Дата публікації: 27 червня 2014
Роман Марченко, адвокат, старший партнер
Джерело: Ліга
Чому активізація рейдерства є неминучою, і що треба зробити сьогодні, щоб захиститися завтра
Найближчим часом в Україні почнеться низка рейдерських захоплень і переділу власності. Основна причина – фактична відсутність усталеної державної влади. Минула влада вибудувала жорстку вертикаль. Дійсно, корупційну, дійсно, неправильну, але таку, що цілком ефективно працює в інтересах правлячої верхівки і наближених до неї осіб. Зараз ця система зруйнована, і країна живе у своєрідному стані “махновщини”.
Цілком природно, що в цьому хаосі і відносному безвладді у багатьох з’являється спокуса поліпшити свій добробут. За минулої влади рейдерськими захопленнями дозволено було займатися небагатьом: власність змінювала господаря тільки в інтересах обмеженої групи осіб. Зараз можливість поживитися має більш широке коло зацікавлених.
По-перше, місцева влада, відчуваючи відсутність “міцної руки” Києва, цілком може звернути увагу на локальні привабливі активи. По-друге, деякі члени нової правлячої коаліції та наближені до них особи вважають, що у них є моральне право конвертувати свою участь у зміні режиму в готівку. По-третє, активізуються професійні рейдери, які займалися захопленням підприємств ще в нульові роки. Не виключена поява і так званого державного рейдерства – коли переглядатимуть приватизаційні конкурси останніх років. На підставі дійсних чи уявних порушень умов приватизаційних конкурсів можуть скасовуватися результати торгів, підприємства можуть повертатися в держвласність і знову виставлятися на торги.
При цьому інтерес агресорів буде спрямований і на ті підприємства, які при Януковичі вважалися не вартими уваги: наприклад, невеликі регіональні заводи. За моєю оцінкою, до групи ризику потрапляє немало компаній. Особлива небезпека загрожує фірмам, де є внутрішні конфлікти між засновниками або акціонерами, навіть якщо “скривджена” сторона – міноритарій. Також вразливими для рейдерів є компанії, де останнім часом сталася конфліктна зміна керівництва. На них в першу чергу можуть бути спрямовані атаки.
Крім того, агресорів можуть зацікавити стабільно-прибуткові підприємства, компанії, що володіють привабливими активами (ділянками землі, нерухомістю, виробничими потужностями).
Інструментарій рейдерів повернеться до перевіреного “асортименту” 2000-х. Для тиску на власників використовуватимуться прокуратура, міліція та інші держструктури. Головне для загарбників – заручитися лояльністю судів, які виносять “потрібні” рішення. Варто відзначити, що практика централізованого тиску, що використовувалася минулою владою, – коли податківці нараховували багатомільйонні штрафи і фактично змушували бізнесменів передавати підприємства третім особам – зараз вже неактуальна. В першу чергу, через вищезазначений розвал владної вертикалі і складність розрулювання створеного податкового зобов’язання для “пересічного” рейдера.
Тактика захисту
На відміну від останніх років, коли атаки проводилися під патронажем наближених до “Сім’ї” осіб і захист був ускладнений, оскільки всі гілки влади жорстко контролювалися, зараз ситуація інша. Серед захисних заходів “великими мазками” можна згадати наступні.
По-перше, підприємство має вести бізнес максимально прозоро. Контролюючим органам і судам завжди, а тим більше в нинішній ситуації, складніше приймати рішення на підставі сфабрикованих фактів.
По-друге, варто намагатися вести бізнес безконфліктно. Сила рейдера – в слабкості і внутрішніх проблемах об’єкта атаки.
По-третє, необхідно регулярно проводити юридичний аудит підприємства, виявляти вразливі місця, сформувати команду, готову адекватно реагувати на спроби захоплення. Порядок в документах підприємства значно звужує можливості для атаки, а наявність команди фахівців, які знають нюанси роботи фірми, дозволяє швидко вжити заходів у відповідь.
По-четверте, потрібно дотримуватися одного з основоположних правил будь-якого бізнесу: актив не повинен значитися на тій самій особі, яка займається операційною діяльністю. Компанія – власник активу здає в оренду, скажімо, виробничий цех іншій юрособі, і вже вона укладає договори з контрагентами – орендарями, постачальниками, покупцями. У разі виникнення претензій партнерів або контролюючих органів “на першому рубежі оборони” буде компанія без активів. Також активи, по можливості, мають бути обтяжені дружніми заставами.
Зрозуміло, це лише загальні правила, і вони не гарантують повної безпеки. Основна частина ризику при рейдерських захопленнях лежить поза правовим полем: скажімо, корумпований суддя може прийняти рішення взагалі за відсутності законних підстав. Проте вибудувана система юридичної безпеки вельми ускладнить атаку підприємства і різко збільшить бюджет війни рейдерів.