Дата публікації: 10 листопада 2025
Яна Триньова, адвокат, д.ю.н., професор
Джерело: The Page
У 2026 році вступить в дію Закон «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні», що регулює взаємодію психологів і психотерапевтів з роботодавцями.
Сучасний бізнес стикається з низкою викликів: воєнний стан, посттравматичний стрес серед працівників, особисті психологічні особливості співробітників. Це безпосередньо впливає на ефективність компанії.
Наявність корпоративного психолога в широкому значенні (сюди віднесемо різні спеціалізації психологів, психотерапевтів, а також юридичних осіб, які надають послуги у сфері психічного здоров’я) в компаніях не є know how сучасного світу. Відомо, що великі китайські, японські, американські та європейські компанії співпрацюють із фахівцями в сфері психічного здоров’я в різних форматах та з різними цілями. Одні компанії наймають подібних фахівців для покращення і підтримання сприятливого психологічного мікроклімату в трудовому колективі, інші – для просування своєї продукції/послуг.
Як виявилось, сучасні українські компанії стикнулись із певними труднощами в організації та проведенні такої співпраці, адже робота психолога пов’язана із доступом та обробкою персональних даних, на які поширюється особливий правовий режим.
Правові формати співпраці з психологом
Загалом, співпраця з психологом може здійснюватися через три основні формати: трудові, цивільно-правові або господарські відносини. Вибір залежатиме від особливостей сфери діяльності компанії (сфера краси, оборонна промисловість, охоронна компанія тощо), її вимог до режиму оподаткування, корпоративних звичок співпраці, факторів стресу, під які підпадають її працівники, тощо.
Надати універсальну пораду щодо пріоритетного формату оформлення співпраці із психологом важко. Для цього потрібна індивідуальна консультація, під час якої ці фактори обговорюються із замовником і виробляється індивідуальна стратегія співпраці, розробляється відповідний пакет документів.
Господарські відносини
- сторонами правовідносин є суб’єкти господарювання (не фізичні особи), однією з яких є психолог – суб’єкт господарювання (ФОП, юридична особа, основною діяльністю якої за КВЕД є надання послуг у сфері психічного здоров’я;
- договори можуть стосуватися оренди приміщень, страхування відповідальності психолога, енергопостачання тощо.
Цивільно-правові відносини
- юридична особа укладає цивільно-правовий договір із фізичною особою-психологом на надання послуг;
- регулюється цивільним законодавством; гнучкий формат для короткострокових чи разових проєктів.
Трудові відносини
- підписується трудовий договір між юридичною особою та психологом як фізичною особою;
- регулюється переважно трудовим законодавством, включно з правами та обов’язками сторін.
Новації закону про психічне здоровʼя: що треба знати бізнесу
В супереч коментарям, що ширились мережею, чинний закон не зобов’язує суб’єкта господарювання вводити посаду психолога/корпоративного психолога. Це залишається суто правом компаній. Однак закон зобов’язує компанії забезпечити безпеку персональних даних осіб, до яких психолог матиме доступ в межах своєї діяльності.
Захист персональних даних і конфіденційність
Психологи (ЮО, ФОП, окремі фахівці) зобов’язані виконувати вимоги законодавства щодо захисту персональних даних, захисту конфіденційної інформації про особу, а також збереження державної та лікарської таємниці у випадках, визначених Основами законодавства України про охорону здоров’я, законами України «Про державну таємницю», «Про психіатричну допомогу». Такий фахівець (ЮО) зобов’язаний забезпечувати збереження та нерозголошення інформації, отриманої у зв’язку з наданням допомоги у сфері психічного здоров’я, крім випадків, визначених законом, та не використовувати таку інформацію на свою користь чи на користь третіх осіб.
Забороняється обробка персональних даних, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або генетичних даних, за виключенням, зокрема, якщо наявна згода на обробку таких даних.
Обов’язки психолога та компанії
Психолог має з клієнтом підписати згоду про надання та обробку персональних даних, зокрема даних про здоров’я. В цій згоді має бути зазначено, хто має право використовувати/обробляти дані (сам психолог/включно із керівником/інші варіанти).
Володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов’язані забезпечити захист цих даних від випадкової втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.
Тобто формат використання персональних даних врегульовується локальним договором в компанії. Враховуючи особливості кожної компанії, такий договір є унікальним і має розроблятись адвокатом, який знається на специфіці правового регулювання цієї сфери правовідносин.
Клієнт психолога, як тільки він звертається за отриманням психологічної допомоги, має розуміти, що в процесі надання йому такої послуги, будуть отримані його персональні дані щонайменше психологом (може бути ще й керівником компанії/безпосереднім керівником працівника/тощо). Перед отриманням такої послуги клієнт має поцікавитись умовами договору, зокрема щодо використання та обробки його персональних даних.
Слід зауважити, що окрім складання договору щодо надання послуг у сфері психічного здоров’я, згоди на отримання та обробки персональних даних, також необхідно розробити функціональні обов’язки (їх частину) осіб, які матимуть справу із персональними даними. В цих документах має бути чітко вказано, хто за що відповідає, «маршрут» персональних даних в компанії тощо.
Компанія на свій розсуд може включити послуги з надання психологічної допомоги своїм співробітникам у соцпакет поряд із наданням медичної допомоги.
Працівника не можуть зобов’язати отримувати психологічну допомогу (це право, а не обов’язок). Таким чином компанія дотримується принципу поваги до приватного життя свого працівника. Виключенням є певні професії, в яких огляд та наступний висновок психолога/психіатра/психотерапевта є необхідним (наприклад працівники поліції, курсанти таких ВНЗ зі спеціальним статусом).
Відомості про особисте життя фізичної особи не можуть використовуватися як чинник, що підтверджує чи спростовує її ділові якості. З цього загального правила також є виключення в залежності від сфери діяльності компанії, в якій працює психолог.
Відповідальність за порушення конфіденційності
Поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом (допит в якості свідків, якщо психолог не лікар, в обставинах крайньої необхідності, на законний запит судових або правоохоронних органів і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.
В разі незаконного витоку персональних даних, зацікавлена особа може звернутись за захистом до суду з позовом про відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди.
За незаконне поширення персональних даних передбачена цивільна, адміністративна, кримінальна відповідальності:
- цивільна:відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди;
- адміністративна – недотримання встановленого порядку захисту персональних даних:штраф від 1 700 до 34 000 грн (ст. 188-39 КУпАП);
- кримінальна – порушення недоторканності приватного життя (незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації): штраф від 850 грн і до 5 років позбавлення волі (ст. 182 ККУ).
Конфіденційна інформація є частиною персональних даних особи. Смерть або зникнення клієнта не звільняє психолога від необхідності зберігати професійну таємницю.
Отже, згідно нового закону компаніям варто звернути увагу на юридичні нюанси співпраці з психологами. Співпраця з психологом вимагає:
- індивідуальної стратегії;
- розробки договорів та внутрішніх документів;
- забезпечення законності обробки персональних даних.
Налагодження взаємодії будь-якого роботодавця (від невеликого ФОП до масштабної компанії) з психологом (в різних формах його діяльності) потребує включення в цей процес грамотного адвоката, що розуміється в особливостях цієї сфери правовідносин.
