Дата публікації: 20 квітня 2017
Віталій Галицьких, керівник Талліннського офісу
Джерело: «Ліга»
Бізнес еміграція і трудова міграція – дві великі різниці. Проблема з’являється тоді, коли люди і бізнес йдуть і не повертаються, але для розвитку країни дуже корисно, коли люди їдуть, дивляться як відбуваються процеси в інших країнах, набувають досвіду і повертаються назад, беруть участь в розвитку країни застосовуючи свій досвід. Так і з бізнесом, іноді потрібно знати, як роблять там, щоб зробити тут.
Український бізнес все частіше відкриває представництва в інших юрисдикціях і відбувається це з різних причин. Для багатьох великих компаній з прогресивними поглядами – це можливість вийти на новий рівень, проявити себе в конкуренції з глобальними гравцями. Для інших – це втеча від невизначеності, корупції і кумівства. В українському ІТ бізнесі, зокрема, проглядається тенденція, при якій, в країні дуже багато молодих, амбітних і дійсно талановитих людей для яких інфраструктура в ІТ сфері, в цілому, по країні, давно не задовольняє їхні потреби і з цієї причини, вони просто змушені шукати країни з більш сприятливими умовами, скажімо, такі як Естонія, яка вже традиційно позиціонує себе як e-держава, де підтримка ІТ сфери є пріоритетом держави, а всі державні послуги для громадян можна отримати онлайн в найкоротші терміни.
Велика компанія не може жити без іноземних філій, вони повинні мати торгові підрозділи, рахунки в зарубіжних банках, неможливо вирости у велику компанію, тільки за рахунок місцевого ринку. Але для виходу, скажімо на ринок ЄС, сама структура компанії, механізм її роботи, повинні працювати як годинник. Іншими словами, якщо компанія працює злагоджено і домоглася результатів на місцевому ринку, то на наступному етапі свого розвитку, вона готова до виходу на європейський ринок, тому що вихід на інший ринок завжди пов’язаний з великими інвестиціями і ризиками. Якщо компанія не приносить прибутку вже на місцевому ринку і звинувачує в цьому не свою структуру, а бачить проблему в клієнтах або в країні, в цілому, то для неї ризики виходу на європейський ринок занадто великі і витрати швидше за все не окупляться, в цьому випадку, можна сказати, що не варта гра свічок, і для таких компаній краще залишитися при своїх.
Як правило, відкривають офіси за кордоном великі бізнесмени, яким під силу на перших етапах утримувати закордонний офіс. Сфери діяльності у таких компаній дуже різні, але з особистого досвіду можу сказати, що це або великі компанії, для яких відкриття представництва за витратами не створює проблеми, це торгові компанії, для яких наявність іноземного офісу має іміджевий характер. Або компанії зі сфери послуг, які давно досягли високої якості своїх послуг на місцевому ринку і вирішили вийти на інші ринки, в таких компаніях більше іноземного персоналу, вони намагаються залучати зарубіжних фахівців, для підтримки якості послуг, що надаються.
З мого досвіду найпривабливішими країнами, куди спрямовуються українські бізнесмени є: Естонія, Кіпр, Голландія, Гонконг, ОАЕ.
Кіпр завжди вважався традиційним місцем для відкриття бізнесу на території ЄС і це, зазвичай, було більше пов’язано з податковим плануванням, ніж з реально діючим офісом. Але часи змінилися, тепер для податкової не достатньо, щоб офіс був тільки на папері, державні органи хочуть бачити, реально функціонуюче представництво. Кіпр виявився не готовим до нових викликів і багато представників українського бізнесу знаходяться зараз в активному пошуку інших юрисдикцій. Тут варто зазначити, що естонська юрисдикція залишається недооціненою до сих пір. Крім унікальної системи оподаткування, при якій немає податку на прибуток підприємств за умови, що прибуток не розподілений в формі дивідендів, Естонія створювала свою модель з однією метою, щоб підприємства не розподіляли прибуток, а інвестували його в свої проекти, займалися постійним розвитком. Все це дало свої плоди, Естонія входить до числа найсильніших країн в області ІТ, підтримка ІТ стартапів знаходиться на високому рівні, ІТ рішення стали невід’ємною частиною ес тонців. Відкриття фірми відбувається онлайн за 30 хвилин, одночасно можна відкрити і банківський рахунок, подача податкових декларацій онлайн з 2000 року, голосування на виборах теж онлайн, оформлення документів і їх підписання відбувається за допомогою цифрового підпису, практично всі державні послуги можна отримати онлайн, держава анонсувала свої плани з перенесення всіх даних у «хмару», щоб не бути прив’язаним територіально до певної країни.
Можна по пальцях перерахувати країни, які інвестують в залучення інвестицій в свої ІТ проекти. Тут безумовно можна зробити короткий список в який увійдуть Естонія, Фінляндія, Бельгія, Ірландія і Португалія. Як правило, маленькі і гнучкі країни, здатні швидко впроваджувати будь-які ІТ проект.