Дата публікації: 7 вересня 2021
Олена Омельченко, партнер, адвокат, керівник практики міжнародної торгівлі
Джерело: «Європейська правда»
Після набуття членства у СОТ в України залишилось обмаль механізмів, що дають можливість захистити українську промисловість від дешевого та масованого імпорту товарів.
Серед тих інструментів, що залишилися – спеціальні заходи у вигляді мит або квотування. Однак, як виявляється, такі інструменти складно застосувати в нашій країні через внутрішній лобізм імпортерів та неготовність уряду ставати на захист національних виробників.
Показовий випадок стався навколо захисту вітчизняної кабельної галузі – в уряді відмовляються виконувати ухвалені захисні заходи.
Це створює вкрай небезпечний прецедент, доводячи, що легальні механізми захисту внутрішнього ринку знову поступаються місцем неформальним домовленостям, як це було ще років десять тому.
Хто блокує захист національного виробника?
Вітчизняна кабельна галузь має великий експортний потенціал і експортує 25% своєї продукції. Проте тиск імпорту щорічно призводить до втрати позицій на внутрішньому ринку, що вимагає суттєвого скорочення виробництва та звільнення працівників.
За останні п’ять років обсяг виробництва у галузі суттєво знизився, а імпорт – зріс на 80%.
Щоб зберегти українську галузь та робочі місця, найбільші українські виробники кабельно-провідникової продукції були змушені вдатися до непростих рішень – ініціювали спеціальне розслідування з метою захисту національного товаровиробника від масованого імпорту, переважно з Китаю (41% в імпорті), ЄС (25%) та Білорусі (18%).
За результатами 9-місячного дослідження Мінекономіки та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі дійшли висновку щодо необхідності застосування спеціальних заходів, аби зберегти українську галузь та уникнути подальшого заподіяння значної шкоди вітчизняній промисловості внаслідок різкого непередбаченого зростання імпорту.
23 квітня Комісія прийняла рішення про застосування спеціального мита на рівні 23,5% з лібералізацією заходів протягом трьох років. Застосування спеціальних заходів повинно надати можливість повернути історичну частку внутрішнього ринку українському виробникові.
Однак це рішення так і не набуло чинності.
Причина цього досить банальна – урядовці відмовляються публікувати відповідне повідомлення в газеті “Урядовий кур’єр”. Саме після такої публікації, яку має забезпечити Мінекономіки, рішення Комісії набуває чинності.
Зазвичай публікація відбувається на другий-третій день від прийняття рішення. Однак цього разу після майже п’яти місяців очікування відповідне рішення так і не було опубліковане.
Це вже призвело до чималих втрат держбюджету – за цей час він недоотримав сплат на суму близько $38 млн. Ба більше, незважаючи на численні запити народних депутатів та адвокатів, державні органи намагаються приховати навіть сам факт прийняття рішення, обмежуючись формальними відписками.
Така позиція Мінекономіки виглядає незрозумілою і може бути зумовлена політичним рішенням на вищому рівні або тиском, зважаючи на той факт, що публікувати рішення міністерство не поспішало як за попереднього міністра, за якого проводилося розслідування та були прийняті заходи під час його головування на засіданні Комісії, так і з новим очільником.
З фінансової точки зору зацікавленими у блокуванні сплати спеціального мита є лише компанії-імпортери, які від самого початку розслідування проводили “чорну” піар-кампанію, залучаючи навіть окремих народних депутатів та чиновників з цифровізації.
Повернення старих часів
Поведінка України виглядає особливо нелогічною, зважаючи на те, яку принциповість урядовці демонстрували під час міждержавних консультацій з основними торговельними партнерами, зокрема з ЄС.
Тоді держава не пішла на поступки та не піддалася зовнішньому тиску, хоча могла “виторгувати” від ЄС якісь преференції.
Натомість у Комісії надали перевагу захисту національного товаровиробника, ухваливши офіційне рішення, яке тепер в уряді відмовляються виконувати без законних підстав.
При цьому всі країни, яких стосується розслідування, у себе вдома проводять жорстку політику захисту виробників. В тому числі – у кабельній промисловості.
Білорусь підтримує свого власного виробника шляхом надання можливості виробляти товар у вільних економічних зонах, що мають поліпшені умови оподаткування. Китай просуває свою кабельно-провідникову продукцію шляхом субсидування та захоплення зовнішніх ринків демпінговим товаром.
Навіть ЄС наразі проводить антидемпінгове та антисубсидиційне розслідування проти імпорту кабельної продукції з Китаю одночасно, що, власне, не притаманне Євросоюзу. Очікується, що Єврокомісія може застосувати тарифні обмеження до китайського імпорту проводів вже восени, що неодмінно призведе до нової хвилі імпорту товару на територію України з метою часткового заміщення європейського ринку.
Подібні прецеденти у недавній історії України вже були – років 8-10 тому.
Тоді також прозорі розслідування, проведені за нормами СОТ, ігнорувалися і поступалися принципам доцільності та тіньовим домовленостям.
Здавалося, ці часи безповоротно минули. Але, як з’ясувалося, вони можуть повернутися.
Непрозорість та непередбачуваність України може стати проблемою не лише однієї галузі.
Нерішучість уряду ставить під сумнів державну спроможність захисту українських виробників в цілому та може спровокувати витіснення українського експорту продукції із зовнішніх ринків.
А це вже – тривожний сигнал як для всього українського бізнесу, так і для імпортерів, для яких питання передбачуваності дій уряду є не менш важливим.
