Дата публікації: 9 серпня 2018
Леонід Гілевич, юрист
Джерело: «Кадровик»
Наявність кваліфікованих кадрів – одна з передумов успішної господарської діяльності. І хоча законодавством передбачений обов’язок періодичної перепідготовки та підвищення кваліфікації тільки для окремих категорій робітників, коло роботодавців, що направляють власних працівників на навчання, не обмежується такими обов’язковими випадками і велика кількість роботодавців зацікавлена у підвищенні професійного рівня власних працівників.
Форми професійного навчання працівників
Статтею 6(2) Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12 січня 2012 року № 4312-VI (з наступними змінами) передбачено, що організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства. Професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях.
Роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників. Формальне професійне навчання працівників робітничим професіям включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях, а працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, – перепідготовку, стажування, спеціалізацію та підвищення кваліфікації і може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах. За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановленого зразка.
Неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця за рахунок його коштів з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності.
Пунктом 2.1 Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 року № 127/151, передбачено, що за результатами формального професійного навчання працівників видаються документи про освіту, зразки яких затверджено постановами Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року № 645 «Про документи про загальну середню та професійно-технічну освіту державного зразка і додатки до них» і від 31 березня 2015 року № 193 «Про документи про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка».
За результатами неформального навчання видається довідка, в якій зазначаються професія (спеціальність), кваліфікація, за якою здійснювалось навчання, напрям підвищення кваліфікації, строки навчання. Результати неформального навчання за робітничими професіями підтверджуються у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 340 «Про затвердження Порядку підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями». Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затверджено наказом Міністерства соціальної політики від 23 грудня 2013 року № 886.
Особі, яка підтвердила кваліфікацію, видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання.
Відповідно до статті 7 закону № 4312-VI професійне навчання працівників здійснюється за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формою, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами. Професійне навчання працівників за робітничими професіями забезпечується шляхом:
– курсового навчання, що передбачає формування навчальних груп і здійснюється в навчальних класах (лабораторіях);
– індивідуального навчання, що передбачає навчання на робочому місці під керівництвом кваліфікованих робітників – інструкторів виробничого навчання.
Статтею 11 закону № 4312-VI передбачено, що роботодавці можуть проводити атестацію працівників. Категорії працівників, які підлягають атестації, та періодичність її проведення визначаються колективним договором. При цьому певні категорії працівників (зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року, вагітні жінки, одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років та ін.) не підлягають атестації.
Оформлення професійного навчання працівників
Для направлення працівника на навчання роботодавець видає відповідний наказ.
Крім цього, для направлення працівника на навчання до навчального закладу, підприємства, установи, організації, які здійснюють навчання, роботодавцю необхідно укласти з відповідним суб’єктом, який здійснює навчання, договір. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 серпня 2010 року № 232 затверджено Примірний порядок укладання суб’єктами господарювання договорів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.
Відповідно до пункту 2 такого Примірного порядку, істотними умовами такого договору, зокрема, мають бути кількість осіб, що направляється на навчання, назва професії (напряму, спеціальності), форма навчання, термін навчання, вартість навчання та порядок розрахунків між сторонами. Примірна форма договору затверджена Примірним порядком.
До договору обов’язково додаються: кошторис, в якому визначається розмір витрат на професійне навчання; навчальний план і програми, затверджені та погоджені в установленому порядку; графік направлення працівників на навчання; графік фінансування навчання працівників.
Навчання у навчальному закладі, на підприємстві, установі, організації, які здійснюють навчання, проводиться за направленням, що видається працівникові роботодавцем. Навчальний заклад, підприємство, установа, організація, які здійснюють навчання, протягом 5 днів з початку навчального процесу направляє роботодавцю підтвердження про прийом працівника на навчання (відривний корінець направлення) та копію наказу про його зарахування на навчання.
Статтею 34 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI (з наступними змінами) встановлено, що роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до навчальних закладів для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов’язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов’язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки.
Примірна форма такого договору також затверджена Примірним порядком.
У разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов’язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов’язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором. Працівник або інша особа не зобов’язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов’язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи з таких підстав: 1) установлення інвалідності; 2) звільнення за ініціативою роботодавця, що не пов’язане з учиненням працівником протиправних дій; 3) призов на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу; 4) за власною ініціативою у зв’язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного або трудового договору; 5) догляд за дитиною з інвалідністю та (або) особою з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності).
При здійсненні неформального професійного навчання роботодавець лише видає відповідний наказ про його проведення. Працівники, яких такий наказ стосується, обов’язково повинні поставити свій підпис про ознайомлення з наказом.
При цьому участь працівників у тренінгах, семінарах та інших неформальних курсах, як правило, оформлюється не як «навчання» у передбаченому вище порядку, а як інформаційно-консультаційні послуги організаторів відповідних тренінгу, семінару або курсів, про що з роботодавцем укладається відповідний договір про надання послуг, в якому конкретні працівники не ідентифікуються.
Оподаткування
Згідно з пунктом 197.1.2 Податкового кодексу України операції з постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, звільняються від оподаткування податком на додану вартість. В той же час ПДВ оподатковуються інформаційно-консультаційні послуги (з проведення тренінгів, семінарів, інших курсів), але нараховані суми податків можуть бути віднесені до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 9 Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170, ЄСВ не нараховується на витрати на підготовку та перепідготовку кадрів (крім суми заробітної плати, що зберігається за основним місцем роботи працівників, за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів).
Якщо сплачена роботодавцем сума на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку працівника не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такого працівника, така сума, відповідно до пункту 165.1.21 Податкового кодексу України, не обкладається податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Так само такими податками не обкладається сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом (що передбачено пунктом 165.1.37 Податкового кодексу України). В інших випадках відповідна вартість навчання обкладається податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Нарешті, для цілей податку на прибуток підприємств витрачені на навчання суми можуть бути включені до витрат звітного періоду, в якому такі витрати були понесені.