Дата публікації: 2 липня 2025
Олександр Камша, керівник Дніпровського офісу, адвокат, арбітражний керуючий
Джерело: «Юридична Газета»
Учасники судових справ інколи намагаються використовувати правомірний правовий інструментарій для унеможливлення чи ускладнення розгляду судової справи, тобто з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності у відносинах, або не для захисту прав та інтересів. Якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з метою захисту прав, а для досягнення інших цілей, така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним.
Зловживання процесуальними правами полягає в тому, що відбувається порушення умов реалізації суб’єктивних цивільних процесуальних прав. Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а отже такі дії є перешкоджанням судочинству.
Заборона зловживання процесуальними правами передбачена в чинних процесуальних кодексах України з грудня 2017 року. Ця заборона встановлює, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню відповідного виду судочинства (цивільного, господарського, адміністративного). Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу, тобто висновок про наявність факту зловживання може зробити лише суд. З метою виконання завдання судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.
При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами (наприклад, у певних ситуаціях суд може навіть застосувати такий вид примусу, як штраф, за випадки зловживання процесуальними правами). Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети — ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.
Окрім цього, у випадку зловживання стороною процесуальними правами суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Тобто, у випадку, якщо суд визнає дії сторони (наприклад, дії відповідача) зловживанням — це може бути підставою для покладення на таку сторону судових витрат, навіть якщо спір вирішено не на користь позивача, а на користь відповідача. Тому варто не допускати у своїх процесуальних діях ознак зловживання процесуальними правами, а також варто вказувати суду на можливі порушення заборони зловживання правами з боку іншої сторони спору.
За позицією Верховного Суду, учасники судової справи свої цивільні процесуальні права мають здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб’єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб’єктивного процесуального права.
До найбільш поширеніших видів зловживання процесуальними правами варто віднести: подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, подання декількох поспіль ідентичних апеляційних/касаційних скарг, необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справ, подання декількох поспіль клопотань про виправлення описок, подання безпідставних заяв про відвід судді (колегії суддів).
Додатковим аспектом проблематики зловживання процесуальними правами є сучасна цифровізація судових процесів. Зокрема, автоматизовані системи розподілу судових справ інколи стають об’єктом маніпуляцій — подання численних аналогічних позовів лише з незначною варіацією формальних параметрів з метою спрямування справи до певного судді. Такі практики підривають основи принципу неупередженості суду у розгляді спору. Окрему увагу слід звернути на ситуації, коли учасники справи подають численні електронні документи через ЄСІТС (Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система) в неробочий час або в останню хвилину перед засіданням для ускладнення, або затягування розгляду. Такі дії, хоч і формально не порушують правила подання документів, можуть кваліфікуватися як зловживання в залежності від намірів відповідної сторони.
Водночас варто зважати й на інший ризик: обґрунтовані дії учасників судової справи можуть бути помилково або навмисне кваліфіковані як зловживання процесуальними правами. Тому кожен випадок вимагає детального аналізу добросовісності дій та їх відповідності загальним засадам судочинства. У цьому контексті важливу роль відіграє належне мотивування судових ухвал щодо визнання дій зловживанням, або навпаки про відмову у визнанні певних дій зловживанням.
Крім того, варто звернути увагу на роль суддів у запобіганні зловживанням. Роз’яснення процесуальних прав та меж їх здійснення на ранніх стадіях процесу, а також виважене застосування санкцій сприяє формуванню сталої правової культури учасників. Разом з тим, учасникам справи доцільно включати до своїх процесуальних документів аргументи щодо добросовісності власних дій та(або) попередження потенційних спроб зловживання з боку опонентів.
На практиці ЮФ «Ілляшев та Партнери» консультує та надає правничу допомогу клієнтам щодо запобігання можливим проявам зловживання процесуальними правами у судових справах. Саме вчасні процесуальні дії, які спрямовані проти незаконного зловживання процесуальними правами, дозволяють ефективно захищати інтереси клієнта в судовому порядку та не допускати можливих порушень з боку інших учасників, адже суд не є місцем для процесуальної гри.
В умовах високого навантаження на судову систему особливо важливим є ефективне виявлення зловживань і застосування превентивних заходів. Досвідчені адвокати можуть належним чином зафіксувати обставини зловживань (наприклад, неявку без поважних причин, подання шаблонних заяв) і своєчасно звернутися до суду з відповідними клопотаннями щодо визнання дій інших учасників судового процесу протиправними. Запобігання зловживанням процесуальними правами сприяє забезпеченню ефективного правосуддя, підвищенню довіри до судової системи та утвердженню принципу верховенства права. Ця практика не тільки захищає права добросовісних учасників процесу, але й дисциплінує систему правосуддя загалом.
