межах процедур банкрутства в Україні;
- моніторити фінансовий стан контрагента: постійно відстежувати платоспроможність боржника для своєчасного реагування на потенційні ознаки неплатежів.
