M&A в Україні: що має знати іноземний інвестор

Олександр Фефелов, партнер, керівник практики антимонопольного права

Анастасія Леонтьєва, юрист

Джерело: Chambers

Попри воєнні ризики, ринок M&A в Україні адаптувався. Угоди змістили фокус із розширення на збереження ліквідності, реструктуризацію боргів та мінімізацію ризиків, що потребує точного юридичного структурування.

Як українське законодавство визначає інвестиції?

Закон України «Про інвестиційну діяльність» трактує інвестиції широко: від грошових коштів та акцій до майнових і інтелектуальних прав. Формально Закон «Про режим іноземного інвестування» гарантує нерезидентам національний режим та репатріацію прибутків.

Проте головний «підводний камінь» сьогодні – жорсткі обмеження НБУ на рух капіталу та виведення дивідендів за кордон. Без урахування цих чинних постанов інвестор ризикує заблокувати прибуток всередині країни.

Ризики купівлі корпоративних прав в Україні

Найпоширенішим інструментом M&A-угод в Україні залишається купівля-продаж корпоративних прав.

• Переважне право учасників товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) на придбання частки – одна з найбільш проблемних ланок при структуруванні угод: покупець зобов’язаний переконатися, що всі учасники або надали згоду, або відмовились від переважного права у встановленому порядку. Порушення цього механізму дає підстави для оскарження угоди в суді. На практиці продавці нерідко вдаються до «технічних» відмов, оформлених із порушенням строків або без належного повідомлення, і такі відмови згодом стають підставою для позовів з боку інших учасників.
• Порогове правило для акціонерних товариств (АТ): придбання пакета від 25%, 50% або 75% акцій публічного АТ потребує обов’язкового оголошення публічної пропозиції за нормами Закону «Про акціонерні товариства» та регулювання Національної комісії з цінних паперів та фондових ринків (НКЦПФР). Ігнорування цього обов’язку тягне за собою не лише регуляторні санкції, а й ризик визнання угоди недійсною.
• Due diligence в умовах воєнного стану: державні реєстри, такі як ЄДР, ДРРП, реєстр обтяжень рухомого майна, Єдиний реєстр боржників, ЄДРСР, функціонують і надають актуальну інформацію, однак в умовах воєнного стану доступ до частини відомостей є обмеженим.

Специфіка Due Diligence в умовах воєнного стану

• Фізичний стан активу. Відсутність юридичних обтяжень за даними реєстрів не означає його реальну інвестиційну доцільність. Нерухомість поблизу лінії фронту або на тимчасово окупованій території може мати належним чином оформлене право власності і відсутні обтяження, і водночас бути фізично зруйнованою або недоступною для використання.
• Кінцевий бенефіціарний власник. ЄДР містить відомості про кінцевого бенефіціарного власника, однак верифікація реального контролю через багаторівневі офшорні структури виходить за межі реєстрових можливостей і потребує окремого корпоративного розслідування.
• Форс-мажорні сертифікати, видані Торгово-промисловою палатою України. Цільова компанія могла отримати такі сертифікати для виходу з контрактних зобов’язань перед контрагентами, і покупець, не перевіривши це, приходить до угоди, не розуміючи реального стану договірного портфеля та потенційних позовів.

Будь-яка M&A-угода в Україні потребує обов’язкової антимонопольної перевірки ще на етапі структурування. Закон України «Про захист економічної конкуренції» встановлює порогові значення, за яких учасники концентрації зобов’язані отримати попередній дозвіл Антимонопольного комітету України. Укласти угоду до отримання такого дозволу означає свідомо прийняти ризик її недійсності та суттєвого штрафу.

Окремо слід враховувати ситуації, коли угода не є концентрацією у формальному розумінні, але передбачає узгоджені дії між суб’єктами господарювання – наприклад, спільне управління активом, розподіл ринків або координацію цінової політики. Такі домовленості також підпадають під дозвільну процедуру АМКУ. Юридичний аналіз угоди має включати не лише корпоративну перевірку, а й антимонопольну, і в разі необхідності закладати в календарний план угоди строки на розгляд заяви Комітетом.

Санкційні активи як об’єкт інвестування

Однією з найбільш помітних тенденцій останніх років стало формування ринку санкційних активів. Після повномасштабного вторгнення 2022 року Закон України «Про санкції» набув нового виміру: активи осіб, внесених до санкційних списків, підлягають арешту в рамках кримінального провадження, а в перспективі – конфіскації або примусовому управлінню, а також стягненню в дохід держави за рішенням Вищого антикорупційного суду.

Закон України «Про основні засади примусового вилучення об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» заклав механізм примусового відчуження майна держави-агресора та афілійованих структур, а Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) отримало розширені повноваження з управління переданим майном.

Інвестор, який розглядає такий актив, стикається з нестандартним due diligence: недостатньо перевірити лише історію переходу прав на актив – необхідно також встановити, чи не перебуває він під арештом, в управлінні АРМА або в процедурі стягнення чи конфіскації відповідно до санкційного законодавства.

Додатковий ризик – актив може бути чистим за українськими реєстрами, але афілійований із особою з переліку OFAC або ЄС, і тоді жоден міжнародний банк не профінансує угоду, а іноземний покупець отримає комплаєнс-блокування на рівні свого юрисдикційного права.

Приватизація в Україні сьогодні

Паралельно функціонує класичний приватизаційний напрям. Україна запровадила сучасну модель приватизації через електронні аукціони на платформі Prozorro.Продажі, що принципово підвищило прозорість і конкуренцію серед покупців.

Закон розмежовує велику приватизацію (підприємства з балансовою вартістю понад 250 млн грн) і малу приватизацію (решта об’єктів). Розрахунки Фонду державного майна України підтверджують ефективність: у 2024 році надходження до державного бюджету від приватизації сягнули 9,9 млрд грн – у 3,1 раза більше, ніж у 2023 році.

Важливо для інвесторів: переможець аукціону нерідко стикається з непередбаченими обставинами після підписання протоколу. Об’єкти, що виставляються за символічну ціну або без балансової вартості, часто мають накопичені борги перед кредиторами, податкові недоїмки або неврегульовані земельні відносини, а також значні заборгованості з заробітної плати та невиконані екологічні зобов’язання. Закон «Про приватизацію» не передбачає автоматичного очищення таких зобов’язань – їх успадковує покупець, якщо угода структурується як придбання підприємства як майнового комплексу, а не корпоративних прав.

Поточний стан ринку

За даними KPMG, у першій половині 2025 року технологічний сектор забезпечив 27% кількості угод M&A, а агросектор – майже 50% їхньої вартості. Локальні інвестори згенерували понад половину обсягу ринку: 367 млн доларів за 25 транзакціями.

Проте стратегічна цінність України – в інституційних змінах. Статус кандидата в ЄС прискорює гармонізацію корпоративного та конкурентного законодавства, знижуючи правові ризики. Економічну модернізацію підтримує програма Ukraine Facility (50 млрд євро на 2024 – 2027 роки), де через Ukraine Investment Framework планується залучити до 40 млрд євро публічних і приватних інвестицій. Крім того, у 2026 році запускається Європейський флагманський фонд відновлення України.

За оцінками, витрати на відбудову інфраструктури, енергетики та оборонної промисловості складуть 486 млрд доларів протягом десятиліття. Як констатувала Єврокомісар з питань розширення Марта Кос, Україна стає одним із найважливіших інвестиційних напрямів у Європі.