Залишити заявку

Третя спроба. Чи допоможе бізнесу новий закон Маски-шоу стоп?

Дата публікації: 17 травня 2023

Дмитро Лазебний, адвокат

Джерело: «NV Бізнес»

В квітні 2023 року інформаційний простір вкотре сколихнула новина про внесення до Верховної Ради України законопроекту № 9211 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення окремих положень з метою забезпечення захисту прав учасників кримінального провадження». Правова та журналістська спільноти вже встигли нагородити даний законопроект гучною назвою «Маски-шоу стоп». За останній час, це, напевне, вже третій законопроект, який має подібну назву.

Здебільшого відповідні законопроекти з’являються тоді, коли інформаційне поле «шокують» випадки поліцейського свавілля при проведенні однієї з найбільш публічних слідчих дій – обшуку.

Законопроект № 9211 не став виключенням. Його розробили за участі Міністерства цифрової трансформації після резонансних обшуків в офісі компанії MacPaw, тому він передбачає захист, в першу чергу, IT-компаній.

Для кожного учасника слідчої дії за словом «обшук» стоять різні відчуття та емоції: для співробітників правоохоронних органів та для адвокатів, які захищають бізнес, – це, здебільшого, повсякденна робота, для власників бізнесу та співробітників підприємств, до якого прийшли з обшуком, – це стрес, порушення звичайної роботи підприємства, порушення строків виконання контрактів та інший букет усіляких неприємностей.

Основні зміни, який пропонує законопроект:

  • уточнено низку термінів та введено нові визначення;
  • вдосконалено положення, які регулюють правовий статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт;
  • заборонено вилучення техніки без відповідної ухвали суду;
  • у разі вилучення техніки власнику надається право на копіювання інформації (бізнес зможе працювати надалі на інших пристроях);
  • адвокати і власники майна можуть знімати обшук на відео;
  • слідчий суддя отримає право визначення строку арешту майна, при вирішенні питання про арешт такого майна;
  • закріплення обов’язку доведення доцільності продовження арешту майна на сторону обвинувачення;
  • у суді слідчий повинен обґрунтувати, доказом якого злочину є техніка чи електронний пристрій;
  • через 60 діб з дня арешту майна третьої особи прокурор має довести необхідність його продовження;
  • прокурор повинен скасувати арешт майна одночасно з винесенням постанови слідчого про закриття кримінального провадження, якщо цього не відбулося, то власник може подати скаргу на дії прокурора.

В цілому, законопроект № 9211 я оцінюю як позитивний, проте не ідеальний.

Цілком оптимістичні, на мій погляд, є зміни щодо надання особі, яка користується приміщенням, де проводиться обшук, чи власнику приміщення, а також адвокатам права на фіксацію проведення обшуку на відео. Це однозначно буде дисциплінувати правоохоронні органи при проведенні обшуку та дозволить стороні захисту стати більш незалежними при захисті інтересів клієнта під час обшуку.

Надання слідчому судді більше часу на розгляд клопотання про проведення обшуку (стане – до 72 годин, було – в день надходження клопотання до суду), я також розцінюю як позитив. Це дозволить судді ретельніше розібратися в ситуації. Навряд чи це зможе звести нанівець «правовий конвеєр з легалізації клопотань слідчих про обшук», який існує зараз, але відповідні зміни можуть стати першим кроком на шляху лібералізації положень КПК України у цьому питанні.

Законопроект також пропонує заборонити вилучати речі, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на обшук. Водночас, є два виключення з цього правила, підлягають вилученню:

  • предмети, вилучені законом з обігу;
  • речі, документи, гроші тощо, якщо є достатні підстави вважати, що вони є предметом, засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Вилучені речі та документи, у тому числі ті, що входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Також законопроект пропонує заборонити при тимчасовому доступі вилучати пристрої для обробки, передавання та зберігання інформації, якщо знаряддям, засобом або предметом кримінального правопорушення виступає сама інформація, що в них міститься. Окрім випадків, коли пристрої є знаряддям вчинення злочину або є необхідність у проведенні експертного дослідження.

У випадку необхідності вилучення пристроїв, їх власник зможе скопіювати інформацію, яка на них міститься. Скопіювати інформацію буде можливо одразу під час вилучення на вимогу власника пристроїв чи протягом трьох робочих днів після подання відповідної заяви.

Окрім цього, законопроект пропонує повертати власнику (за умови збереження у придатному для використання стані) ці пристрої, які визнані речовими доказами, але не містять слідів кримінального правопорушення. Це можливо за умови, що пристрої використовуються власником для ведення бізнесу.

З одного боку, зміни щодо заборони на вилучення є позитивними, адже це дозволить не припиняти роботу бізнеса. З іншого, це не страхує бізнес від умисної бездіяльності слідчого щодо повернення  пристроїв, якщо, наприклад, у власника немає можливості швидко придбати інші пристрої, необхідні для ведення господарської діяльності. До того ж майже завжди майно, яке вилучається під час обшуку, на думку слідчого є знаряддям (предметом/засобом) вчинення злочину.

Покращити цю ситуацію може якраз надання права власнику пристроїв оскаржувати бездіяльність слідчого щодо недотримання вимог стосовно тимчасово вилученого майна.

Я також позитивно розцінюю зміни, запропоновані законопроектом, щодо встановлення певних рамок у питанні арешту майна. Так, законопроект пропонує надати слідчому судді право встановлювати в ухвалі про арешт строк її дії. Також прокурору необхідно буде довести подальший арешт майна особи, яка після 60 днів з дня арешту не набула статусу підозрюваного. Якщо необхідність подальшого арешту не була доведена правоохоронцями, арешт скасовується слідчим суддею за заявою третьої особи.

Поки залишається дочекатися прийняття відповідного законопроекту Верховною Радою. При цьому, як показує практика, ВР може прийняти в остаточній редакції законопроект, який змістом буде далеким від пропонованих змін.