Дата публікації: 17 квітня 2019
Вадим Кізленко, радник, адвокат, арбітражний керуючий
Джерело: «УНІАН»
Кодекс з процедур банкрутства, прийнятий Верховною Радою ще у минулому році і нещодавно підписаний президентом, містить багато прогресивних і новаторських положень, що йдуть в ногу зі світовими стандартами банкрутства. Це дає всі підстави вважати, що вже в найближчому майбутньому Україна істотно поліпшить свої позиції в рейтингу Doing Business, а це, в свою чергу, позитивно позначиться на інвестиційному кліматі в країні і дасть поштовх до зростання економіки. Як практикуючий арбітражний керуючий, до позитивних новел Кодексу я б відніс створення єдиної саморегулівної організації арбітражних керуючих (СРО).
З 2013 року в Україні зареєстровано 7 або 8 СРО, але жодна з них не змогла по-справжньому об’єднати навколо себе арбітражних керуючих. Розмови про те, що професійному співтовариству необхідно об’єднуватися, відстоювати і захищати свої права в професії, ведуться роками. Але здійснити цю місію було неможливо. Тепер же у арбітражних керуючих варіантів немає, законодавець сказав, що нам потрібно в обов’язковому порядку створювати СРО. Я дуже сподіваюся, що професійне співтовариство найближчим часом (ще до набрання чинності Кодексом) почне активну роботу зі створення єдиного СРО, яке в майбутньому буде існувати не тільки на папері, а стане реальним механізмом захисту прав арбітражних керуючих. Не можу обійти стороною і новели, які сприятимуть прозорості процедури банкрутства. До них би я відніс скасування статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» яка давала можливість суду призначати ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії (як правило, це був директор, який не має свідоцтва арбітражного керуючого і який фактично довів підприємство до банкрутства).
Згідно з положеннями Кодексу, будь-яка процедура банкрутства буде проходити за обов’язковою участю арбітражного керуючого. При цьому, арбітражний керуючий зобов’язаний розкривати інформацію щодо фінансового стану боржника і хід процедури банкрутства на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства. До такої інформації, зокрема, відноситься: значні угоди боржника, розмір винагороди арбітражного керуючого, інвентаризація майна, дебіторів боржника, забезпечених кредиторів боржника, зобов’язання боржника і підстави їх виникнення, інвесторів, тексти рішень зборів кредиторів та комітету кредиторів, текст плану санації.
Прозорості процедури банкрутства будуть сприяти нові норми, згідно з якими, арбітражний керуючий зобов’язаний звітувати перед комітетом кредиторів не тільки про винагороду і витрати, а й про свою роботу під час процедури банкрутства. При цьому, комітет кредиторів отримає право в будь-який момент звернутися до суду з клопотанням про заміну арбітражного керуючого, незалежно від наявності в діях останнього порушень. І тут головну роль буде відігравати суд, який повинен буде прийняти зважене і обґрунтоване рішення не тільки в інтересах комітету кредиторів, а й в інтересах усіх учасників справи про банкрутство. Що стосується продажу майна боржника, то, згідно з Кодексом, це буде проходити тільки через електронний аукціон. Більш того, Кодекс передбачає узгодження з комітетом кредиторів і заставними кредиторами умов продажу майна (склад майна, стартову ціну, крок аукціону, текс публікації), що має мінімізувати зловживання з боку учасників торгів і зменшити кількість оскаржень результатів аукціону.
Після вступу в силу Кодексу, суд матиме право відмовити у порушенні справи про банкрутство, якщо ініціатором не надано доказів авансування винагороди розпоряднику майна. Думаю, це підвищить ефективність роботи арбітражного керуючого, тому що він не буде займатися пошуком грошей на оплату своєї праці, а, в першу чергу, сконцентрується на виконанні своїх прямих зобов’язань.
Напевно, основний позитивний момент Кодексу – це законодавче врегулювання процедури банкрутства фізичних осіб. Це загальноприйнята світова практика, це те, чого реально не вистачало Україні, в боргових відносинах.
Процедура банкрутства фізичних осіб дасть можливість цивілізовано, в правовому полі, вирішити суперечки між кредиторами і позичальниками-фізичними особами, в результаті чого перші гарантовано отримають задоволення своїх вимог (їх частини), а боржники зможуть почати життя «з нуля» (але з деякими обмеженнями, так як протягом 5 років після банкрутства таким фізичним особам заборонено займатися підприємницькою діяльністю, брати кредити і виступати поручителями).
