Дата публікації: 3 листопада 2023
Олександр Фефелов, партнер, адвокат, керівник практики антимонопольного та конкурентного права
Джерело: «Юридична Газета»
В продовження теми реалізації першого етапу антимонопольної реформи в Україні інформуємо про нові процедури, що застосовуватимуться вже з наступного року для покращення та стимулювання взаємодії суб’єктів господарювання з Антимонопольним комітетом України (АМКУ).
Як відомо, в цьому місяці з метою обговорювання АМКУ ухвалив та опублікував на своєму офіційному вебсайті проект абсолютно нового проєкту Порядку врегулювання у справах про антиконкурентні узгоджені дії та зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, який було розроблено на підставі Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України». Згідно з Законом АМКУ наділяється повноваженнями конкретизувати та прийняти процедуру «…врегулювання у справах про антиконкурентні узгоджені дії та зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку…». Ухвалення вказаного порядку дійсно стане ще одним важливим кроком на шляху реалізації вистражданої реформи.
Що представляє собою «процедура врегулювання» (відома як «settlement»).
У проєкті Порядку визначено, що вона є обміном пропозиціями, з’ясуванням позицій відповідача та органу АМКУ з метою досягнення домовленостей між органом АМКУ, до повноважень якого належить прийняття рішення у справі, та відповідачем шляхом підписання угоди про врегулювання справи, тобто двостороннього договору, що визначає права і обов’язки відповідача у справі та органу Комітету під час її застосування у справі. Варто звернути увагу на те, що процедура звільнення від відповідальності (leniency) застосовуватиметься для порушників вимог Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, а процедура врегулювання — як для випадку вчинення антиконкурентних узгоджений дій, так і в разі вчинення порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Закон, крім того, не виключає, що учасника антиконкурентних узгоджених дій одночасно може бути звільнено і від відповідальності у порядку, передбаченому новою ст. 52-1 Закону «Про захист економічної конкуренції», тобто до певного відповідача можуть бути застосовані обидві процедури одночасно.
Водночас врегулювання не можливе у разі порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону «Про захист економічної конкуренції», а саме «… спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів…», а також якщо порушення не може бути припинене, а його причини та наслідки не могли й не можуть бути усунуті діями відповідача.
Зрозуміло, що заява до АМКУ про врегулювання має бути подана до моменту направлення попередніх висновків у справі про порушення законодавства. Саме врегулювання здійснюється шляхом підписання відповідної угоди про врегулювання справи у порядку, який визначає АМКУ, а починається вона з письмового повідомлення відповідача про згоду органу АМКУ на застосування цієї процедури.
Що привабливого для потенційного відповідача у процедурі врегулювання у справі — насамперед це, звісно, розмір штрафу, який накладається на нього рішенням у справі. У разі укладення угоди про врегулювання, такий штраф зменшується на 15 % порівняно з розміром штрафу, визначеним згідно з порядком визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Чи може 15 % зменшення штрафу стимулювати відповідача до співробітництва з Комітетом — подивимось, але, враховуючи закордонний досвід, чому б ні.
Врегулювання, з іншого боку, точно буде цікаве до тих відповідачів, щодо яких, одночасно із застосуванням процедури врегулювання у справі, також застосовуватиметься часткове звільнення від відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій. У такому разі розмір штрафу, що накладається на відповідача порівняно з розміром штрафу, визначеним при прийнятті рішення, передбаченого абз. 2 і 7 ч. 1 ст. 48 Закону, зменшиться на суму, яка визначається шляхом додавання 15 % та розміру відсотків, визначених на підставі ч. 4 (нової) ст. 52-1 Закону про захист економічної конкуренції. І насправді, якщо в результаті leniency (звільнення від відповідальності) той чи інший відповідач отримає навіть 20% знижку від повної суми штрафу, то додавши ще 15, отримає вже 35%, що, погодьтесь, зовсім непогано. Якщо ж говорити про відповідача, якому 15% знижки (у результаті settlement) буде додано до 50% (в процедурі leniency), то тут взагалі все може виглядати майже райдужно.
Зауважуємо, що в разі звернення відповідача до АМКУ по процедурі leniency, отримання маркеру та звернення із заявою про врегулювання, розгляд такої заяви зупиняється до прийняття рішення АМКУ стосовно звільнення від відповідальності за порушення конкуренційного законодавства у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій. Зрозуміло, що при отриманні 100% звільнення від відповідальності додаткове врегулювання і отримання ще 15% знижки вже недоречне.
Важливо, що процедура settlement не застосовується або припиняється у тому випадку, якщо антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не могли і не можуть бути припинені, а їхні причини та наслідки не могли й не можуть бути усунуті діями відповідача, або якщо справа була розпочата протягом п’яти років з дня прийняття рішення АМКУ про притягнення до відповідальності відповідача за таке ж саме порушення законодавства, вчинене раніше. Також вона не застосовується, як ми вказали вище, якщо до відповідача застосовано повне звільнення від відповідальності.
Угода з органом АМКУ про врегулювання є підставою для прийняття Комітетом рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо відповідача, який уклав цю угоду, відповідно до її умов.
Не забуваємо також, що така угода, серед іншого, має обов‘язково містити визнання відповідачем факту вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та обставини такого порушення, зокрема: зміст дій (бездіяльності), які відповідач визнає порушенням, найменування товарів (продукції, робіт, послуг), яких стосувалися дії (бездіяльність), територію, на яку поширювалися дії (бездіяльність) та період часу, протягом якого відповідач вчиняв порушення, а також інформацію щодо участі у відповідних діях (бездіяльності) інших суб’єктів господарювання.
Зрозуміло, що у разі схвалення уповноваженим на прийняття рішення у справі органом АМКУ, він зможе значно скоротити свої зусилля та час на розслідування та доведення правопорушення, адже ж факт його вчинення (та обставини) вже буде визнаний самим відповідачем. Крім того, й судове оскарження відповідачем рішення органу АМКУ стосовно визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції стає недоречним.
Також можна відзначити ще декілька позитивних моментів, передбачених поки що проектом порядку, а саме, що під час проведення такого етапу процедури врегулювання як «узгодження» відповідач має бути проінформованим Комітетом, серед іншого, про встановлені фактичні обставини, які свідчать про наявність ознак порушення в його діях (бездіяльності), правову оцінку (кваліфікацію) таких дій (бездіяльності) щодо наявності ознак порушення, і головне, про відповідальність, яку він потенційно може понести. Повідомлення відповідачу цієї інформації може істотним чином вплинути на його впевненість в своїх діях.
Водночас, якщо згоди щодо істотних умов угоди про врегулювання справи сторонами не досягнуто (включаючи й відкликання відповідачем заяви про врегулювання), то згода відповідача на участь у процедурі врегулювання у справі, матеріали, зокрема, пояснення, висновки, факти (обставини), інформація, дані, документи, докази тощо, надані відповідачем під час застосування процедури врегулювання у справі, не можуть вважатися визнанням відповідачем факту вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (крім порушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону — змови заради спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів) або зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку та використовуватись як докази його вчинення.
Ми й надалі будемо інформувати читачів щодо ходу здійснення першого етапу антимонопольної реформи.
