Монополіст не завжди має рацію: як бізнесу захищатися на енергетичному ринку?

Олександр Фефелов, адвокат, партнер, керівник практики антимонопольного та конкурентного права

Джерело: «ЕнергоБізнес»

Ринок енергетики – це не тільки про ціни на енергоносії та питання електроенергії. Ми розуміємо, що суб’єктам господарювання важливі не тільки вартість, але й те, скільки можна отримати, на яких умовах, коли, чи взагалі можна отримати необхідну потужність, процедури підключення до мережі, на яких підставах працюватиме і чи буде пред’явлено вимогу сплатити суттєві суми через нібито недоплати, необліковану енергію через певний період після підключення.

Постійні атаки на українську інфраструктуру з боку рф призводять до суттєвої нестачі потужностей, при тому, що більшість суб’єктів просто фізично не має можливості заміни оператора мережі.

І тоді постає ключове питання: в який момент зрозуміла складність існування та діяльності  енергетичного ринку перетворюється в об’єктивне зловживання ринковою владою? Монополізм на ринку не повинен розглядатися як вседозволеність та можливість грати не за правилами.

З часів планової економіки певні галузі народного господарства залишаються під впливом природних монополій, що саме по собі зовсім не означає порушення. Оператори системи розподілу, наприклад, не ставали монополістами через, скажімо, агресивне захоплення ринкової влади – це сталося природним шляхом через побудову структури самої електроенергетичної системи країни та неможливість входу на певний сегмент ринку інших гравців, які б створювали конкуренцію та можливість вибору.  Але монополісти енергоринку, хоч і вони і називаються «природними», все ж мають діяти за встановленими правилами та не повинні зловживати своїм становищем.

Водночас суб’єкт господарювання не мусить покірно виконувати додаткові і навіть абсурдні економічно невиправдані вимоги монополіста. Підприємство не повинно роками чекати приєднання, підключення нових або збільшення існуючих потужностей, якщо процедура, вартість та, звісно, строки є визначеними відповідними нормами законодавства і рішеннями регулятора. Це також стосується різних суттєвих донарахувань чи додаткових вимог оператора, навіть у ситуації, коли тільки він у змозі надати ту чи іншу послугу.

Практичний кейс: як вплинути на обленерго в разі затягування приєднання до мережі

Ми говоримо не про теорію, а про вже існуючу практику.

У травні 2026 року Східне міжобласне територіальне відділення АМКУ надало АТ «Сумиобленерго» рекомендації припинити дії, які містили ознаки зловживання монопольним становищем та могли призводити до ущемлення інтересів споживачів послуг з розподілу електричної енергії. А вже у вересні АМКУ на рівні рекомендацій Міністерству енергетики звернув увагу на проблему технічних умов приєднання. Комітет визначив, що чинне регулювання не забезпечує належного механізму врахування операторами систем висновків Держенергонагляду щодо технічної обґрунтованості таких вимог.

Тобто проблема існує не лише у відносинах конкретного підприємства з конкретним оператором. Вона має системний характер.

Ми працювали над кейсом, коли начебто і «технічне питання» стає юридичною та економічною проблемою.

Підприємство, що виробляє паливні пелети, намагалося суттєво збільшити виробничі потужності, розуміючи, що на час війни таке паливо критично необхідне споживачам у будь-якій кількості. Таке збільшення потужностей було цілком виправданим та економічно доцільним.

Водночас обленерго висувало необґрунтовані вимоги, виконання яких призвело б до гігантських, непідйомних витрат підприємства, крім того,  сама комунікація велась у спосіб, що затягувало можливість підключення та отримання додаткової електроенергії. Навіть залучення до вирішення проблеми регулятора – НКРЕКП – жодним чином не зрушило з місця вирішення питання. І тоді підприємство звернулось до ЮФ «Ілляшев та Партнери», а ми оперативно підготовили та супроводили розгляд в АМКУ заяви про зловживання монопольним становищем цим обленерго.

Розслідування справи, відкритої АМКУ, хоч і зайняло певний час, але Комітет все ж визнав правопорушення з боку обленерго та наклав штраф. Зрозуміло, що за встановленою процедурою обленерго звернулося до господарського суду для скасування рішення АМКУ. Але всі три судові інстанції лише підтвердили його законність. Тепер у справі наступила стадія визначення розміру збитків та їхнього стягнення в судовому порядку. Нагадаю, що у випадку зловживання монопольним становищем збитки з порушника стягуються в подвійному розмірі. На цьому етапі постраждалій стороні вже не треба доводити саме правопорушення, тобто вину обленерго у зловживанні монопольним становищем, наразі необхідно лише довести розмір збитків.

В подібних справах важливо від самого початку правильно кваліфікувати дії монополіста з точки зору антимонопольного законодавства: чи то нав’язування кабальних або додаткових умов договорів, створення штучних перешкод при приєднанні до мереж чи збільшенні потужності, або дискримінаційний підхід до різних категорій або окремих споживачів та інше.

В ситуаціях подібних до описаної важливо розуміти, що перед підприємством часто постає не суто технічна проблема або незручність – а справа йде про витрату суттєвих коштів, яку воно просто не може дозволити собі.

Ми розуміємо, що затримки приєднання можуть бути об’єктивними, додаткові технічні, економічні вимоги можуть бути цілком обґрунтованими, як і акти про порушення споживачем. Але коли ви впевнені, що це не так, необхідно йти на витрати часу та коштів для відстоювання своїх законних інтересів, адже закон надає нам для цього необхідні засоби та інструменти. Наступного разу монополіст двічі поміркує, чи варте знущання над бізнесом подальших зусиль при розгляді справи в АМКУ чи оскарженні в судах, витрат у вигляді штрафу та відшкодування збитків. Про репутаційні втрати ми не говоримо, зрозуміло, що вони хвилюють монополістів в останню чергу.

Наприклад, оператор вимагає від замовника документ або виконання робіт, які прямо не передбачені процедурою, або створює різні умови для споживачів, які перебувають у порівнюваній ситуації, затягує процедури таким чином, що підприємство фактично втрачає можливість своєчасно запустити або масштабувати виробництво, здійснення цього в потрібний час – це одна зі складових успіху на тому чи іншому ринку. І от в такому випадку не слід розраховувати на мирне вирішення проблеми, черговий лист оператору з проханням розібратися вже не спрацьовує.

Ми рекомендуємо підприємствам звертатися за допомогою до юридичних радників, ставити правильні питання перед регуляторами, АМКУ, судами врешті-решт та отримувати правильні відповіді. Навіть чітко сформульована вимога про надання нормативного підтвердження відмов або надмірних запитів монополіста буде ефективнішою, ніж лише емоційні скарги.

Показово, що лише у 2025 році ОСР отримали понад 120 тисяч заяв на приєднання до електричних мереж. НКРЕКП повідомила, що за рік було надано понад 72 тис. послуг зі стандартного приєднання та понад 7,5 тис. – з нестандартного. За такого масштабу ринку навіть невелика, але системна помилка або неправомірна практика оператора здатна створювати відчутні наслідки для значної кількості бізнесів.

Алгоритми захисту у спорі з енергетичним монополістом

Якщо проблема не вирішується в прямому двосторонньому діалозі, ми рекомендуємо три шляхи або напрямки боротьби за свої інтереси.

• Звернення до НКРЕКП – коли потрібно оперативно перевірити дотримання оператором правил ринку, ліцензійних умов, процедур приєднання, комерційного обліку тощо. Регулятор прямо зазначає, що у разі порушення умов договору стандартного приєднання споживач може звертатися до НКРЕКП із підтверджуючими документами. Але цього, досить простого та практичного кроку, часто не вистачає, щоби перебороти свавілля великого системного монополіста.
• Антимонопольний комітет – коли проблема має ознаки системного використання монопольного становища: нав’язування невигідних умов, дискримінація, створення необґрунтованих бар’єрів доступу до відповідного ринку або інше ущемлення інтересів споживачів.
• Суд – коли потрібно безпосередньо захистити майнове право: оскаржити нарахування, рішення комісії, вимогу про оплату, стягнути збитки.

Важливо, що ці механізми не виключають один одного. Навпаки, у складних спорах найкращий результат часто дає їх правильне поєднання. Регулятор може оцінити дотримання спеціальних правил, АМКУ – ринкову поведінку монополіста з точки зору конкуренційного законодавства, а суд – вирішити конкретний приватноправовий спір.

Як правильно збирати доказову базу для стягнення збитків

Після відключення (або непідключення) підприємства чи отримання донарахування доведення неправомірної ринкової поведінки оператора, значно складніше доводити обставини справи, що саме сталося, чому це було неправомірно і що втратив конкретний суб’єкт господарювання через порушення.

Тому питання в тому, якого результату ми хочемо досягти і який інструмент для цього працює найкраще. При будь-якій відповіді на це питання збирайте документальні докази, це те, що стане в нагоді: акти, листи, електронні повідомлення, документування телефонних розмов, фотографії обладнання, технічні висновки, журнали роботи підприємства виступатимуть в майбутньому доказовою базою.

Підприємство не погодилося з актом – це має бути відображено належним чином. Оператор відмовився надати документи – фіксуємо факт та обставини відмови. Через відключення зупинилося виробництво – обов’язково документуємо час зупинки, стан обладнання, обсяг невиробленої продукції та фінансові наслідки.

Тут особливо важливо не змішувати юридичну та економічну частини спору. Недостатньо довести незаконність поведінки оператора. Для майбутнього стягнення збитків потрібно показати причинно-наслідковий зв’язок між порушенням і конкретними збитками по нескладній схемі: (i) виявляємо порушення, (ii) встановлюємо причинний зв’язок, (iii) визначаємо наслідки, (iv) рахуємо розмір збитків. Зрозуміло, що в таких випадках може знадобитися економічна та/або технічна експертиза.

Пам’ятайте, що складання оператором-монополістом акта про порушення суб’єктом господарювання не доводить автоматично факт порушення. У липні 2026 року Верховний Суд повідомив про справу, в якій обленерго не довело факту втручання споживача у схему обліку, у зв’язку з чим вимоги про стягнення вартості необлікованої електроенергії були відхилені. Це рішення стало насправді неабияким цікавим сигналом для бізнесу: не будь-який документ, складений монополістом, є доказом, він не є беззаперечним, підлягає і критиці, і перевірці та оскарженню.

Правила безпеки у комунікації з енергомонополістом

Єдиного способу вирішення кожної проблеми з монополістом не може існувати. Водночас, ті, хто дотримувався відповідних правил, часто досягали повного позитивного виходу навіть із дуже складних ситуацій. Наприклад, ЮФ «Ілляшев та Партнери» у декількох спорах з величезними монополістами домоглася для своїх клієнтів не тільки ліквідації та унеможливлення повтору критичних для бізнесу проблем, а й забезпечила їм, за допомогою регуляторів, АМКУ та судів, відшкодування шкоди в подвійному розмірі. І взагалі-то це не поодинокі перемоги, а скоріше результати системної робота з можливостями, що надаються чинним законодавством та забезпечуються досвідом. Тобто, винаходимо засоби для вирішення.

Надам кілька простих, навіть очевидних, порад:

• переводьте комунікацію з усних обговорень в письмові;
• встановлюйте правову підставу та відповідність кожної вимоги чи відмови оператора нормі закону, кодексу, правилу, договору, технічним умовам);
• не підписуйте автоматично жодних важливих документів без застережень, якщо підприємство з ними не погоджується;
• документуйте не тільки склад порушення, намагайтесь визначити його фінансову складову (рахуємо всі наявні та можливі збитки).

Не чекайте, поки сума збитків або тривалість простою зроблять проблему критичною – Антимонопольний комітет зараз працює дуже активно. Він наполегливо бореться із зловживаннями монополій, в тому числі й природних.

З іншого боку, не кожна конфліктна ситуація за участю енергетичного монополіста повинна ставати жорстким протистоянням. Часто ми можемо вирішити те чи інше питання шляхом чіткого, юридично обґрунтованого звернення у збалансованих добросовісних переговорах. Розумний та виважений підхід, розуміння обсягів та меж повноважень кожної з сторін, готовність ці межі відстоювати, залучення юридичних та економічних радників, тощо дозволять вибудувати успішну стратегію захисту.

Енергетичний ринок був завжди складним, але постійні руйнування та ремонти мереж, їхнє перевантаження та недофінансування, обмеження розвитку є зрозумілими причинами підсилення і так дещо агресивної політики взаємодії монополістів з бізнесом. І навіть врахування будь-яких воєнних ризиків не повинно негативно впливати на основний принцип, який передбачає, що якщо монопольне становище і забезпечує ринкову владу, але в жодному випадку не дає права зловживати нею.