Дата публікації: 11 липня 2013
Євген Соловйов, адвокат
Джерело: «Компаньйон»
Проектом Закону №2409 від 27.02.2013 р. «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців, які не мають працівників» запропоновано внести зміни в Цивільний та Господарський кодекси, а також у закони «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування». Слід зазначити, що цей проект необхідно розглядати в тандемі з проектом Закону №2410 від 27.02.2013 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців, які не мають найманих працівників». Ці зміни проголошують введення «заявницького» принципу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб, що не мають найманих працівників, а також спрощення процедури припинення їх діяльності.
Проаналізувавши зазначені законопроекти, можна відзначити, що вони містять суперечливі формулювання. Зокрема, у більшості випадків (навіть у назвах законопроектів) використовується формулювання «фізична особа – підприємець, яка не має найманих працівників», однак якщо вивчити їх більш детально, то стає зрозуміло, що спрощена процедура, про яку йдеться у них, поширюється тільки на тих фізичних осіб, які не мали найманих працівників протягом останнього року, що передує даті прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності.
До речі, на деякі з формулювань звернули увагу і у Головному науково-експертному управлінні Верховної Ради, яке з цих та інших причин у своїх висновках щодо обох законопроектів відзначило, що вони підлягають доопрацюванню.
У стислому викладі процедура буде проходити в такий спосіб: спочатку підприємець подає в орган Державної податкової служби (ДПС) заяву про проведення перевірки у зв’язку з припиненням підприємницької діяльності, додавши до неї низку документів. Певні документи та звітність також подаються в органи Пенсійного фонду.
Не пізніше одного робочого дня з моменту одержання документів орган ДПС повинен передати в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців або повідомлення про можливість проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи за власним рішенням, або повідомлення про неможливість проведення державної реєстрації такого припинення у зв’язку з наявними в органу ДПС даними про наявність у фізичної особи – підприємця найманих працівників протягом останнього року. Аналогічні повідомлення повинні бути надані й органом ПФУ.
Підприємець подає реєстратору відповідну картку. У випадку одержання позитивних повідомлень від органів ДПС та ПФУ припинення його діяльності реєструється. В інших випадках (їх передбачено шість) у реєстрації припинення буде відмовлено. Однак навіть після внесення в Єдиний державний реєстр запису про припинення підприємницької діяльності підприємець не знімається з обліку в органах ДПС та ПФУ до проведення перевірок, повного виконання грошових зобов’язань та погашення заборгованості (у випадку їх наявності).
Таким чином, зазначені зміни спрощують процедуру ліквідації лише формально і тільки для тих підприємців, які не мали найманих працівників за рік до припинення діяльності. Державна реєстрація припинення і зараз займає один день, тобто змінюється лише алгоритм дій (документи державному реєстратору подаються не наприкінці процедури, а на її початку) та скасовується необхідність попередньої подачі документів для внесення запису про початок процедури припинення.
Основна ж проблема, що виникає при припиненні діяльності, – проведення перевірок контролюючими органами, фактично не вирішується: вони як були, так і залишаються, а процедура їх проведення суттєво не спрощується. Заявницький принцип державної реєстрації припинення також фактично не вводиться, оскільки продовжують існувати певні умови для внесення такого запису до реєстру. Спрощення відбудеться лише у тих випадках, коли фізичній особі необхідно якомога швидше формально припинити бути підприємцем (наприклад, для обіймання певних посад в органах державної влади або одержання допомоги по безробіттю).
Щодо побоювань, що завдяки таким змінам може поширитися практика масового створення та закриття підприємців-одноденок, вважаю, що цього не відбудеться. На відміну від юридичних осіб, фізична особа після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності продовжує відповідати за своїми зобов’язаннями. Враховуючи викладене вище, не зовсім зрозуміло, чому спрощену процедуру планується застосовувати не до всіх підприємців, а лише до їх частини.