укр eng рус est

Публікації

Останні новини
Відгуки
Chambers Europe

«Нещодавно фірма провела консультування з низки фармацевтичних справ. Багато хто погоджується, що ця команда «рухається в правильному напрямку, особливо вражає її робота у фармацевтичній галузі».

 

Військові кораблі проекту «Зубр» – коштовні іграшки, які можуть собі дозволити тільки супердержави

17.10.2013

Автор: Ірина Дашковська
Джерело: Цензор.НЕТ

«Те, що ми будуємо в рамках зовнішньоекономічного контракту, це не «Зубр», це проект суто український – шифр «958». Так, він має велику багато схожих рис зі старим радянським «Зубром», але це абсолютно новий проект: оновлений, поліпшений, дороблений. І конструкторська документація на нього належить українській стороні. Радянська спадщина в цьому випадку послужила стартовим майданчиком для українського ноу-хау».

Вітчизняні підприємства оборонно-промислового комплексу сьогодні перебувають у скрутному становищі. Україна не здатна забезпечити їм адекватну фінансову підтримку. Росія, яка довгі роки була стратегічним партнером, всі частіше займає ворожу позицію конкурента. Європа цінує українську «воєнку» за якість, проте вважає за краще розвивати власні аналогічні проекти. В такій ситуації кожен виживає як може: хтось по-максимуму скорочує колектив, хтось переорієнтується на продукцію, яка користується більшим попитом, хтось продає інтелектуальну власність, щоб утриматися на плаву. За роз’ясненнями про стан речей в цілому у галузі, а також на стратегічному об’єкті – Феодосійській суднобудівній компанії «Море», ми звернулися до старшого партнера юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», розпорядника майна ФСК «Море» Романа Марченко.

У січні наступного року завершується процес санації ФСК «Море». Що буде з підприємством далі? Які позитивні зрушення в результаті санації Ви можете відзначити?

На сьогодні підприємство перебуває в процесі санації (одна зі стадій банкрутства, – Ред.). За 6 років у процедурі банкрутства ми не продали жодного виробничого активу підприємства – жодного шматка землі, жодного будинку. На жаль, не можу сказати, що підприємство працює на 100% потужностей, але ми завантажені невеликими поточними контрактами та великим контрактом з «Укрспецекспортом» (будівництво 4 військових кораблів на повітряній подушці для Китаю. Обсяг контракту оцінюється у суму близько 300 мільйонів доларів – прим. ред.). Ми його успішно виконуємо, незважаючи на всі складності.

Скільки простоювало підприємство?

Практично всі роки незалежності взагалі не було жодних замовлень. Якщо робота велася, то у збиток. Справу про банкрутство було порушено в 2008 році. Підприємство неодноразово передавалося до рук різних органів виконавчої влади – Мінпромполітики, Фонду держмайна, Агентства оборонно-промислового комплексу. Наразі підприємство передане Укроборонпрому. Це державний концерн, в який входять «Укрспецекспорт» та низка оборонних підприємств. На жаль, ми не бачимо від них якоїсь активної підтримки в фінансовому плані, але це, скоріше, не їх провина, а трагедія вбогості українського бюджету.

А які справи з погашенням кредиторської заборгованості, чи вона погашена повністю?

Ні, кредиторська заборгованість повністю не погашена. Це практично неможливо на сьогоднішній день. Ми говоримо про величезні борги минулих років. Лише реєстрова, тобто визнана судом, заборгованість становила близько 180 мільйонів гривень. Зараз вона знизилася відсотків на 70%, у тому числі повністю погашено заборгованість за зарплатнею за всі роки, за боргами перед пенсійним і іншим фондами.

Раніше в пресі активно обговорювалася можливість банкрутства підприємства. Чи стан дозволяє поточне фінансове становище судити про те, що підприємство фактично уникло банкрутства?

На жаль, гарантувати це на 100% на даний момент складно. Борги не виплачено в повному обсязі. Але наявна динаміка дозволяє нам з надією дивитися у майбутнє.

Виходячи з цієї позитивної динаміки, ми маємо намір переконувати наших кредиторів знову голосувати за продовження санації, а не за перехід до процедури ліквідації. Це наша стратегічна мета. Ми вважаємо, що у нас є всі шанси переконати кредиторів. Ми сподіваємося, що вони нас підтримають і ще якийсь час чекатимуть з розрахунком по своїх боргах замість того, щоб вимагати негайного розпродажу підприємства і його ліквідації. Сподіваємося, якщо ми змогли переконати в цьому кредиторів шість років тому, то сьогодні це буде простіше.

Як вплинув на фінансове становище та функціонування підприємства найбільший в історії українського суднобудування зовнішньоекономічний контракт на виробництво 4 кораблів типу «Зубр»? Як просуваються справи з виконанням цього замовлення?

Контракт з «Укрспецекспортом» (який виступає посередником з китайським замовником під гарантії держави – Ред.), як мінімум, дозволив підприємству вийти на такий рівень, коли ми не затримуємо виплати заробітної платні, забезпечивши коштами до існування тисячі родин Феодосійського регіону, де ФСК «Море» є одним з основних роботодавців.

Скільки людей зараз працює на підприємстві?

Близько 1200.

При цьому я не можу сказати, що цей контракт – панацея, оскільки в ньому закладалася низька рентабельність. Замовник при укладанні контракту добре проаналізував невтішний стан підприємств ОПК, які були співвиконавцями контракту. При цьому він вміє торгуватися, і у свій час добре потіснив українські підприємства по рентабельності. Ми заклали її на рівні 3%. У той самий час, повторюся, ми за цей контракт взялися не лише заради грошей. Головне, що він дозволив зберегти виробничу базу, колектив, взяти на роботу нових фахівців

Чим закінчився спір з російською стороною про права інтелектуальної власності на технологію виробництва корабля? Чи змирилося підприємство «Алмаз» з тим, що ФСК «Море» передасть третій країні технічну документацію по «Зубру», що дозволить виробляти ці кораблі в країні замовника?

Насправді, можна вести довгі дебати щодо спадщини Радянського Союзу. Чи належить вона окремому конструкторському бюро, або на неї мають право усі, хто був причетний, хто будував щось. Але в той самий час такої проблеми на сьогоднішній день не існує, оскільки фактично те, що ми будуємо – це не «Зубр», а проект «958», і він повністю український. Так, він має велику кількість схожих рис зі старим радянським «Зубром», але це абсолютно новий проект: оновлений, поліпшений, дороблений. І конструкторська документація на нього належить українській стороні.

Не знаю, чи змирилася з цим Росія, проте, принаймні на сьогоднішній день, судових справ у провадженні немає. КБ «Алмаз», що у радянський час спроектувало «Зубр» і, як і ФСК «Море», є власником документації на нього, було нашим кредитором, проте заборгованість було погашено у повному обсязі, і претензій до «Моря» вони не мають.

Відповідно до контракту, 2 «Зубри» будуть побудовані в країні замовника. Чи передбачається участь української сторони в їх виробництві?

Безумовно, ці кораблі будуть фактично будуватися за участі української сторони.

Чи вигідно Україні передавати проектну документацію? Фактично, тепер замовник зможе будувати ці кораблі самостійно.

Напевно зможе. Але тут нюанс криється ось у чому: будь-який проект має властивість застарівати. Не можна увесь час сидіти на тому самому проекті. Це як з автомобілем. Можна радіти тому, що володієш документацією на «Таврію», але користі жодної від цього немає, оскільки її ніхто не будує і не купує, це нікому не потрібно. Тому і було прийняте таке бізнес-рішення, на мій погляд, правильне. Приймав рішення уповноважений державою експортер – «Укрспецекспорт». Звісно, цей контракт має всі необхідні державні погодження. Так, замовник зможе будувати кораблі у себе, але і нам розраховувати на численні замовлення на «Зубри» немає сенсу. Тут варто розуміти, що це військові судна часів геополітичних воєн. По суті, це дуже дорогі іграшки, і очікувати хвилі замовлень на них ніколи не доводилося. Лише дуже багаті держави можуть дозволити собі такі речі. Раніше це міг дозволити собі Радянський Союз, тепер, крім того, – країни, що динамічно розвиваються і претендують на роль світового або регіонального лідера. Але маленькі країни цього собі дозволити не можуть. Так, є такі кораблі у Греції (4 кораблі, – Ред.), оскільки в них багато островів і є проблеми з Кіпром. Та це не автомати, які потрібні всім.

Які зараз справи із завантаженістю виробництва ФСК «Море»?

Повторюся, підприємство стабільно працює. Окрім будівництва проекту «958» у нас є й інші замовлення, зокрема, триває будівництво катера і корабля морської охорони в інтересах Державної прикордонної служби України, а також ведуться переговори з приватними європейськими компаніями.

Європейські компанії замовляють військові кораблі?

Ні, йдеться про цивільні судна і катери, корпуси яхт, надбудови для великотоннажних судів. До речі, ми постійно займаємося диверсифікованістю. Цивільні судна – це дуже правильний напрямок. У свій час крім «воєнки» підприємство випускало досить велику кількість річкових і морських суден на підводних крилах – у радянський час їх називали «Ракетами», «Кометами», «Олімпіями» та «Сходами». На жаль, на сьогоднішній час у більшій частині цей ринок збуту втрачено. Але ми бачимо це військові та цивільні контракти як дві бізнес-можливості, які чудово доповнюють одна одну.

Які країни виявляють цікавість до такої продукції?

ФСК «Море» постійно проводить переговори в усьому світі, у першу чергу орієнтуємося на морські країни. Як я вже говорив, це дуже цікаво Греції, Хорватії, Китаю. Усі, хто має вихід до моря, – це наші потенційні замовники. Ми намагаємося просувати їм як військову, так і цивільну продукцію. Інше питання, що ми обмежені в можливостях продавати військові кораблі, цим займається «Укрспецекспорт» і його структури. Що стосується цивільних суден, ми і самі їх просуваємо, оскільки можемо продавати прямо. Але, на жаль, конкуренція на ринку на сьогоднішній день величезна, шукати свою нішу дуже складно. Але ми її шукаємо, хоча на сьогодні дохід від цивільного судновиробництва у ФСК «Море» значно нижче, ніж від військового.

Чи проявляє Європа інтерес до продукції підприємства? Чи очікується ріст замовлень з боку європейських держав після підписання Угоди про асоціацію з ЄС?

Я можу сказати, що до нас вже сьогодні приїздять іноземці – голландці, скандинави – і дивуються нашим технологіям, оскільки деякі з них є дійсно унікальними. Вони роблять разові замовлення, але ми сподіваємося, що одержавши від нас якісний продукт, вони працюватимуть з нами і далі. Насправді ми абсолютно відкриті до роботи і з європейськими, і з російськими партнерами. Хочеться виконувати контракти в інтересах України, але в сьогоднішніх реаліях наша продукція не має попиту, у тому числі через відсутність коштів у держави.

Які справи в цілому в оборонному комплексі України? Які перспективи і проблеми Ви могли б відзначити?

Потенціал є, і він величезний. Так, цей потенціал дуже часто пов’язаний з напрацюваннями Радянського Союзу. Але там, де сформований боєздатний колектив, де є нормальне керівництво, там є і успіхи. Кілька прикладів з числа клієнтів ЮФ «Ілляшев та Партнери»: є держпідприємство «Антонов», яке при повній відсутності фінансової підтримки з боку держави продовжує фінансувати проекти, виводить на ринок нові і нові розробки – Ан-148, Ан-158, Ан-70. Є КБ «Промінь», що займається військовими розробками, є держпідприємство «Авіакон», що працює з вертолітною технікою, є 410-й завод цивільної авіації, який нещодавно успішно завершив індійський контракт з модернізації літаків. Величезні надії покладаються на «Укроборонпром» як структуру, що може налагодити виробництво і кооперацію підприємств з одного боку, а з іншого зможе просувати цю продукцію своїх підприємств через «Укрспецекспорт» і його структури. Сподіваємося, що така схема дасть синергію.

Раніше неодноразово піднімалося питання про можливу приватизацію підприємства. Чи планується виставляти ФСК «Море» на торги на даний момент?

Я, як призначений судом арбітражний керуючий, підтримував таке рішення держави. Однак, черга за підприємством не стояла ніколи, а тим більше зараз, коли наша країна і світ перебувають у кризі. Суднобудівну галузь ця криза не минула.

Та й не всяка приватизація приносить користь. Одна справа, коли приходить профільний інвестор, який прагне розвивати підприємство. Коли ж приходить інвестор, який все придбав за 3 копійки, а потім розпродає, і колектив виявляється на вулиці, то це не той шлях, який потрібен ФСК «Море».

В останні роки з боку держави приймався ряд законів, покликаних реанімувати суднобудівну галузь України. Як вони працюють на практиці? Чи допомогло це ФСК «Море» перебороти кризовий стан?

Якщо чесно, у ФСК «Море» справжньої державної підтримки немає. Основна наша проблема, властива для всього українському ринку, – це ПДВ. Ми говоримо про величезну заборгованість бюджету України перед ФСК «Море». Тобто той прибуток, який ми заробили, у тому числі і на зовнішньоекономічному контракті з «Укрспецекспортом», «з’їдається» неповерненим ПДВ. Станом на сьогоднішній день заборгованість становить більше 100 мільйонів гривень. Більш того, держава поводиться як мінімум дивно стосовно власного підприємства, коли приходить податкова і знімає податковий кредит по ПДВ на підставі надуманих порушень, що потім підтверджується судами. Усі суди ФСК «Море» виграє, відновлює цей ПДВ, але гроші, як і раніше, не виплачуються, і одержати їх з бюджету ми не можемо. При цьому ФСК «Море» не має права на автоматичне відшкодування ПДВ, оскільки перебуває у процедурі банкрутства.

Ви відзначили, що ДП «Антонов» – клієнт ЮФ «Ілляшев та Партнери». Нещодавно російська сторона в особі генконструктора авіаційного комплексу «Ільюшина» Віктор Ліванов заявляв, що РФ має намір самостійно допрацьовувати український літак Ан-124 «Руслан». Чи мають вони на це право?

Ні, такого права вони не мають. Це загальноприйнята світова практика, яка полягає в тому, що лише розроблювач, якщо він продовжує існувати, має ці права. В нашому випадку ДП «Антонов» функціонує і має усі права на свої розробки, включаючи літак Ан-124. Будь-які спроби РФ зробити щось без АНТК ім. Антонова є незаконними і безглуздими в принципі, оскільки IКAO все одно не дозволить експлуатацію таких літаків без згоди «Антонова». Фактично, те, що зараз відбувається – це спроба тиску на Україну, на держпідприємство для того, щоб змусити нас поступитися в переговірному процесі. Якщо йдеться про спробу впливати на нас силовим методом, я впевнений, що Україна повинна й буде з цим боротися. Якщо ж Росія піде на цю авантюру, то максимум, чого вони зможуть домогтися – це літати на дороблених літаках лише над своєю територією. Але я можу сказати, що перш ніж ділити, потрібно спочатку щось створити. На сьогоднішній день в Україні проектування літаків є галуззю, яка збереглася значно краще, ніж у Росії. Тому говорити про те, що російська сторона зможе на своїх потужностях створити якісний продукт на базі Ан-124 без участі ДП «Антонов», яке цей літак проектувало з самого початку і здійснювало усі його модернізації – це не більше ніж байка. Насправді нерозумно виключати з процесу працездатний колектив, яким є співробітники українського підприємства. Адже очевидно, що якість такого літака без участі «мозку» української сторони буде гіршою.

Як Ви в цілому охарактеризуєте відносини українського оборонного комплексу з російським?

Я в цьому питанні розумію РФ. Вони будують нову наддержаву і не хочуть у цьому процесі бути залежними від будь-кого, а надто від держави, яка рухається у протилежному напрямку. Якщо Україна обрала європейський шлях, вона повинна бути готовою до того, що одним з негативних моментів на цьому шляху буде згортання співробітництва з СНД, зокрема в питаннях оборонного комплексу. Напевно, коли держава вирішувала орієнтуватися у бік Євросоюзу, а не Митного союзу, ця можливість бралася до уваги.

Чи може український оборонний комплекс розраховувати на замовлення з боку НАТО?

Одним із найуспішніших проектів того ж ДП «Антонов» є проект Руслан SALIS – спільний проект України та РФ з перевезень для НАТО. І країни НАТО з величезним задоволенням використовують техніку АНТК ім. Антонова для власних потреб, розуміючи, що нічого подібного у НАТО немає – ані в США, ані в Європі. Безумовно, проект, у який вони вклали величезну кількість коштів – Airbus-400 М, – як і раніше, мертвий. У той самий час в Україні існує аналог Ан-70, який літає, не поступаючись по технічних характеристиках тому, що вони лише намагаються довести до ладу. Потенціал для співробітництва величезний. Але НАТО перебуває в такій самій ситуації, як РФ. Для Росії ми вже не їх частина, для НАТО – ще не їх частина. Тому Україні треба все ж таки припинити вагатися і визначитися, в якому напрямку ми будемо рухатися. Оскільки у світі зараз є кілька полюсів, ми повинні вирішити, до якого нам прямувати. Якщо ми більше схиляємося до європейських цінностей, ніж до російського газу, тоді ми можемо претендувати на більше тісну співпрацю і з НАТО, і з Європейським союзом.

 
© 2017 Ілляшев та Партнери / Мобільна версія