Дата публікації: 14 травня 2021
У 2020 році до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшла найбільша кількість звернень щодо захисту національного товаровиробника. В інтерв’ю «Юридичній практиці» Олена Омельченко, партнер ЮФ «Ілляшев та Партнери», розповіла про ключові тенденції у сфері торговельних розслідувань в Україні та значення якісного юридичного супроводу всіх процесів, а також проаналізувала стан законодавчого забезпечення сфери міжнародної торгівлі й окреслила першочергові кроки для поліпшення регуляторного поля.
— Чи зберігає актуальність дефініція «світова війна» стосовно сфери міжнародної торгівлі? Які «фронти» цієї «війни» є актуальними для українського бізнесу та України в цілому як держави?
— Торгове й економічне протистояння США та Китаю, безумовно, позначилося на діяльності Світової організації торгівлі (СОТ), яка зазнає найбільшої кризи за весь час свого існування. Безперечно, ситуація стосується всього світу. На європейському континенті найбільше займається цим питанням Європейський Союз (ЄС), бо бере активну участь у формуванні світової торгової політики. Україна займає вектор, наближений до ЄС, тому наша країна задіяна опосередковано.
Вибори Президента США Джо Байдена та призначення нової очільниці СОТ Нгози Оконджо-Івеали дають надію, що криза організації скінчиться найближчими роками й буде розблоковано роботу Органу вирішення спорів СОТ.
Політика впливає на міжнародну торгівлю. Найближчим часом ми матимемо додатковий доступ до ринку ЄС, продовжаться обмеження торгівлі з Російською Федерацією, Республікою Білорусь і, можливо, з Китаєм. Також варто готуватися до нової «зеленої» політики ЄС, яка неодмінно позначиться на міжнародній торгівлі з Україною.
— Якою загалом є ситуація з вирішенням торговельних спорів з «українським елементом»?
— Наразі в України немає актуальних гучних справ у СОТ, на яких було б варто зупинитись. Як вам відомо, минулого року Україна виконала рішення Органу вирішення спорів СОТ у справі стосовно антидемпінгових заходів щодо імпорту аміачної селітри з РФ, яку, на жаль, програла Росії.
Окрім цього, наприкінці року завершилася справа між Україною та ЄС стосовно мораторію на експорт лісу-кругляку. Тепер основне завдання України — виконати рішення арбітрів.
— На які прецеденти варто звернути увагу українським компаніям?
— Минулого року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі застосувала спеціальне мито на рівні 16,08 % щодо імпорту прутків із Республіки Білорусь у зв’язку з дискримінаційними та недружніми діями внаслідок наявності заборони на експорт білоруського металобрухту. Водночас Україна має аналогічну заборону експорту металобрухту. Рішення Комісії спрямовано на виправлення ситуації, яку Україна допустила в 2019 році, завершивши антидемпінгове розслідування без застосування заходів.
Після цього прецеденту було декілька аналогічних звернень українських компаній щодо застосування заходів, однак рішення не було прийнято. Нам відомо, що деякі юридичні компанії спонукають бізнес звертатися до Мінекономіки та Комісії з метою використання цього механізму. Ми не є прихильниками цього інструмента й вважаємо, що він може призвести до суттєвого загострення торгових відносин між країнами, бо не відповідає Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року. Окрім того, ці заходи не можуть діяти тривалий час, саме тому ми не радимо на них розраховувати.
— Які інструменти зазвичай використовує Україна для захисту внутрішнього ринку? Наскільки поширеною в Україні є практика застосування нетарифних бар’єрів у міжнародній торгівлі?
— Світова практика свідчить, що нетарифні бар’єри є більш популярними серед країн — членів СОТ. До речі, їх застосування важче оскаржити в Органі вирішення спорів.
Україна найчастіше використовує тарифний захист у вигляді застосування антидемпінгових і спеціальних мит. Під час порушення антидемпінгових процесів клієнти часто скаржаться, що підприємства вимушені захищатися через механізм розслідувань, оскільки на територію України імпортується дешева неякісна продукція, собівартість якої є значно нижчою, ніж собівартість українського товару. Звісно, такий товар підрізає ціни та шкодить українському виробнику. Це обумовлено відсутністю дієвого ринкового нагляду в Україні.
Ще одна причина, з якої виробники обирають саме цей вид захисту, — наявність чіткого механізму звернення бізнесу та алгоритму дій органів державної влади. Певна послідовність і прогнозованість органів державної влади дає розуміння бізнесу, який результат, зрештою, вдасться здобути.
— Які тенденції спостерігаються у сфері торговельних розслідувань в Україні?
— Враховуючи світове потрясіння, спричинене в міжнародній торгівлі пандемією COVID-2019, наразі найкращий час для застосування заходів. У 2020 році до Мінекономіки надійшла найбільша кількість звернень щодо захисту національного товаровиробника.
Проривом року в практиці торговельного захисту України стало застосування вперше за десять років попереднього антидемпінгового мита щодо імпорту кріплень із Китаю та попереднього спеціального мита щодо полімерних матеріалів незалежно від країни походження та експорту. У цих процесах ми представляли українських виробників і можемо впевнено сказати, що це ексклюзивні рішення, які дуже важко повторити.
Спостерігається розширення сфери впливу антидемпінгових і спеціальних мит на різні галузі. Окрім металургійної та хімічної галузей, цей інструментарій почали широко використовувати у сфері виробництва будівельних матеріалів, зокрема ми маємо процеси щодо імпорту в Україну цементу, газоблоків, мінеральної вати, ДСВ, ДВП, фанери, кабелів і проводів. З’явилися процеси щодо імпорту товару агропромислового комплексу.
Не варто розраховувати на застосування заходів проти країн ЄС. На останньому засіданні Комітету з торгівлі між Україною та Європейською комісією було досягнуто домовленості про відкриття діалогу з питань засобів захисту торгівлі, який відбувається на основі ad hoc за запитом будь-якої зі сторін. Порядок денний кожного такого засідання заздалегідь спільно погоджується, і варто очікувати, що ЄС тиснутиме на уряд України, натякаючи на фінансову допомогу чи можливості українських експортерів.
Натомість прийматимуть без ускладнень заходи проти імпорту товарів із Республіки Білорусь.
— Яка роль юридичних радників? Що найскладніше в процесі торговельного захисту?
— Найскладніше в торговельних розслідуваннях — почати процес і захистити національного товаровиробника. Українське законодавство є недосконалим, а угоди СОТ встановлюють дуже високі стандарти для того, щоб розпочати процес і застосувати заходи. Зі свого боку Україна ніколи не порушує процес, доки не переконається в можливості застосування остаточних заходів. Це суттєво ускладнює процедуру й унеможливлює захист малого та середнього бізнесу.
За останні п’ять років не було справ, які б завершилися застосуванням заходів без допомоги юридичних радників. Під час розслідування юридичний радник змушений захищати клієнта від величезної кількості опонентів, які об’єднують свої ресурси та координують дії проти ініціатора розслідування. У своїй практиці ми мали різноманітні приклади боротьби опонентів із позицією нашого клієнта, зокрема шляхом звернення до Президента України з петицією, залучення держаних органів іноземної країни на найвищому політичному рівні, розгортання PR- та GR-кампаній, залучення до процесу відомих політичних діячів, одночасного відкриття кількох судових справ, звернення до правоохоронних органів тощо.
За нашими прогнозами, робота «торгового сегмента» ринку юридичних послуг в Україні буде уповільнюватися, бо, на жаль, Мінекономіки не встигає адаптуватися до викликів сьогодення, а занепад торгівлі в 2020 році позначиться на економічних показниках, що є важливими для розслідування. Про це свідчать останні рішення Комісії щодо відмови розпочинати розслідування.
Застосування торгових заходів — не лише юридичний та економічний процес, а й політичний, бо впливає на міжнародні економічні відносини України. І завдання юридичного радника — правильно вибудувати юридичну та економічну лінію, а також вчасно зорієнтувати клієнта в політичних нюансах, що можуть вплинути на рішення.
— Як ви оцінюєте якість законодавчого забезпечення сфери міжнародної торгівлі в Україні? Які питання потребують урегулювання?
— Найперше питання, яке потребує врегулювання, — це створення торгової політики України та інституційного механізму для її реалізації, який би постійно діяв. Нині він відсутній у зв’язку з тим, що влада регулярно змінюється.
Якщо говорити про законодавче забезпечення, то воно недосконале та застаріле. Закони, що встановлюють правила проведення торговельних розслідувань, потребують оновлення, підзаконна нормативна база взагалі відсутня. Наприкінці 2020 року в парламенті зареєстрували законопроєкти щодо проведення розслідувань, прийняття яких суттєво ускладнить захист національного товаровиробника. Проєкти перевантажені деталізацією та не передбачають поліпшення процедури застосування інструментів торговельного захисту, методу розрахунку мит тощо. Водночас ринок очікує від законодавця створення системи, що дасть змогу захищатися швидко та якісно від субсидованого і недобросовісного імпорту, рівень якого чимдалі зростає.
Окрім цього, відсутнє законодавче врегулювання застосування торгових заходів щодо винятків із міркувань безпеки та загальних винятків із правил СОТ. Недостатньо врегульовано процедуру визначення товарів, що походять із Російської Федерації, які потрапляють під повну або часткову заборону ввезення на митну територію України. Відсутній дієвий механізм ринкового нагляду за продукцією, що імпортується в Україну.
Варто змінювати підходи щодо застосування торгових заходів. Європейський Союз є членом СОТ, а питання торгової політики віднесено до компетенції Європейської комісії, але незважаючи на це Україна продовжує застосовувати заходи до конкретних країн-учасниць, а не до ЄС у цілому.
З іншого боку, Україна та ЄС розпочали оцінку виконання Угоди про асоціацію та переговори щодо поглиблення лібералізації торгівлі, що може дати поштовх до створення нових двосторонніх ліберальних умов застосування інструментів торговельного захисту.
Бесіду вів Олексій НАСАДЮК, «Юридична практика»
