Цінне зауваження

Джерело: «Юридична практика»

Про специфіку залучення зовнішніх юридичних радників і створення ефективної юридичної служби – на прикладі банківського сектора – «Юридична практика» говорила з Михайлом Ілляшевим, керуючим партнером ЮФ «Ілляшев та Партнери».

– Яким критеріям має відповідати ефективна юридична служба банку?
– Запорука ефективності юридичної служби банку – в особистості керівника, симбіозі кваліфікованого юриста і гарного менеджера, який зумів сформувати команду спеціалістів в окремих галузях, зрозуміло, з мінімальними витратами для банку. Ефективною можна назвати ту службу, яка може самостійно надавати юридичну підтримку своєму банку або за необхідності залучати зовнішніх юридичних радників. На мою думку, начальники юридичних служб, які не співпрацюють із зовнішніми юристами, як і керівники, що залучають співробітників на умовах аутсорсингу для вирішення невиправдано великої кількості юридичних питань, не можуть вважатися ефективними управлінцями.

– У яких випадках банки вдаються до зовнішньої правової підтримки? Чи завжди залучення зовнішніх юридичних радників – прерогатива керівника юридичної служби?
– Багато процесів усередині банку ефективно виконуються власною юридичною службою. Передача рутинних завдань зовнішній юридичній фірмі недоцільна. Це втрата коштів і часу. Проте в діяльності практично кожного банку є особливо великі проекти, іноді виникають вузькоспеціалізовані питання (з яких банк не має фахівців). У таких випадках доцільно звернутися до юридичної фірми. Зовнішні юристи також залучаються до супроводу великих судових процесів, зокрема з податковими органами. Залучення юридичної фірми – це ще й своєрідний контроль, виявлення помилок, які, можливо, були допущені юридичною службою, наприклад, під час розробки типового кредитного договору. Деякі банки залучають нашу фірму в процесі найму ключових юристів: просять провести співбесіду з претендентом, оцінити рівень його кваліфікації. Крім того, нас іноді залучають до проведення атестації співробітників юридичної служби банків. В такому випадку ми проводимо перевірку всього департаменту.

Начальник юридичної служби банку зазвичай бере активну участь у виборі зовнішніх юридичних радників. Безумовно, ряд власників не будуть прислухатися до думки своїх юристів при виборі зовнішніх юридичних радників. Навпаки, зовнішня юридична фірма буде розглядатися ними певним чином як противага власному юрвідділу. Спостерігається також і зворотна тенденція – начальник сприймає юристів як конкурентів і прагне зосередити весь правовий супровід в рамках своєї служби. Це, на мою думку, абсолютно невірне рішення, оскільки страждає якість роботи, а сам начальник йде ва-банк – він відповідає за всі прорахунки. Це повинні розуміти і акціонери, адже відповідальність юрфірми цілком матеріальна – відповідальність начальника юрдепартаменту носить переважно дисциплінарний характер.

– Передача рутинних справ по стягненню заборгованості зовнішнім юристам або колекторським структурам, яку практикують деякі банки, – це оптимізація юрслужби чи об’єктивна необхідність?
– Я б не став говорити про оптимізацію. Причини такого кроку, перш за все, полягають у необхідності опрацювання величезної кількості документів. Банки раніше не були орієнтовані на повернення боргів. Нині банк не просто зазнає втрат через неповернення кредитів, йому потрібно інвестувати величезні кошти в те, щоб повернути борги. Зовнішні юристи, які мають більший судовий досвід, можуть працювати ефективніше, використовуючи власні напрацювання та ноу-хау. Акціонери банку, як правило, не готові довірити стягнення досить великих коштів своєму юрвідділу.

– На що в першу чергу звертають увагу клієнти, приймаючи рішення про вибір зовнішнього юридичного радника?
– У першу чергу важливий досвід юрфірми в тому чи іншому питанні. Керівник юрдепартаменту банку, наймаючи авторитетну юридичну фірму, певним чином купує собі страховку – у разі виникнення проблем він може пояснити керівництву мотиви свого вибору. Наймаючи ж невідому юрфірму, начальник ризикує: він, безумовно, може отримати якісну послугу за меншу вартість, але якщо виникнуть проблеми – про заощаджені на зовнішніх юристах гроші ніхто не згадає …

– Наскільки поширений такий спосіб найму зовнішніх юридичних радників як тендери?
– У наших умовах 90% тендерів носять формальний характер. Сам процес прийняття рішень побудований таким чином, що переможець відомий заздалегідь. Якщо ми говоримо про юридичний бізнес, він дуже персоніфікований: без спілкування з партнером юрфірми, який буде вести проект, неможливо прийняти зважене рішення. Ціна на юридичні послуги ніколи не була правильним критерієм вибору. Набагато важливішими є досвід і репутація фірми, а також персональний склад команди. Ціна, природно, якщо вона в межах розумного, вторинна. Так що тендери не довели свою ефективність.

Співпраця з усталеним пулом юридичних радників в довгостроковій перспективі є більш вигідною. При цьому якщо фірма добилася перемоги в тендері, запропонувавши демпінгові ціни, в наступному проекті вона, напевно, спробує компенсувати свої втрати. Це небезпечно і для юрфірми: якщо це не вийде, вона просто прогорить, і для банку, оскільки знову доведеться вибирати нового радника і налагоджувати з ним роботу, що не може не позначитися на ефективності.

– Яка роль у такому випадку відводиться рекомендаціям і горезвісному «сарафанному радіо»?
– Це, мабуть, основний чинник, що впливає на прийняття рішень. Рекомендація колеги, який є авторитетом у відповідній сфері, особливо важлива при першому контакті. У нас в країні дуже важливу роль відіграють особистісні взаємини. Великий бізнесмен, навіть знаючи, до якої юридичної фірми він хоче звернутися, практично ніколи не зробить це безпосередньо – він наведе довідки, заручиться рекомендаціями… Це виключно символічний, ментальний фактор і усталений стереотип, що клієнт, який звернувся до юрфірми «з вулиці», не може розраховувати на такий самий рівень сервісу, як той, що прийшов по рекомендації. Звичайно, це не так.