Дата публікації: 1 серпня 2017
Леонід Гілевич, юрист
Джерело: HeadHunter.ua
27 вересня 2017 року набере чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення бар’єрів для залучення іноземних інвестицій», який спрощує правила працевлаштування іноземців.
Вперше процедура працевлаштування іноземців врегульована на рівні закону, а не постанов Кабінету Міністрів. За останні 10 років питання отримання дозволу на працевлаштування іноземця регулювалися трьома різними нормативними актами, які по черзі змінювали один одного. І, по правді кажучи, ця еволюція законодавства далеко не завжди передбачала спрощення процедури.
Наприклад, останній з низки прийнятих нормативних актів – діюча постанова Кабінету Міністрів України № 437 «Питання видачі, продовження дії та анулювання дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства» – вимагає від роботодавця надати «документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інші інфекційні захворювання, перелік яких визначений МОЗ». Через це формулювання багато роботодавців стикалися з тим, що дану довідку фактично неможливо отримати за межами України, і іноземцю необхідно приїжджати для відповідного обстеження в Україну, що має на меті додаткові витрати для іноземця або його потенційного роботодавця в ситуації, коли отримання дозволу на працевлаштування та саме працевлаштування ще під питанням.
Приємно відзначити, що внесені Законом зміни дійсно полегшують працевлаштування іноземців в Україні та впроваджують більш диференційований підхід до різних категорій працівників, що враховує потреби України в іноземних працівниках і інвестиціях. Ми відібрали свій «Топ», на який необхідно звернути увагу:
1. Посвідка на тимчасове проживання – за 100 тис. євро інвестицій без необхідності отримання дозволу на працевлаштування
Законодавство змушувало іноземного інвестора, який мав намір регулярно відвідувати Україну для контролю за діяльністю свого підприємства, отримувати дозвіл на працевлаштування на своєму ж підприємстві для подальшого отримання посвідки на тимчасове проживання. Ця «чиста формальність» передбачала додаткові витрати на виплату заробітної плати та оплату податків. Крім самої необхідності отримання дозволу та посвідки на проживання, термін дії обох документів становив один рік, що обумовлювало необхідність продовжувати їх з відповідними витратами грошей і часу.
Новий Закон встановлює, що іноземний засновник, учасник або бенефіціар української юридичної особи, який вніс до статутного капіталу такої особи не менше 100 000 євро, має право отримати тимчасову посвідку на проживання на термін до 2-х років без необхідності отримання дозволу на працевлаштування. Якщо інвестор все ж захоче працевлаштуватися на своєму підприємстві, він може отримати дозвіл на працевлаштування на строк до трьох років та посвідку на тимчасове проживання на такий же термін.
2. Визначено «особливу категорію» іноземців та осіб без громадянства, які мають право на 3-річний дозвіл на працевлаштування
Введено поняття «особливої категорії іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні». До таких віднесені іноземні високооплачувані професіонали (тобто іноземці, заробітна плата яких становить не менше 50 мінімальних зарплат (зараз – 160 000 грн.); засновники, учасники, бенефіціари створеної в Україні юридичної особи; випускники університетів, що входять до першої сотні університетів у світових рейтингах; іноземні працівники творчих професій, і іноземні IT-професіонали. Для таких категорій дозвіл на працевлаштування може бути оформлено на термін до трьох років (зараз такий термін становить один рік). Крім того, для таких категорій не застосовується вимога про мінімальну заробітну плату (про що мова йде нижче).
3. Значно скорочено перелік документів, які подаються для отримання дозволу на працевлаштування
Крім вже згаданої довідки про відсутність хвороб з переліку виключено також довідку про відсутність судимості, документи про освіту, і тепер для «загальних» випадків перелік складається з лише чотирьох документів: заяви роботодавця, копій сторінок паспорта іноземця, фотографій іноземця та копії проекту трудового договору (контракту). Для деяких категорій працівників потрібні додаткові документи.
4. Терміни дії дозволу на працевлаштування диверсифіковані для різних категорій працівників
Зокрема, до трьох років – для згаданої вище «особливої категорії» та відряджених іноземних працівників, до одного року – для «звичайних» працівників. При цьому роботодавець у своїй заяві може сам попросити про менший термін, ніж максимальний.
5. Зменшено плату за видачу або продовження дії дозволу на працевлаштування
На даний момент розмір плати за видачу дозволу становить 6 400 грн., а після внесення змін розмір плати складе, в залежності від тривалості дозволу, від двох до шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому подаються документи (в даний момент – від 3 200 до 9 600 грн.).
6. Врегульовано роботу іноземця на різних посадах в одного або декількох роботодавців
Отримувати дозвіл на працевлаштування потрібно на кожній посаді (вимога, яка, по суті, існує і зараз), однак робота іноземних високооплачуваних професіоналів тепер може використовуватися без дозволу на посадах за сумісництвом, якщо термін дії трудового договору на посади за сумісництвом не перевищує термін дії дозволу на основному місці роботи. Крім того, іноземець може суміщати роботу на посаді, визначеній у дозволі на працевлаштування, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника, за умови, що суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року. Також впорядкована процедура внесення змін до дозволу на працевлаштування в зв’язку з різними обставинами.
7. Встановлено мінімальну зарплату для іноземних фахівців
Мінімальна заробітна плата іноземців (крім «особливої категорії») в більшості випадків повинна становити десять мінімальних заробітних плат (зараз це 32 000 грн.). Раніше такої формальної вимоги не було, хоча на практиці центри зайнятості наполегливо рекомендували встановлювати зарплату, як мінімум, на середньому рівні по місту/регіону. Такий крок, мабуть, повинен змусити роботодавців більш виважено підходити до питання працевлаштування іноземців, що не входять в «особливу категорію», роблячи працевлаштування громадян України в ряді випадків більш доцільним з точки зору витрат, і сприяти залученню більш кваліфікованих іноземців. Хоча податкові надходження в зв’язку з працевлаштуванням кожного окремого іноземця при цьому збільшаться, встановлення мінімальної заробітної плати, можливо, знизить кількість офіційно працевлаштованих іноземців. Нарешті, встановлення мінімальної заробітної плати дозволить впевненіше планувати мінімальні витрати, пов’язані з працевлаштуванням іноземців.
Таким чином, з 27 вересня українським роботодавцям має стати простіше оформлювати дозволи на працевлаштування іноземців, а іноземним інвесторам – отримувати підстави для перебування в Україні протягом тривалого терміну. При цьому, з огляду на більшу диференціацію умов для працевлаштування та отримання посвідки на тимчасове проживання, в кожному конкретному випадку роботодавцям і інвесторам рекомендується уважно проаналізувати існуючі підстави для оформлення дозволу на працевлаштування та посвідки на тимчасове проживання на найкращих умовах і на найбільш прийнятний термін.