Дата публікації: 6 жовтня 2017
Руслан Маннапов, юрист
За загальним правилом, обмежувати клієнтів банків у їхньому праві розпоряджатися грошовими коштами на своїх рахунках неприпустимо. Цілі використання грошей також за межами компетенції банків. Але із загального правила існують передбачені законом винятки.
Винятки з правила регламентуються, зокрема, Законом № 115-ФЗ «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму».
Простір для підозр тут дуже широкий, а критерії оцінки дій клієнтів досить розмиті. Наприклад, банки мають право повністю заморозити всі операції за рахунком тільки на підставі інформації про те, що клієнт включений до переліку організацій і фізосіб, підозрюваних в екстремістській або терористичній діяльності (в тому числі у фінансуванні тероризму). При цьому, в офіційному переліку компанія може і не значитися. Відмова в конкретній операції може статися, наприклад, через те, що клієнт не надав запитувані документи. Чи тому, що банк визнав операцію підозрілою. Масова адреса реєстрації, нечітке формулювання в призначенні платежу, сумнівна особа керівника компанії – все це може зіграти проти клієнта.
Крім того, існують численні рекомендації Росфінмоніторингу і Банку Росії, які банки, побоюючись відкликання ліцензії, сприймають як пряме керівництво до дії. Наприклад, ЦБ рекомендує звертати підвищену увагу на клієнтів, чиї операції «не мають очевидного економічного сенсу і очевидної законної мети» (лист № 236-Т від 31.12.2014 р.). До них можна віднести «зарахування грошових коштів на рахунок клієнта від великої кількості інших резидентів з рахунків, відкритих в банках Російської Федерації, з подальшим їх списанням»; операції, за яких «списання грошових коштів з рахунку здійснюється у строк, що не перевищує двох днів з дня їх зарахування»; діяльність клієнта, «в рамках якої проводяться зарахування грошових коштів на рахунок і списання грошових коштів з рахунку, не створює у його власника зобов’язань зі сплати податків, або податкове навантаження є мінімальним» тощо.
Вимога банку закрити рахунок є незаконною. Однак такі випадки трапляються досить часто. Один з наших клієнтів, наприклад, отримав лист, в якому банк повідомляв, що його не влаштовує структура володіння компанією. І пропонував «розійтися по-хорошому», тобто закрити рахунок і перевести гроші в інше місце. Роблячи такі пропозиції, банки просто перестраховуються – їм простіше позбутися потенційно проблемного клієнта, аніж потім відповідати на претензії ЦБ або брати участь у судових позовах.
Вимогу закрити рахунок можна просто проігнорувати – за законом банк жодним чином не може вплинути на клієнтів. Якщо ж кредитна організація почне блокувати операції, її дії можна оскаржити в суді. Така практика є, і вона досить успішна. Однак перш ніж судитися з банком, потрібно зрозуміти, про який саме конфлікт йдеться. Наскільки банк об’єктивний у своїх вимогах. Чи немає у клієнта власних «скелетів у шафі». Наш клієнт в результаті не став оскаржувати вимоги банку і закрив рахунок, тому що серед власників компанії значився панамський офшор, і судитися в цьому випадку було ризиковано.
Потрібно пам’ятати, що, наприклад, запитувати у клієнта інформацію і підтверджувальні документи банк має повне право. Якщо банк зупинить операцію через ненадання документів, то суд, швидше за все, стане на його бік. Судді вважатимуть, що банк діяв у межах наданих йому законом повноважень і не допустив неправомірних дій. Клієнт просто даремно втратить час.
Якщо ж банк дійсно необ’єктивний, то для початку варто звернутися зі скаргою в ЦБ. При цьому необхідно розуміти, що всі переговори і з банком, і з ЦБ потрібно вести в письмовій формі, щоб мати документальне підтвердження для суду. Якщо з документами у клієнта все в порядку і його операції не виходять за рамки закону, то судитися можна сміливо, оскільки і рекомендації ЦБ не мають обов’язкової сили, і в податкових питаннях банки розбираються не дуже добре. Якщо ж за душею у клієнта все-таки є гріхи, варто ретельно зважити всі ризики, щоб не нашкодити судовою тяганиною самому собі.