Дата публікації: 1 березня 2019
Денис Нєнов, адвокат
Джерело: «Дзеркало тижня»
У лютому 2019 року до Верховної Ради був внесений законопроект № 10024 «Про приватну детективну (розшукову) діяльність».
Це чергова спроба врегулювання діяльності приватних детективів в Україні. У грудні 2018 року схожий проект закону (№ 3726) був відхилений після вето президента, накладеного у зв’язку з його невідповідністю ряду законодавчих актів, зокрема, нормам Кримінального процесуального кодексу. Якою ж буде доля проекту № 10024 і приватного розшуку в Україні?
Необхідність прийняття закону про приватну детективну діяльності підтверджується міжнародною практикою. У більшості зарубіжних держав інститут приватних детективів детально регламентовано на законодавчому рівні. Перелік їхніх послуг набагато ширше, а у детективів набагато більше прав у порівнянні з тими, що передбачені в законопроектом, внесеним українськими народними депутатами.
Іноземні приватні детективи зазвичай займаються справами про корпоративні розкрадання і шахрайства, фінансові махінації, кіберзлочини, порушення авторських прав.
Перевагою роботи з приватними детективами є те, що вона завжди спрямована на забезпечення інтересів клієнта, на відміну від правоохоронних органів, завдання яких можуть розходитися з інтересами конкретної особи. Крім того, приватні детективи зобов’язані дотримуватися вимог конфіденційності щодо отриманої від клієнта інформації, що дозволяє убезпечити комерційну таємницю або особисту інформацію особи від розповсюдження не в інтересах замовника послуг.
Сумнівів немає, що права, обов’язки і відповідальність приватних детективів повинні бути детально врегульовані законом, а їхня діяльність – взята під належний контроль. Для того щоб їх клієнти були захищені від недобросовісних або незаконних дій з боку детективів.
У пояснювальній записці до законопроекту № 10024 сформульовані наступні його цілі: легалізація приватної детективної діяльності, виведення її з «тіні» і встановлення державного контролю над цією сферою, розширення можливостей громадян і юридичних осіб щодо захисту їх законних прав та інтересів, в тому числі надання стороні захисту додаткових інструментів для збору доказової бази.
Однак зміст законопроекту, особливо в частині обсягу прав суб’єктів приватної детективної діяльності, ставить під сумнів можливість досягнення зазначених цілей. Згідно проекту закону, права приватних детективів фактично зводяться до методів пошуку, отримання і накопичення інформації. Такі повноваження мало відрізняються від прав будь-якого громадянина України.
Отже, давайте визначимо, які права все ж є у приватних детективів:
– здійснювати зовнішнє спостереження на відкритій місцевості, в громадських місцях і транспорті за рішенням уповноважених осіб в порядку, передбаченому КПК України;
– звертатися із запитами до органів державної влади та місцевого самоврядування, до підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб;
– проводити зовнішній огляд приміщень з необмеженим доступом (за згодою власника або уповноваженої ним особи);
– проводити огляд і вивчення матеріалів, предметів, документів за згодою їх власників або законних користувачів;
– отримувати на договірній основі письмові висновки та усні консультацій фахівців і експертів з питань, що потребують спеціальних знань;
– проводити усне опитування осіб.
Що стосується міжнародного досвіду, то в США, наприклад, приватні детективи розподіляються на класи: А чи С. Тим, кому було присвоєно клас А, мають право займатися виключно збором інформації. У класу С ширші можливості: проводити розслідування, носити зброю і надавати охоронно-сторожові послуги. Таким чином, якщо порівнювати запропоновану в законопроекті модель з американською, вітчизняна сформована в усіченому вигляді.
Дискусійними можна вважати положення законопроекту про повноваження Національної поліції з видачі та анулювання свідоцтв про право на здійснення приватної детективної (розшукової) діяльності. Така залежність приватних детективів від Нацполіціі може привести до їх заангажованості і неможливості якісно виконувати роботу детектива. А саме: зрівняння в правах сторони обвинувачення і сторони захисту було заявлено як одна з цілей проекту закону.
Незважаючи на те, що однією з цілей законопроекту визначено розширення можливостей для сторони захисту із збору доказів, фактично у приватного детектива в цій частині навіть менше прав, ніж у адвоката: відсутні право на письмове опитування осіб, обов’язок відповідних органів і організацій відповісти на запит приватного детектива, не передбачений термін відповіді на його запит, а також відповідальність за ігнорування останнього.
У зв’язку з досить вузьким переліком прав приватного детектива залишається відкритим питання можливості його ефективного застосування учасниками процесу при захисті прав громадян і юридичних осіб в суді.
Крім того, сьогодні в Україні фактично працюють кілька тисяч приватних детективів і приватних детективних агентств. Властиві для приватної детективної діяльності послуги також надають охоронні агентства і деякі юридичні фірми. Найчастіше це стосується перевірки контрагентів, потенційних бізнес-партнерів і кандидатів на роботу, стеження за другими половинками у зв’язку з підозрами у подружній зраді.
Однак, з моєї точки зору, законопроект не містить необхідних механізмів, а головне, прав і можливостей для діючих приватних детективів і приватних детективних агентств, які б спонукали їх отримати свідоцтва про право на заняття приватною детективною діяльністю.
Цілком ймовірно, що в разі прийняття проекту в його первісному вигляді багато учасників ринку приватних детективних послуг не захочуть переформатувати свою роботу згідно з новим законом, внаслідок чого дана сфера діяльності так і залишиться в «тіні».
Безумовно, даний законопроект є важливим кроком для розширення можливостей щодо захисту законних прав та інтересів громадян і юридичних осіб, але він вимагає доопрацювання і подальших змін (перш за все в частині розширення прав суб’єктів приватної детективної діяльності), від внесення яких виграють всі: і представники ринку надання таких послуг, і їхні клієнти – громадяни і юридичні особи.