Дата публікації: 4 вересня 2023
Олександр Денисенко, адвокат, радник
Джерело: «Юридична Газета»
Розвиток медіації у світі має тренд на ширше її застосування з метою розвантаження судової гілки влади. У світі збільшується кількість нормативних актів, які покладають на сторони спору, а також на їхніх адвокатів і юридичних радників, обов’язки враховувати наявність медіації як альтернативного засобу вирішення спорів.
Водночас проведення медіації починає бути невіддільною складовою досудового врегулювання спору. На адвокатів і юридичних радників покладаються обов’язки з доведення до відома своїх клієнтів їхніх обов’язків щодо медіації, а також із належної підготовки клієнтів до проведення медіації. Такі обов’язки імплементуються у різних законах, настановах із судової практики, а також правилах адвокатської етики.
Наприклад, в Ірландії у 2017 році був прийнятий Акт про медіацію, в якому закріплений обов’язок адвокатів радити своїм клієнтам медіацію як засіб вирішення спорів і доводити до їх відома інформацію про процедуру та послуги з медіації. Дотримання адвокатом цієї вимоги має бути відображено у статутній декларації, що подається до суду, щоб підтвердити, що порада була надана. Недотримання цієї вимоги має наслідком відкладення судового слухання справи, допоки така статутна декларація із зазначенням про пропозицію медіації не буде подана до суду.
У Німеччині правила адвокатської етики також передбачають обов’язки адвокатів застосовувати медіацію як засіб вирішення спорів. У Сингапурі Правила професійної поведінки юристів, прийняті у 2015 році, зобов’язують останніх не представляти інтереси клієнта, якщо юрист вже брав участь у вирішенні цього спору як медіатор, а також проінформувати клієнта про всі доступні шляхи вирішення спору.
В Австралії видані Правила адвокатської етики в медіації, що містять етичні обов’язки для юристів, які виступають в ролі адвокатів у процесі медіації. В інших країнах обов’язки з медіації покладаються безпосередньо на сторони спору, що автоматично свідчить про наявність кореспондуючих обов’язків адвокатів доводити до відома клієнтів цю інформацію. Недотримання цих обов’язків зазвичай має наслідком покладення судових витрат на сторону, яка знехтувала можливістю медіації.
Наприклад, в Австралії закон щодо вирішення цивільних спорів, ухвалений у 2011 році, вимагає від адвокатів доводити до відома клієнтів вимогу подачі до суду заяви щодо того, що клієнти вжили всіх можливих заходів для врегулювання спору, зокрема медіацію, а самі адвокати мають всіляко сприяти цьому. В Гонконзі та Сингапурі настанови із судової практики вимагають від адвокатів радити й допомагати клієнтам брати участь у медіації там, де це є можливим. У вказаних юрисдикціях дотримання цих обов’язків досягається через покладення судових витрат на сторону, що знехтувала можливостями медіації.
У США існує відомий прецедент у справі Doorstop Beverages of Longwood Inc. v. Collier, де суд наклав штраф на юридичного радника, який не забезпечив участь свого клієнта в присудовій медіації, рекомендованій судом, за обставин, коли саме радник мав переконати клієнта в необхідності його участі в медіації.
В Англії цивільне процесуальне законодавство, прийняте у 1998 році, закликає сторони спору врегулювати його, починаючи з етапу подання позову і до моменту розгляду справи по суті, за допомогою засобів альтернативного вирішення спорів або шляхом прямих перемовин між сторонами. Англійська судова система спонукає сторони до врегулювання спору, з одного боку вимагаючи від останніх обмінюватися їхньою аргументацією та відповідними доказами, а з іншого — системою оплати судових зборів за кожний етап розгляду спору: за подання позову, визначення типу провадження, розгляд позову по суті.
Тобто чим довше сторони відмовляються від засобів альтернативного вирішення спорів, тим більші судові витрати вони несуть. Із запровадженням програми з диджиталізації судової системи, що спонукає використовувати засоби альтернативного вирішення спорів, розвиток медіації отримав новий імпульс. У липні 2023 року уряд Великої Британії прийняв важливе рішення про запровадження медіації як невіддільної частини підготовки справи для судового розгляду в тих справах, де ціна позову не перевищує 10 000 фунтів стерлінгів, що становить близько 80% малозначних справ.
За попередніми розрахунками, майже 180 000 учасників судових процесів будуть автоматично скеровані на безоплатну одногодинну телефонну розмову з професійними медіаторами, яких надає судова адміністрація країни. Участь у такій розмові буде обов’язковою умовою для призначення справи до судового розгляду. Очікується, що ширше застосування медіації позитивно вплине на успішне вирішення до 92 000 справ на рік. Завдяки цьому вивільниться до 5000 днів судових слухань на рік, що значно збільшить можливості судової системи Великої Британії та допоможе зменшити час розгляду найскладніших справ. Такі зміни також сприятимуть збільшенню можливостей вирішення спорів поза межами суду, що зменшить судові витрати сторін і звільнить їх від негативних емоцій, що зазвичай супроводжують учасників справи під час її слухання в суді.
В уряді очікують, що за результатами впровадження обов’язкової медіації поріг ціни позову у 10 000 фунтів стерлінгів буде згодом збільшено. Зазначені нововведення є лише частиною урядових реформ, спрямованих на запровадження змін у культурі вирішення спорів в Англії та Уельсі. У березні цього року уряд оголосив плани введення обов’язкової медіації для справ, що виникають із сімейних правовідносин, що, зокрема, убезпечить дітей від необхідності свідчити у суді. Метою цієї програми є допомога 2000 родин, які перебувають на стадії розлучення. Завдяки імплементації програми вже вдалося поширити 20 000 ваучерів з медіації — у 10 разів більше, ніж планувалося спочатку.
В результаті аналізу перших 7200 випадків використання засобів медіації виявилося, що у 69% справ було досягнуто повного або часткового порозуміння між сторонами спору, що дало змогу вирішити спір без втручання судді. Світові тенденції поширення медіації свідчать, що вона є ключовим засобом для ефективного вирішення спорів із мінімальними витратами. Медіація може бути застосована до більшості видів позовів із високими шансами на успіх як у дрібних, так і в значних справах.
Застосування медіації економить час і гроші для сторін, розвантажує судову систему, тож має всі перспективи для її подальшого поширення та розвитку. Саме тому застосування різних інструментів для заохочення сторін спору до проведення медіації, а також введення обов’язкової медіації як невіддільної частини підготовки справи до судового розгляду, є позитивними нововведеннями, що мають всі шанси бути започаткованими і в Україні.
