Автоматична чистка

Олександр Денисенко, адвокат
Джерело: «Юридична практика»

Українській системі автоматичного розподілу судових справ потрібне професійне доопрацювання

Автоматизована система документообігу суду прийшла на зміну «ручній» системі розподілу справ головами судів після прийняття у 2010 році Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Основний недолік попередньої системи був пов’язаний з людським чинником, що породжує корупційні ризики, і тому в новій системі роль розподілу відведена неупередженій машині.

Вирішує автоматика

Необхідно зазначити, що перехід на автоматизовану систему розподілу справ між суддями був однією зі складових судової реформи, на проведенні якої наполягали європейці, включаючи Венеціанську комісію. Зокрема, згідно з підпунктом «е» пункту 2 принципу І «Загальні принципи незалежності суддів» Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи «Про незалежність, ефективність і роль суддів» від 13 жовтня 1994 року № R (94) 12, розподіл справ повинен здійснюватися незалежно від побажань будь-якої сторони у справі або будь-якої особи, зацікавленої в результаті розгляду справи. Такий розподіл може відбуватися, наприклад, за допомогою жеребкування, через систему автоматичного розподілу за алфавітним порядком або іншу подібну систему.

У пункті 81 доповіді Венеціанської комісії «Про незалежність судової системи» від 13 березня 2010 року зазначається: Венеціанська комісія настійно рекомендує, щоб розподіл справ між конкретними суддями ґрунтувався на об’єктивних і прозорих, наскільки це можливо, критеріях, раніше затверджених законом або спеціальною постановою на основі закону, наприклад, постановою суду. Винятки (з цих правил) повинні бути обґрунтовані.

Як записано у чинній редакції статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вибір судді або колегії суддів здійснюється автоматизованою системою за принципом випадковості і в хронологічному порядку надходження справ. Під час розподілу справ враховуються спеціалізація суддів і навантаження кожного судді. Зміни також були внесені в усі процесуальні кодекси. Так, наприклад, відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України в господарських судах функціонує автоматизована система документообігу, яка, крім усього іншого, забезпечує об’єктивний і неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді.

Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Згідно з пунктом 2.3.7 цього Положення, вибір судді за методом випадкових чисел здійснюється відповідно до коефіцієнту навантаження судді в момент автоматизованого розподілу судової справи. Коефіцієнт навантаження судді обчислюється шляхом ділення суми ваги всіх справ, які були розподілені на суддю з початку поточного року, на кількість робочих днів, в які судді розподілялися справи за цей же період. Вага кожної судової справи залежить від коефіцієнта (категорії) його складності з урахуванням форми участі судді у справі та виконання цим суддею адміністративних функцій, не пов’язаних з правосуддям. Іншими словами, машина, розподіляючи справу, щоразу розраховує середнє денне навантаження кожного судді конкретного суду з початку календарного року, в результаті чого справа потрапляє до того судді, у якого таке навантаження виявиться найменшим.

Клон-обхід

Здавалося б, вихід знайдено, і корупціонери позбулися одного з основних важелів, що дозволяють їм при розгляді справи вибирати «свого» суддю. Проте потім була придумана технологія, що дозволяє обійти неупереджену машину. На прикладі господарського процесу пояснимо її суть.

До суду, який має розглядати справу, подається кілька однакових позовів. Назвемо їх для зручності «позови-клони». І чим більше таких позовів-клонів подано, тим вищі шанси на успіх. Для автоматизованої системи всі ці позови-клони є різними, і кожного разу, коли в систему вводять дані про черговий позов, вона підраховує навантаження і здійснює розподіл справ між суддями цього суду. З урахуванням принципу автоматизованої системи рівномірного розподілу навантаження на суддів позови-клони розподіляються різним суддям.

Особливість поданих позовів-клонів полягає в тому, що всі вони містять так звані недоліки: як правило, відсутні квитанції про оплату судового збору або докази відправки копій позовної заяви сторонам у справі, не додається довіреність на представника, який підписав позовну заяву, і т.д., тобто все те, що перераховано в статті 63 ГПК України, та є підставою для повернення позовної заяви. Недоліки позовів-клонів необхідні для того, щоб не допустити відкриття провадження у справі «чужим» суддею, адже в іншому випадку, згідно з положенням пункту 2 частини 1 статті 62 ГПК України про заборону розгляду однакових справ, справу буде слухати той суддя, який першим відкриє провадження у справі. У прийнятті всіх інших позовів має бути відмовлено на підставі вищевказаної норми.

Далі відповідно до статті 63 ГПК України у судді господарського суду є три дні для винесення ухвали про повернення позовної заяви, що містить недоліки, перелічені в цій же статті. Позивач, який подав до господарського суду позови-клони, чекає моменту, коли у нього з’явиться інформація про те, що автоматизована система розподілила один з позовів на «свого» суддю. Після цього позивач оперативно подає саме цьому судді заяву, до якої додаються всі «забуті» документи. Решта позовів-клонів, які були розподілені автоматизованою системою на інших суддів, повертаються позивачеві, оскільки мають недоліки, що перешкоджають прийняттю їх до розгляду.

Описана технологія дає результати (позитивні для ініціаторів і негативні для всієї судової системи), і про її застосування все частіше пишуть спеціалізовані і не дуже видання. У пресі навіть вигадали назву для цієї технології – «вертоліт». Все вищезазначене говорить про те, що в українську систему розподілу судових справ пора вносити зміни з метою її удосконалення.

Удосконалити систему

Перше, що спадає на думку, − включення в автоматизовану систему певного показника ідентичності. Тобто працівник суду, який вводить вихідні дані про позовні заяви, що надійшли, в систему, при виявленні декількох позовних заяв з одними і тими ж сторонами та ідентичними предметами позовів зобов’язаний зв’язати позови між собою, щоб система «бачила», що це позови-клони. Далі розподіл всіх позовів, клонів повинен здійснюватися на одного суддю, який був обраний при введенні в систему першого позову-клону.

Крім вищевказаного, вбачається доцільним прийняття Пленумом Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів роз’яснень про те, що вибір судді за технологією подачі позовів-клонів є грубим порушенням принципу неупередженого розподілу справ між суддями і служить достатньою підставою для відводу (самовідводу) такого судді. Будь-яка сторона в цьому випадку, роздрукувавши з Єдиного державного реєстру судових рішень судові ухвали, що підтверджують подачу позовів-клонів, може сміливо подавати заяву про відвід судді.