Дата публікації: 2 квітня 2019
Олег Трохимчук, адвокат
Джерело: «Юридична Газета»
Розвиток відновлювальної енергетики — це першочергове завдання для світової спільноти, оскільки саме він є передумовою вирішення найгостріших проблем, які сьогодні постали перед людством (погіршення екології, зміна клімату з усіма наслідками, згубними для людей та планети загалом).
Завдяки своєму географічному розташуванню Україна є достатньо цікавою для інвесторів, що підтверджується постійним зростанням кількості нових проектів у сфері відновлювальної енергетики, особливо у виробництві електричної енергії сонця та вітру. Основною причиною такого зростання стало встановлення законом гарантованого рівня «зеленого» тарифу на електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, який прив’язаний до курсу євро та зафіксований до 2030 р., а також зобов’язання щодо викупу всього обсягу «зеленої» енергії, відпущеної в енергетичну систему України.
Сьогодні частка енергії з відновлювальних джерел становить близько 2% від усієї генерації, а її вартістьмайже 9% від обігу на ринку електроенергії. Таке фінансове навантаження спричинене «зеленим» тарифом через його прив’язку до євро. Сьогоднішній тариф, який був затверджений кілька років тому, є одним з найвищих у Європі.
Завдяки дії в Україні «зеленого» тарифу проекти відновлювальної енергетики можуть окупитися в середньому за 4-6 років (залежно від потужності). Однак, як показав досвід деяких європейських країн, де вводили «зелений» тариф, розвиток галузі, побудований лише на механізмі підтримки, не є стійким.
Усвідомлюючи цей факт, профільний комітет Верховної Ради підготував законопроект №8449-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії», який був ухвалений Верховною Радою в першому читанні наприкінці 2018 р. Зазначений законопроект впроваджує нові конкурентні механізми формування ціни (аукціони) та передбачає зниження з 2020 р. «зеленого» тарифу для сонячних електростанцій на 25%, а для вітряних — на 10%.
Європейський союз, ЄБРР, Світовий банк та Енергетичне співтовариство підтримують в Україні необхідність переходу від нинішнього «зеленого» тарифу до конкурентної системи на основі «зелених» аукціонів. Зазначені інституції вважають, що нинішня система хоча і корисна для запуску сектора, але більше не підходить для підтримки його довгострокового розвитку.
До того ж Україні було повідомлено, що ЄБРР більше не зможе фінансувати нові проекти на її території, які покладаються на «зелений» тариф, окрім тих, що вже перебувають на стадії розробки. Якщо тільки не буде ухвалено закон, який гарантуватиме довготривалий термін економічної стійкості сектора, що забезпечить необхідний комфорт для інвесторів та фінансистів.
Таким чином, можемо констатувати, що наразі основним стримувальним чинником для розвитку відновлювальної енергетики у довгостроковій перспективі є перехідні процеси, які відбуваються на ринку, а також законодавча невизначеність нових правил гри.
В нинішніх реаліях для запуску проекту «зеленої» енергетики з чистого аркуша необхідно пройти нелегкий шлях ще до початку будівництва (особливо це стосується процедури отримання технічних умов на приєднання). Ринок продажу готових проектів відновлювальної енергетики в Україні тільки починає формуватися. Однак економічна доцільність будівництва нових об’єктів зеленої енергетики залишатиметься до кінця 2019 р. за умови, що їх будівництво буде розпочато в першому кварталі, враховуючи необхідність їх введення в експлуатацію. Надалі інвестори навряд чи будуть ризикувати своїми коштами та запускати фінансування нових проектів.
Варто зазначити, що сьогодні існує велика невідповідність між задекларованими та реалізованими проектами.
Обсяг виданих технічних умов для підключення до мережі значно перевищує потужності, які реально можуть бути введені в експлуатацію. На ринку склалася ситуація, коли значна кількість проектів (експерти називають цифри 70-80%), під які були отримані технічні умови для підключення до мереж, є лише декларативними та створювалися без наміру реального спорудження, а просто для їх подальшого перепродажу. Під такі проекти були зарезервовані потужності, які могли бути передані тим, хто має реальні наміри будувати. Зниження «зеленого» тарифу та впровадження аукціонів має показати, які з виданих технічних умов є дійсними.
В будь-якому випадку, якщо зазначені зміни до законодавства будуть прийняті, необхідно ще дочекатися, яким чином вони будуть реалізовуватися на практиці. До того ж не будемо забувати, що 2019 р. є виборчим роком, коли особливо відчувається політична нестабільність, яка зазвичай не сприяє появі стратегічних інвесторів на ринку.
Розвиток галузі «зеленої» енергетики, насамперед, залежить від політичної волі та стабільності законодавства, що відкриють дорогу довготривалим інвестиційним проектам, які спри¬ятимуть зростанню частки віднов¬лювальної енергії в загальному спо¬живанні (наразі національний план розвитку альтернативної енергетики не виконується: із запланованих 11% генерації та відновлювальних джерел у 2020 р. досягнуто лише близько 6%, враховуючи показники великих гідроелектростанцій та гідроакумулюючих електростанцій), а також відмові від використання вугілля та інших невідновлювальних енергоресурсів, від яких сьогодні дуже залежить наша країна.
