Дата публікації: 26 грудня 2025
Вадим Кізленко, адвокат, радник, арбітражний керуючий, співкерівник практики банкрутства та фінансової реструктуризації
Джерело: «Юридична практика»
Процедури банкрутства в Україні, як правило, досить тривалі та малоефективні, тривають роками, а рівень задоволення вимог кредиторів складає менше 10%.
Разом з тим, діюче законодавство містить інструменти, які дозволяють кредиторам отримати реальне задоволення своїх вимог в розумні строки (або, принаймні, значно підвищити шанси на це).
Своєчасне ініціювання банкрутства як ключ до контролю над процедурою
Перш за все, не потрібно зволікати з ініціюванням процедури банкрутства. Якщо ви маєте грошові вимоги до боржника, слід оперативно звертатися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство вашого контрагента. Це дасть право пропонувати суду кандидатуру арбітражного керуючого, який в подальшому буде виконувати функції розпорядника майна. Це важливо, адже від якісної роботи розпорядника майна (проведення фінансового аналізу, розгляд вимог кредиторів, вчинення дій, спрямованих на повернення активів боржника, які вибули з його володіння у «підозрілий період») безпосередньо залежить повнота задоволення вимог кредиторів.
Нерідко боржники, розуміючи потенційні ризики стягнення з них реальної заборгованості (через виконавче провадження чи процедуру банкрутства), ініціюють так звані «дружні» банкрутства. Боржник створює з «дружнім» кредитором заборгованість, яка фактично існує тільки на папері, а насправді господарська операція (поставка товару, надання послуг тощо) не відбулася.
Судовий контроль на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство
Відповідно до усталеної судової практики на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство свої доводи можуть надавати лише заявник (ініціюючий кредитор) та боржник. Інші особи (зокрема, які мають грошові вимоги до боржника) на цій стадії не є учасниками справи і не мають процесуальних прав, зокрема в частині надання заперечень проти заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство може бути ухвалена виключно за наслідками перевірки можливості боржника виконати майнові зобов’язання, строк яких настав, що включає в себе перевірку обґрунтованості вимог заявника (ініціюючого кредитора) до боржника, відповідності їх поняттю «грошового зобов’язання».
Така детальна перевірка є важливим елементом судового контролю при відкритті провадження у справі про банкрутство та спрямована на запобігання визнанню господарським судом грошових вимог до боржника, що ґрунтуються на фіктивній заборгованості. Безпідставне відкриття провадження у справі про банкрутство, наприклад, внаслідок визнання фіктивних грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника має наслідком порушення прав інших кредиторів та публічного інтересу в недопущенні фіктивного банкрутства тощо.
За таких обставин навіть не маючи процесуального статусу учасника справи, кредитору доцільно поінформувати суд про фіктивність грошового зобов’язання або про інші підстави які унеможливлюють відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як кредитору протидіяти відкриттю фіктивного банкрутства
Для того, щоб набути процесуальне право заперечувати проти вимог «дружнього» кредитора, можна подати власну заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, у разі надходження до суду декількох заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство, вони розглядаються одним і тим же складом суду в порядку черговості їх надходження.
Якщо вам стало відомо, що відносно вашого боржника намагаються відкрити провадження про банкрутство за заявою його «дружнього» кредитора, доцільно до дати підготовчого засідання подати власну заяву про відкриття провадження. В такому випадку ви зможете заперечувати проти відкриття фіктивного банкрутства і наполягати на відкритті провадження за вашою заявою. В разі негативного результату – зможете оскаржити ухвалу в апеляційному та касаційному порядку.
Контроль вимог інших кредиторів у справі про банкрутство
Інший аспект, на який варто звернути увагу в процедурі банкрутства – це вимоги інших (окрім ініціюючого) кредиторів. Тут боржники нерідко зловживають своїми правами. Якщо вимоги ініціюючого кредитора важливі в розрізі кандидатури арбітражного керуючого, то вимоги інших кредиторів важливі в контексті більшості голосів на зборах кредиторів та у комітеті кредиторів.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
Після відкриття провадження у справі про банкрутство кредитору слід займати активну позицію стосовно вимог інших кредиторів – ознайомитись з відповідними заявами, проаналізувати їх та, у разі наявності підстав, заперечувати проти визнання таких вимог і визнавати відповідні правочини фраудаторними.
ЮФ «Ілляшев та Партнери» має успішний кейс, коли клієнт мав кредиторські вимоги до боржника в розмірі близько 30 млн грн, однак у відсотковому вираженні це складало лише 1% від загального розміру заборгованості визнаної судом. В інтересах клієнта ми оскаржили до суду правочин, на підставі якого дружній кредитор боржника отримав більшість голосів на зборах кредиторів, та отримали рішення на свою користь. Після роботи команди ЮФ «Ілляшев та Партнери» у клієнта викупили право вимоги по номіналу.
Повернення активів боржника: оскарження правочинів
Після затвердження реєстру вимог кредиторів (формування пасиву) боржника особливу увагу слід приділити активам боржника, в тому числі тим, які вибули з його володіння за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до положень КУзПБ в рамках справи про банкрутство суд за заявою арбітражного керуючого або кредитора може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії боржника за три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.
Окрім загальних, в рамках справи про банкрутство правочини можуть бути визнані недійсними з таких підстав:
- боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку;
- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за нижчими або вищими цінами від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
- боржник узяв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог;
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник уклав договір із заінтересованою особою;
- боржник уклав договір дарування.
Кваліфікуючою ознакою для визнання правочину недійсним в межах справи про банкрутство є здійснення боржником дій, що роблять неможливим погашення боргу. Тобто він ухиляється від виконання зобов’язань перед кредиторами.
Процедура розпорядження майном боржника: що визначає її ефективність
Основними завданнями процедури розпорядження майном боржника є:
- збереження активів боржника (за наявності підстав – витребування їх у третіх осіб);
- формування пасиву боржника (затвердження реєстру вимог кредиторів);
- проведення фінансового аналізу та визначення наступної судової процедури (як правило, санація чи ліквідація).
Від професіоналізму арбітражного керуючого та активної позиції кредиторів залежить якість процедури розпорядження майном і, як наслідок, розмір задоволення грошових вимог.
У разі наявності підстав учасники справи про банкрутство можуть розробити план санації та клопотати перед судом про введення відповідної процедури. На практиці переважна більшість банкрутств завершуються процедурою ліквідації, основним завданням якої є якомога більше задоволення вимог кредиторів.
Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства у судовій практиці
У ліквідаційній процедурі повнота задоволення вимог кредиторів безпосередньо залежить від можливості покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності. Субсидіарна відповідальність застосовується за доведення до банкрутства до особи, дії та рішення якої призвели до відсутності як коштів на рахунках, так і майна банкрута. Така відповідальність не пов’язується з наявністю вироку у кримінальній справі. Для її застосування необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона правопорушення.
До субсидіарної відповідальності, окрім посадових осіб боржника, можуть бути притягнені особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії за недійсними (фраудаторними) правочинами в межах суми збитків, завданих боржнику такими майновими діями.
Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства є відносно новим правовим інститутом, який з початку 2018 року почав активно застосовуватися у судовій практиці при розгляді справ про банкрутство. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства є важливим і обов’язковим елементом ліквідаційної процедури.
Розмір субсидіарної відповідальності визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Обов’язковою умовою притягнення до субсидіарної відповідальності є наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Слід звернути увагу, що відповідний висновок (аналіз) проводиться в процедурі розпорядження майном, що ще раз підтверджує, що результат процедури банкрутства, від якості роботи на всіх стадіях банкрутства.
У випадку, коли відносно вашого боржника відкрито провадження у справі про банкрутство, не варто прощатись із заборгованістю і вважати, що стягнути її неможливо. Потрібно займати активну позицію, не покладатись на розсуд суду та арбітражного керуючого, а діяти на оскарження надутої заборгованості, повернення майна, яке незаконно вибуло з власності боржника, притягнення винних у банкрутстві осіб до солідарної та субсидіарної відповідальності.
