Дата публікації: 23 березня 2022
Денис Нєнов, адвокат
Джерело: «УНІАН»
Прийняття закону про колаборантів (Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність»), який набув чинності на минулому тижні, є виправданою відповіддю на збройну агресію Росії. Він передбачає відповідальність за різні форми співпраці з державою-агресором. В першу чергу, на тимчасово окупованій території. Але дещо в ньому варто було б змінити.
Так, в законі йдеться, наприклад, про «інформаційний» колабораціонізм: публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території або публічні заклики до підтримки рішень та дій держави-агресора, співпраця з ними. Карається позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на строк від 10 до 15 років.
Проте нелогічно застосовувати таке покарання до осіб, які не обіймають посад чи не займаються відповідною діяльністю. «Інформаційним» колабораціонізмом може займатись широке коло людей, тому доцільно передбачити більш «універсальні» покарання: арешт, позбавлення волі тощо.
Ще одна норма нового закону – добровільне зайняття громадянином України посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора. Це карається позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.
Тут не зрозуміло, чому законодавець вирішив обмежитися лише одним, і таким специфічним, покаранням. Крім того, спірним видається притягнення до відповідальності осіб, які у незаконних органах влади займають посади, виключно пов’язані з гуманітарними функціями: охорона здоров’я, соціальне забезпечення, надзвичайні ситуації, комунальні послуги тощо. Особливо, якщо мова йде про міста, до яких відсутні гуманітарні коридори.
Що стосується застосування конфіскації, то виконання цього покарання може бути значно ускладнене або практично неможливе, якщо конфісковане майно знаходиться на тимчасово окупованій території.
Також цікава норма – передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади. Все це карається штрафом до 170 тис. грн або позбавленням волі на строк від 3 до 5 років, з позбавленням права обіймати посади, або займатися діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна.
Тут є кілька зауважень. По-перше, безумовно карати за передачу майна ворогу не є вірним. Людину можуть поставити в умови, коли вона вимушена буде віддати майно, щоб врятувати своє життя. Тому доцільно передбачити відповідальність виключно за добровільну передачу матеріальних ресурсів ворогу.
По-друге, провадження господарської діяльності у взаємодії з ворогом – що розуміти під «взаємодією»? Це занадто розмите поняття, яке потребує уточнення. Знов-таки, за відсутності гуманітарних коридорів і тимчасової неможливості української влади забезпечувати своїх громадян усім необхідним, продовження роботи бізнесу на тимчасово окупованій території, виключно в частині вирішення гуманітарних проблем, може мати критично важливе значення. За цих умов притягнення до відповідальності суб’єктів господарювання, які виконують подібні функції, не є до кінця обдуманим.
Також варто звернути увагу на ще кілька норм нового закону. Мова йде про покарання для тих, хто був залучений до роботи в незаконних органах влади, проводив незаконні вибори чи референдуми, заходи політичного та інформаційного характеру щодо підтримки держави-агресора, зайняття посад в незаконних судових або правоохоронних органах, незаконних збройних та воєнізованих формуваннях. Все це карається позбавленням волі до 15 років з позбавленням права обіймати посади та з конфіскацією майна або без такої. Крім того, якщо дії та рішення цих осіб призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків (майнова шкода у розмірі 1 млн 240 тис. 500 грн і більше), – це карається позбавленням волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі, з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Втім, незрозуміло, чому поняття «інші тяжкі наслідки» визначено виключно як майнова шкода, тоді як в інших статтях Кримінального кодексу цей термін тлумачиться як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам тощо. Якщо наведені вище дії вчинені уповноваженою особою юридичної особи, то остання також може бути притягнута до відповідальності шляхом ліквідації.
Крім того, майже всі кримінально-карані діяння, описані в законі про колабораціонізм, підпадають під дію статті 111 Кримінального кодексу («Державна зрада»). Якщо державна зрада вчинена в умовах воєнного стану, то винний підлягає покаранню у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічному позбавленню волі з конфіскацію майна. Тобто, покарання, передбачені в законі про колабораціонізм, є значно меншими у порівнянні зі статтею 111 Кримінального кодексу.
А, відповідно до статті 58 Конституції України, закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність особи, мають зворотну дію в часі. Це означає, що деякі дії, які були вчинені до набрання чинності цим законом і розглядались як державна зрада, зараз можуть бути перекваліфіковані за менш тяжкою статтею про колабораціонізм. Слід врахувати, що покарання на підставі закону про колабораціонізм можуть бути застосовані за вчинені дії, починаючи з 15 березня 2022 року.
Тож закон про колабораціонізм є необхідним і виправданим у теперішніх умовах, однак потребує належного доопрацювання.