Дата публікації: 28 листопада 2018
Камша Олександр, адвокат, арбітражний керуючий
Джерело: ZN.ua
Що насправді загрожує неплатникам? Чи реальна небезпека втратити квартиру за борги? Як можна реструктуризувати борг перед постачальниками послуг? Чи можна реструктуризувати борги перед ОСББ і навіть відпрацювати його?
Ці та безліч інших важливих питань про комунальні борги рік від року стають все актуальнішими.
У першу чергу варто сказати про саму фінансову формулу стягнення заборгованості з користувачів комунальних послуг: обслуговуюча компанія, окрім всієї суми простроченого боргу, має право нарахувати на неї 3% річних за весь строк прострочення, а також врахувати індекс інфляції, приплюсувати до цього ще й судовий і виконавчий збори. Як ви зрозуміли, остаточну суму заборгованості затверджує суд, але без тривалої тяганини, — існує спрощена процедура, і рішення суду в цьому випадку називається судовим наказом. Таке рішення згідно п. 3 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України ухвалюється судом у разі, якщо заявлена вимога про стягнення заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення (як ми вже зазначили, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих заявником на суму заборгованості).
Боржникам варто знати про те, що описане вище рішення суду ухвалюється навіть без виклику сторін для розгляду заяви! Судовий наказ видається протягом всього лише п’яти днів з моменту отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи-боржника (якщо боржник не є фізичною особою-підприємцем). У результаті боржник отримує такий наказ просто поштою. Це що стосується прав заявників — компаній-постачальників послуг. Закон, як бачимо, спрощує їм життя у плані з’ясування відносин зі злісними неплатниками: наказне провадження є найшвидшим і найменш витратним видом захисту прав постачальників. Але й у споживачів є права, про які дуже важливо знати кожному з них. Перш за все, суд відмовить у видачі судового наказу, якщо заявник просить стягнути з боржника суму, нараховану за межами строку позовної давності, який становить три роки. Але відповідачі (боржники) повинні обов’язково вказувати суду на цей факт!
Отже, суд видав наказ про стягнення з вас заборгованості? Ви маєте законні 15 днів на його оскарження. Адже суд розглядав заяву постачальника послуг без вашої присутності і міг не врахувати якісь значущі чинники, — в першу чергу, звичайно, підставою для скасування наказу є недотримання строків позовної давності. Існує маса інших факторів: у кожному конкретному випадку повинен розбиратися кваліфікований юрист, і воно того варте! У випадку скасування наказу постачальник змушений буде звертатися до суду вже в порядку загальної процедури стягнення, а класична судова тяжба виллється позивачеві в зайві витрати, як фінансові, так і тимчасові, які юристи компанії витратять на підготовку і участь у процесі. Тому практика на сьогоднішній день така: постачальник не звертається до суду в загальному порядку для стягнення суми боргу менше 2000 грн (а у деяких компаній поріг ще вищий). Все просто: судові витрати для заявника в іншому випадку перевищать ту суму, яку він зможе відсудити, але при цьому не факт, що вона в підсумку взагалі буде стягнена.
Тепер вам абсолютно очевидно, що постачальники воліють звертатися до суду саме в порядку наказного провадження, паралельно розсилаючи боржникам гнівні листи з погрозами виселення з квартири, стягнення судових витрат та іншими страшилками. Насправді ж у постачальників може просто не вистачити грошей для оплати судового збору за всіх боржників, а це на сьогоднішній день дуже недешеве задоволення. Однак якщо мова йде про особливо злісного неплатника, борги якого обчислюються п’ятизначними сумами, то вже в цьому випадку гроші на судовий збір, швидше за все, у компанії-позивача знайдуться.
Повертаючись до питання про строки позовної давності. Це, нагадаємо, три роки (саме стільки компанії-постачальники просять споживачів зберігати квитанції про оплату комунальних послуг). Якщо постачальник подає позовну заяву в загальному порядку з вимогою стягнути борги за межами трирічного періоду, боржник обов’язково повинен заявити про пропуск строку позовної давності щодо тієї частини боргу, що нарахована поза строком. У цьому випадку суд зможе задовольнити позов лише частково, а в іншій частині (щодо боргів старше трьох років) відмовити. Але майте на увазі, ви самі (або ваш адвокат) зобов’язані подбати про те, щоб відокремити старі борги від нових і заявити в суді свої заперечення: згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Таким чином, поки судом не встановлено, що вимоги кредитора перевищують строки позовної давності, кредитор має право вимагати від боржника погашення всієї суми заборгованості навіть за період понад три роки. Потім буде пізно — позивач далі буде звертатися до виконавчої служби, яка забезпечить виконання рішення суду.
Як стягуються борги за рішенням суду, що набрало законної сили? В першу чергу, для сплати боргу використовують активи відповідача — гроші (неважливо, в якій валюті), що зберігаються в банках. Готівка, виявлена у боржника, також вилучається і зараховується на відповідні рахунки органів Державної виконавчої служби (або ж приватного виконавця), про що складається відповідний акт. За відсутності грошей та інших цінностей стягнення відбувається за рахунок цінного рухомого майна, наприклад, автомобіля, дорогої побутової техніки і т.д. Боржник при цьому має право запропонувати щось зі свого майна — будь-які конкретні предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Але остаточне рішення приймає все-таки виконавець — його цікавлять найбільш ліквідні речі, які легко буде швидко продати й отримати якомога більше коштів.
І головна страшилка — виселення з квартири. Так, таке можливо, але це зовсім не так легко, як вас намагаються залякати кредитори. Справді, Закон «Про виконавче провадження» передбачає звернення стягнення на нерухоме майно (житло), але тільки у виняткових, особливо запущених випадках злісної несплати боргів. А саме: вимагати виселення боржника з його житла можуть лише у тому випадку, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати і не інакше. У всіх інших випадках виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Для довідки: станом на 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата складає 3723,00 грн. Виходить, якщо сума боргу за виконавчим документом менша 74 460,00 грн (20х3723,00=74 460,00), то звернення стягнення на нерухоме майно (простіше кажучи, відбирання житла для продажу) законом заборонено.
Утім, далеко не завжди слід доводити справу до суду. Існує позасудовий порядок вирішення проблеми боргу перед комунальниками: можна домовитися про реструктуризацію боргу, уклавши відповідний договір з постачальником. У ньому сторони можуть зазначити все, про що вони домовилися, у тому числі й графік щомісячного погашення боргу за послуги. Потрібно зауважити, що будь-якого закону, який регулює на сьогоднішній день умови реструктуризації, в Україні немає. Раніше був ухвалений Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» (від 20 лютого 2003 року №554-IV), але він стосувався лише боргів, що виникли станом на 1 липня 2003 року. Пізніше до цього закону пропонувалося внести зміни, але вони, на жаль, так і не були проголосовані. Зокрема, в поправках пропонувалося включити в сферу дії закону борги, що виникли станом на 1 січня 2017 року. Але ніщо не заважає постачальникам послуг і їх боржникам користуватися положеннями вищезгаданого закону як орієнтиром під час укладання договору про реструктуризацію заборгованості. Особливо в частині граничної суми щомісячного погашення заборгованості. Головне, щоб усі умови реструктуризації відповідали чинному законодавству і влаштовували обидві сторони договору. При цьому, укладати такі договори можна не тільки з компаніями-постачальниками, а й з об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків. Тут головні вимоги ті ж: відповідність законам і досягнення згоди з усіх істотних умов.
Так чому ж люди не звертаються до компаній-постачальників або до правління ОСББ з пропозиціями про позасудове вирішення проблеми боргів? Головна причина в тому, що громадяни банально не можуть отримати кваліфіковану юридичну консультацію з питань реструктуризації боргу і навіть не знають про таку можливість! Юридично непідкованим боржникам складно самостійно скласти лист у відповідну службу зі своїм проектом графіка погашення заборгованості, самостійно дати оцінку договору про реструктуризацію, який може бути запропонований кредитором-постачальником. Досвідчений юрист (адвокат) в кожній конкретній ситуації може надати неоціненну допомогу: домогтися скасування судового наказу, подати мотивовані заперечення на наданий розрахунок за сумою боргу, а також апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції або заяву про перегляд заочного рішення суду. Тому боржникам все ж варто задуматися про звернення до юриста в будь-якому випадку: коли хочуть укласти договір про реструктуризацію або ж якщо судовий спір вже йде.
Важливий момент: уклавши договір про реструктуризацію заборгованості, споживач автоматично визнає вказану в ньому суму боргу. Після цього заявити про свою незгоду з умовами підписаного ним же самим документа громадянину буде досить складно. Адже без такого договору, в судовому порядку, і за наявності кваліфікованої правової консультації існує можливість поставити під сумнів суми, заявлені постачальником як заборгованість. А ось після підписання такого договору і в разі подальшої несплати боргу постачальнику буде набагато легше довести суму заборгованості в судовому порядку.