Дата публікації: 10 червня 2026
Олександр Фефелов, партнер, керівник практики антимонопольного права
Анастасія Леонтьєва, юрист
Джерело: Chambers
Сучасний український ринок корпоративних злиттів та поглинань (M&A) кардинально змінив пріоритети. Якщо раніше купівля компаній була інструментом агресивного розширення та нарощування конкурентної сили, то сьогодні інвестиційна логіка підпорядкована іншим завданням: збереженню ліквідності, реструктуризації боргів і мінімізації ризиків. Інвестори, які заходять у великі проєкти в Україні, дивляться не на короткострокові фінансові показники, а на потенційну вартість бізнесу та прогнозовані доходи після стабілізації економіки.
Юридична безпека таких угод напряму залежить від їхнього структурування. Класичні моделі придбання бізнесу із залученням зовнішнього фінансування поступаються місцем механізмам прямого внесення капіталу та гнучким умовам розрахунків. На практиці сторони все частіше використовують відстрочені платежі, прив’язані до майбутніх фінансових результатів компанії, або поетапну оплату. Це дозволяє покупцеві розподілити фінансове навантаження та адаптувати транзакцію до умов економічної невизначеності.
Проте будь-яка фінансова модель ризикує заблокуватися, якщо вчасно не врахувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Ключову роль у таких процесах відіграє Антимонопольний комітет України (АМКУ), погодження якого є обов’язковим для більшості великих угод. Оцінка транзакції на предмет концентрації чи узгоджених дій — це обов’язковий етап угод.
Які угоди підпадають під регуляторний нагляд АМКУ?
Відповідно до статті 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (Закон), концентрацією визнаються дії, що призводять до зміни структури контролю між суб’єктами господарювання або до суттєвих структурних змін на ринку. Закон відносить до концентрації, зокрема:
- злиття або приєднання суб’єктів господарювання, які до здійснення такої операції не були пов’язані відносинами контролю між собою;
- набуття безпосереднього або опосередкованого контролю над суб’єктом господарювання чи його частиною;
- безпосереднє або опосередковане придбання чи набуття у власність іншим способом часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення або перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління суб’єкта господарювання.
Важливо розрізняти концентрацію та узгоджені дії. Ключове значення має не лише юридична форма операції, а й її фактична мета та вплив на конкурентну поведінку учасників. Створення спільного підприємства не вважається концентрацією, якщо його створення призводить або може призвести до координації конкурентної поведінки між засновниками або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання. У такому випадку відповідні дії кваліфікуються як узгоджені дії у розумінні статті 5 Закону.
Як концентрації, так і узгоджені дії підлягають попередньому погодженню з Антимонопольним комітетом України у випадках, коли учасники операції перевищують встановлені Законом порогові показники. Обов’язок отримання дозволу на концентрацію передбачений статтею 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції», тоді як необхідність отримання дозволу на окремі види узгоджених дій випливає зі статті 10 Закону.
Підхід до визначення контролю в антимонопольному регулюванні
У структурі складних корпоративних та інвестиційних угод важливого значення набуває доктрина «підняття корпоративної вуалі», яка дозволяє враховувати не лише формальну юридичну структуру компаній, але й реальні відносини контролю всередині групи. У практиці АМКУ саме підхід до фактичного контролю є визначальним при оцінці концентрацій та пов’язаності суб’єктів господарювання.
Для антимонопольного регулювання аналізуються не лише безпосередні сторони угоди, а й усі пов’язані юридичні та фізичні особи, через які може здійснюватися вирішальний вплив на діяльність учасників ринку. Формальне структурування угоди не завжди є достатнім для уникнення кваліфікації як концентрації — вирішальною є економічна сутність відносин контролю.
У межах угод M&A це має прямий вплив на визначення порогів необхідності отримання дозволу на концентрацію, оскільки до розрахунку включаються показники всієї групи компаній, які перебувають під спільним контролем.
Фінансові порогові показники: коли звернення до АМКУ є обов’язковим?
Відповідно до статті 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції», концентрація підлягає попередньому дозволу Антимонопольного комітету України у разі досягнення чи перевищення встановлених вартісних порогів.
Дозвіл потрібен, якщо одночасно виконуються такі умови:
- сукупна вартість активів або обсяг реалізації товарів учасників концентрації у світі перевищує еквівалент 30 мільйонів євро, а в Україні щонайменше у двох учасників концентрації вартість активів або обсяг реалізації товарів перевищує еквівалент 4 мільйони євро у кожного;
- вартість активів або обсяг реалізації в Україні об’єкта придбання, або суб’єкта, над яким набувається контроль, перевищує еквівалент 8 мільйонів євро, а загальний світовий обсяг реалізації хоча б одного іншого учасника концентрації перевищує еквівалент 150 мільйонів євро.
Коли узгоджені дії суб’єктів господарювання виходять за межі допустимих параметрів ринкової частки, вони підлягають попередньому погодженню з Антимонопольним комітетом України.
Дозвіл необхідний, якщо сукупна частка учасників на відповідному ринку перевищує 15% для горизонтальних або змішаних узгоджених дій та 20% для конгломератних узгоджених дій. Водночас такі правила не застосовуються до дій, що пов’язані з фіксацією цін, розподілом ринків, обмеженням виробництва або спотворенням результатів торгів, незалежно від ринкової частки учасників.
Важливо для інвестора: це зумовлює необхідність комплексної перевірки консолідованої звітності всієї групи компаній, враховуючи дані всіх материнських та дочірніх структур.
Практичний досвід: кейс ДП «УкрНДІспецсталь»
Точна попередня кваліфікація транзакції дозволяє інвестору уникнути тривалих бюрократичних процедур, якщо порогові показники насправді не досягаються.
Яскравим прикладом є проєкт практики антимонопольного права юридичної фірми «Ілляшев та Партнери». Команда супроводжувала приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «УкрНДІспецсталь» (м. Запоріжжя) в інтересах інвестора ТОВ «Технологічний синтез». Через масштабність об’єкта існував ризик тривалого погодження концентрації, що могло змістити строки закриття угоди.
Юристи практики антимонопольного права «Ілляшев та Партнери» проаналізували балансову вартість активів об’єкта та фінансові показники сторін і звернулися до АМКУ за роз’ясненнями в порядку статті 29 Закону. Антимонопольний комітет України підтвердив відсутність необхідності отримання дозволу на концентрацію. Це дозволило сторонам оперативно завершити угоду та перейти до інтеграції активу в операційну діяльність.
Висновки
Успіх інвестицій в українські активи під час відновлення економіки залежить від точності юридичного структурування. Гармонізація українського антимонопольного законодавства із правом Європейського Союзу посилила відповідальність за порушення правил концентрації. Помилка у розрахунку порогів або ігнорування відносин контролю може призвести до великих штрафів та навіть визнання угоди недійсною. Своєчасний антимонопольний аудит — це головна передумова для захисту іноземного капіталу в Україні.
