Дата публікації: 5 жовтня 2021
Про українську практику застосування обмежувальних заходів у міжнародній торгівлі, практикотворчі справи та роль юридичних радників, а також про виклики в діяльності Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ, Комісія) «Юридичній практиці» розповіла Олена Омельченко, партнер юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», керівник практики міжнародної торгівлі.
— У чому причина зростання попиту на торгові розслідування в Україні?
— Є декілька причин. Найперше — українські виробники справді потребують захисту. Запровадження обмежувальних заходів — це, по суті, єдиний механізм, який може захистити внутрішній ринок від дешевого імпорту товарів. Адже ринковий нагляд в Україні фактично не працює, нетарифні бар’єри теж не працюють.
Друге — самі юридичні фірми стають драйвером розвитку ринку, підштовхуючи клієнтів ініціювати торгові розслідування. Практика міжнародної торгівлі, донедавна бутикова і luxury, стає дедалі більш поширеною, на неї переорієнтовуються досить багато юристів, які раніше спеціалізувалися на практиках, популярність яких на ринку об’єктивно зменшується. Можу впевнено сказати, що наша фірма є практикотворчою у сфері торгового захисту в Україні — ми розпочали всі найбільші та найскладніші процеси в Україні за останні два роки, таким чином забезпечивши роботою інші юридичні фірми, що виступають проти нас у справах на боці іншої сторони.
Третьою причиною, на мою думку, є політичний фактор, зміщення акцентів у сфері міжнародної торгівлі. Раніше основним нашим торговим партнером була Росія — якщо певні розслідування і починались, то вони закінчувалися без застосування обмежувальних заходів через політичний тиск. Зараз, за статистикою, найбільше заходів запроваджується щодо продукції походженням із Росії, Білорусі та Китаю.
— Які проєкти з вашої нещодавньої практики можете віднести до практикотворчих?
— Усі без винятку наші проєкті є практикотворчими.
Наприклад, минулого року ми домоглися застосування спеціальних заходів щодо полімерних матеріалів і ПВХ (полівінілхлориду). Це була дуже цікава і складна справа. Передовсім своїм політичним складником — заходи були спрямовані проти товару з ЄС та США. Окрім цього, заходи зачепили інтереси великої кількості споживачів в Україні. Незважаючи на це, нам вдалося дуже швидко ініціювати розслідування, і його оперативно провели. У цій справі вперше за 10 років було застосовано попередні заходи — це показало, що національного виробника можна захищати, не очікуючи остаточного рішення.
Зовсім нещодавно було опубліковано рішення ще у двох наших справах — про застосування антидемпінгових мит на імпорт цементу з Туреччини та спеціальних мит щодо кабельно‑провідникової продукції незалежно від країни походження.
Спеціальне розслідування стосовно імпорту в Україну кабельно‑провідникової продукції незалежно від країни походження та експорту було розпочато за заявами двох наших клієнтів: ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель» та ПАТ «Завод Південкабель». Воно тривало дев’ять місяців. Було понад сорок заінтересованих сторін, які виступали проти нас, було задіяно потужне лобі. Попри це, нам вдалося завершити розслідування на користь національних виробників, добитися застосування спеціального мита на три роки. Цікаво, що рішення було прийнято ще 23 квітня ц.р., а опубліковано лише у вересні. За нашими розрахунками, за час, поки рішення не публікувалося, бюджет недоотримав приблизно 38 млн дол. США. І такі зволікання з опублікуванням рішень МКМТ — а вони набирають законної сили через 30 днів після опублікування — можуть стати великою проблемою для всієї практики торговельних розслідувань. Однак цим справа не завершилась: рішення ще не набрало законної сили, а Комісія за ініціативою Міністерства цифрової трансформації України порушила питання про перегляд заходів із метою дострокового скасування мит.
Що стосується справи щодо імпорту турецького цементу, в ній ми представляли чотирьох заявників. І саме їх об’єднання в рамках одного процесу, розкриття конфіденційної інформації було великим викликом. Розслідування могло завершитися ще навесні — Міністерство економіки України розрахувало мита та запропонувало Комісії застосувати заходи на початку весни. Проте, зважаючи на кадрові зміни в Мінекономіки та у складі Комісії, рішення було прийнято лише наприкінці серпня. За цей час деякі турецькі виробники, які брали активну участь у розслідуванні, визнали, що вони демпінгували, та виступили з добровільними ціновими зобов’язаннями. Наше завдання полягало в тому, щоб не допустити укладення добровільних цінових зобов’язань, які, по суті, нівелювали б антидемпінгові заходи.
Особливістю цієї справи також є те, що паралельно Антимонопольний комітет України (АМКУ) розпочав дослідження цементного ринку, у ході якого рекомендував українським виробникам цементу утриматись від необґрунтованого підвищення цін. Проте на сьогодні ніхто не може дати відповідь на запитання, чи є демпінгова маржа обґрунтованим рівнем. Наразі маємо ситуацію, коли один орган говорить про порушення конкуренції та застосовує санкції у вигляді антидемпінгового мита. З цього логічно випливає, що національний виробник має право підвищити ціни з урахуванням висновків Мінекономіки. АМКУ ж вважає, що рішення МКМТ може певним чином порушити конкуренцію на внутрішньому ринку. Маємо надію, що найближчим часом регулятори віднайдуть баланс у цьому питанні. А нам залишається спостерігати, як буде розвиватися практика.
Серед справ, що тривають, варто виокремити антидемпінгові розслідування стосовно білоруської мінеральної вати та ДСП, а також антидемпінгове розслідування щодо імпорту оцинкованого прокату з Китаю, в якому ми маємо в ролі опонентів усі основні українські юридичні фірми, які пов’язують свою діяльність із практикою міжнародної торгівлі.
Дуже гучним та прецедентним обіцяє бути спеціальне розслідування щодо профілів із ПВХ проти всіх країн, яке ми нещодавно розпочали.
— Які є особливості захисту в торговельних розслідуваннях? Що, з точки зору процесу, потребує вдосконалення?
— Насамперед слід зробити прозорою і зрозумілою систему доступу до матеріалів. Усі розвинені країни мають відповідні електронні сервіси, які дають зацікавленим сторонам можливість доступу до матеріалів справи. В Україні отримати такий доступ досить складно, деякі документи надаються із запізненням, деякі ми взагалі можемо не побачити. Тож питання прозорості та систематизації зберігає свою актуальність.
Також слід кадрово посилювати відповідний департамент — справ дуже багато, а працівників до них залучено непропорційно мало.
Треба створювати нові методики розрахунку мита. Треба їх затверджувати, щоб вони були доступні всім зацікавленим сторонам, щоби всі розуміли, що їх чекає. Зараз ці методики нічим не затверджено, це виключно практика Мінекономіки. Багатьох імпортерів та експортерів це щонайменше дивує.
Іще одне важливе питання, яке потребує врегулювання, — цінові зобов’язання. В Україні нема єдиного підходу, відсутня методика встановлення достатності ціни. Вона має бути достатньою для того, щоб ліквідувати демпінг, чи достатньою для того, щоб не заподіяти шкоди? Інше питання — коригування цін та їх перегляд залежно від кон’юнктури ринку протягом дії заходів.
— Як часто рішення МКМТ оскаржуються в судах?
— Дуже часто. Оскаржується переважна більшість рішень. До речі, рішення Комісії були двічі предметом оскарження в Органі врегулювання спорів Світової організації торгівлі (СОТ), а не лише в національному суді.
Якщо обмежитись лише судовою практикою, то найбільш значуща судова справа 2021 року — це оскарження рішення Комісії щодо застосування спеціального мита на рівні 35 % на моторні транспортні засоби з Республіки Білорусь. Прецедентність полягає в тому, що раніше ніколи не оскаржувались заходи у зв’язку з дискримінаційними або недружніми діями інших держав чи економічних угрупувань. Нагадаю, що Україна застосувала 35 % мита на моторні транспортні засоби з порушенням Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року, що призвело до зустрічних дій Республіки Білорусь — блокування українського експорту на 110 млн дол. США на білоруський ринок. Рішення суду може дати можливість сторонам повернутися в правове русло міжнародних торгових відносин.
— Чи вдається Україні дотримуватися балансу між інтересами національних виробників та імпортерів?
— Ситуація відрізняється залежно від ринку і конкретного товару. Проте в багатьох випадках український виробник має гірші позиції. В Україні дуже слабка підтримка з боку держави, належним чином не працює Експортно‑кредитне агентство, по суті, відсутній тарифний захист ринку, а на нетарифний захист не варто розраховувати. Внутрішній ринок дуже відкритий, і тому українським виробникам важко на ньому конкурувати. І тим більше важко конкурувати на зовнішніх ринках, які набагато краще захищені тарифними і нетарифними бар’єрами. Візьмемо, наприклад, ринок ЄС: відповідно до Угоди про асоціацію українські експортери можуть експортувати лише невелику кількість товару в межах квот, а далі сплачують мита, як і треті країни — члени СОТ. Водночас товари ЄС імпортуються на територію України без сплати мит.
— Як ви в цілому оцінюєте українську практику застосування обмежувальних заходів у міжнародній торгівлі? Що переважає: економічний, юридичний чи політичний складник?
— Мінекономіки традиційно наполягає на тому, що переважає економіка. Для них важливе передовсім економічне обґрунтування.
Для нас, юристів, і для клієнта має значення також і юридичний бік. Адже саме від правової позиції залежать подальші перспективи виграшу справи в суді.
А політичні фактори, мабуть, є більш важливими для Комісії — ми маємо пам’ятати, що до її складу входять представники різних державних органів із різними компетенціями та різними відомчими пріоритетами. Так, для Міністерства закордонних справ України, напевно, політичний складник буде важливішим, ніж економічні та юридичні аргументи.
Питання непросте, і відповідь на нього теж не може бути простою — застосування обмежувальних заходів у міжнародній торгівлі можливе лише в разі поєднання всіх трьох складників. Якщо «випадає» економіка, заходів не буде, «випадає» право — теж, мабуть, не буде, або їх успішно оскаржать у суді. «Випадіння» політики та лобіювання теж створить величезні проблеми. Так чи інакше всі заходи пов’язані з міждержавними відносинами.
Бесіду вів Олексій НАСАДЮК, «Юридична практика»
