Дата публікації: 17 квітня 2019
Олена Омельченко, партнер, адвокат, керівник практики міжнародної торгівлі
Джерело: «Європейська правда»
5 квітня 2019 року, коментуючи несприятливе для України рішення Органу з вирішення спорів Світової організації торгівлі у справі про блокування Росією українського транзиту, в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі заявили, що не бачать підстав говорити про програш України.
Таку оцінку в міністерстві пояснили можливістю апеляції. А отже, до ухвалення остаточного рішення говорити про програш некоректно, запевняли в МЕРТ. “Інформація, розповсюджена ЗМІ про “три програні справи в СОТ” – передчасна і не відповідає дійсності. Для Світової організації торгівлі природним є двоетапний розгляд спорів: групою експертів та Апеляційним органом. Звернення до апеляційного органу є усталеною практикою”, – зазначила в офіційному коментарі радниця міністра Роксолана Підласа.
Минуло лише 10 днів, і 15 квітня міністерством було оголошено, що Міжвідомча робоча група вирішила утриматися від апеляції у справі DS512: Росія – Заходи щодо транзитних перевезень.
Згідно з оприлюдненою Мінекономрозвитку позицією, хоча Україні і не вдалося домогтися зняття російських обмежень, її все ж влаштовує ухвалене рішення.
Однак чому ж насправді Україна не наважилася оскаржити рішення третейської групи?
Перш за все, варто визнати, що таке рішення має свої резони.
Зокрема, перспективи розгляду справи Апеляційним органом СОТ залишалися неочевидними. З досвіду можна стверджувати, що тлумачення, дане третейською групою, порівняно рідко радикально переглядається в апеляції.
При цьому апеляція вимагає залучення дорогих юристів, що спеціалізуються на міжнародному торговому праві. У ситуації, коли перспективи успішної апеляції видаються сумнівними, закупівля юридичних послуг у одного учасника може бути розцінена Держаудитслужбою і Рахунковою палатою України як неефективне використання державних коштів.
Втім, швидше за все, ключовою причиною, яка змусила Україну відмовитися від апеляції, була реакція ЄС і США.
У світлі майбутнього розгляду справи щодо американських обмежень на імпорт сталі та алюмінію представників ЄС, судячи з усього, цілком влаштовували підсумки транзитного спору: владі США, що посилається на захист національної безпеки, буде складно довести відповідність їхніх заходів критеріям, наведеним у звіті третейської групи.
США, навпаки, таке рішення додало проблем. А отже, перспектива уточнення такого резонансного рішення СОТ виявилася потенційно небезпечною і для США, і для ЄС. Більше того, перегляд рішення третейської групи міг погіршити ситуацію в разі зміни рішення на користь позиції США і РФ.
Окрім того, Україна не могла бути впевнена, що апеляція буде розглянута по суті упродовж розумного строку. Річ у тім, що Апеляційний орган, який у звичайній ситуації складається з семи членів, може розглядати справи у складі не менше ніж трьох арбітрів. Наразі їх всього три, і у двох термін перебування на посаді закінчується ще до кінця року. Недокомплект вже призвів до формування “черги” з нерозглянутих справ.
Причина такої ситуації полягає в позиції нинішньої адміністрації Білого дому, що відхиляє всі кандидатури. Усвідомлюючи труднощі, з якими американська сторона може зіткнутися в СОТ, влада США хоче мати можливість в потрібний момент заблокувати роботу Організації: у разі невдалого результату справи на стадії розгляду третейською групою США можуть вдатися до апеляції, яка не буде розглянута до затвердження арбітрів. Протягом усього періоду перегляду можна зберігати обмеження в силі. Це може тривати доти, допоки сторони не досягнуть компромісу.
Усе ще не зрозуміло, яким чином можна було б примусити Росію до виконання рекомендацій Органу з вирішення спорів СОТ навіть у разі позитивного для України результату перегляду. Після ймовірної відмови РФ виконувати рекомендації Україна досягла б лише легітимації торгових заходів, які вже фактично реалізуються у відповідь. Слід зазначити, що Україна активно застосовує заборону щодо імпорту товару з Російської Федерації, а також персональні санкції стосовно юридичних та фізичних осіб.
Ще одна причина – в разі вдалого перегляду справи в апеляції могли б виникнути нові ризики.
В першу чергу – ризики того, що Росія, з істотно меншими витратами ресурсів, могла б домогтися виграшу в рамках спору DS525: Україна – Заходи, що стосуються торгівлі товарами і послугами та зобов’язати Україну скасувати торговельну заборону на імпорт товарів з РФ.
У цій суперечці українська сторона, яка виступає відповідачем, нині має сильні позиції і з легкістю зможе довести відповідність тим самим критеріям, що і Росія в першій суперечці, а саме:
1) об’єктивний характер надзвичайного стану (зв’язок з інтересами оборони або підтримання порядку);
2) відповідність термінів застосування заходів і тривалості надзвичайної ситуації;
3) дотримання принципу сумлінності, що розуміється як спрямованість заходів на захист інтересів безпеки, а не на уникнення зобов’язань у сфері торгівлі (неприпустимість протекціонізму);
4) відповідність мінімальному критерію причинно-наслідкового зв’язку між заходами і метою.
Перше вже було встановлено третейською групою, друге підтверджується датами прийняття актів і дії заходів, третє і четверте нескладно довести за аналогією з російською позицією в DS512.
Цілком можна припустити, що російська сторона, усвідомлюючи безперспективність подальшого розгляду, зупиниться на стадії консультацій і справа не матиме розвитку.
Таким чином, відмовившись від апеляції у цій суперечці з Росією, в уряді вирішили, по-перше, мінімізувати ризики у відносинах з ключовими політичними союзниками України, по-друге, раціонально використовувати державні кошти, і по-третє, зберегти статус-кво щодо застосування торгової заборони (ембарго) щодо товарів з РФ.
