укр eng рус

Content on this page requires a newer version of Adobe Flash Player.

Get Adobe Flash player

Останні новини
Відгуки
Chambers Europe

«Нещодавно фірма провела консультування з низки фармацевтичних справ. Багато хто погоджується, що ця команда «рухається в правильному напрямку, особливо вражає її робота у фармацевтичній галузі».

 

Які таємниці стануть відомі під час арбітражу Нафтогаз VS Газпром

04.07.2014

Дмитро Шемелін, юрист, ЮФ «Ілляшев та Партнери»
Джерело: «Ліга»

Про те, що може спливти на поверхню в ході судових засідань у Стокгольмському арбітражі, розповідає юрист Дмитро Шемелін

Судові баталії між Березовським і Абрамовичем та між Пінчуком і Коломойським у лондонському суді виявилися неймовірною вдачею для журналістів. Покази олігархів та свідків дуже збагатили сучасну історію України та Росії: громадськості став відомий увесь підспідок: як, з ким і за які гроші вирішувалися питання у високих кабінетах. Через кілька місяців у Стокгольмському арбітражі зійдуться Нафтогаз і Газпром. ЛІГАБізнесІнформ запитала в юриста Дмитра Шемеліна, про що можна буде довідатися з цього процесу.

На відміну від державного суду (справи «Березовський проти Абрамовича» або «Пінчук проти Коломойського»), засідання комерційного арбітражу сторонні особи відвідувати не можуть. Тому, незважаючи арбітраж у Стокгольмі між Нафтогазом і Газпромом, безумовно, порушить цікаві для широкого загалу питання, не варто занадто розраховувати на те, що вони стануть надбанням гласності – хіба що одна із сторін добровільно розкриє інформацію.

Приміром, чи багато громадськість довідалася про питання, які порушувалися в арбітражі за позовом ВАТ «Татнафта» до України? Але ж на кону був найбільший український нафтопереробний завод та чимала сума позову (2 млрд. 400 млн. дол. США – ред.), цілком порівнянна з сумою «газової заборгованості».

Інша справа, що спір між Нафтогазом та Газпромом розрекламований, цікавий громадськості, і тому було б цілком резонно просити Нафтогаз інформувати народ про його перебіг, бодай і не у всіх деталях і з урахуванням власної стратегії ведення справи.

Суд як спір експертів

На сьогоднішній день Нафтогаз повідомив, що в арбітражі він вимагає встановлення справедливої ціни на газ та компенсації переплати за попередні періоди. Це питання є ключовим – від нього напряму залежить і доля позову Газпрому, і саме воно було основним предметом останніх тристоронніх переговорів.

Судячи з того, що Нафтогазом були залучені норвезькі юристи з досвідом успішної роботи проти Газпрому в аналогічних спорах, стратегія Нафтогазу повинна ґрунтуватися насамперед на використанні існуючої сприятливої арбітражної практики, а не на якійсь унікальній фактичній ситуації у відносинах з Газпромом. Інакше кажучи, справа носитиме технічний характер спору експертів про економічно виправдану ціну (з юридичною приправою).

Дійсно, Україна зараз платить за кубометр газу більше, ніж усереднена європейська країна, хоча видатки на транспортування газу для України є істотно меншими. Звичайно, так просто підходити до цього питання не можна, оскільки значення має безліч інших факторів: обсяги поставок, шляхи транспортування, термін дії ціни, можливість заміщення російських поставок умовним реверсом.
Навряд чи такий спір буде занадто видовищним. Для неспеціалістів основний інтерес представлятиме лише кінцевий результат, та сама “цифра”. Економісти, звичайно, були б раді побачити експертні висновки з оцінки чинників формування ціни на газ, а також стенограми допитів, на яких експерти захищатимуть свої позиції. Юристів зацікавила б методика розрахунку ціни: чи виходитиме суд з економічних параметрів (netback), з найкращої альтернативної операції (substitute transaction), їх комбінації тощо.

Звичайно, не можна виключати, що Нафтогаз спробує на підставі якихось фактичних доказів показати, що ціна газу в 2013-2014 роках була політично мотивована, тобто включала неекономічні складові – або “знижку за лояльність” для Януковича, або “штраф за втечу” для нинішньої влади. Якщо так, то цілком можливо, що для цього будуть притягнуті свідки з української та російської сторін: на відміну від українських судів, арбітраж прихильно ставиться до свідків, хоча й віддає перевагу документам.

Підняти ставки

Проблема, однак, полягає в тому, що з урахуванням нинішньої вельми тяжкої ситуації в економіці навіть виграш арбітражу з Газпромом дасть лише тимчасове полегшення. Очікувана за результатами арбітражу ціна газу в діапазоні, скажімо, 310-340 доларів за тисячу кубометрів буде ринковою і справедливою, але однаково неприйнятно високою для українських підприємств. Це може змусити Нафтогаз зайняти більш агресивну позицію.

Нафтогаз може спробувати довести, що одна з попередніх домовленостей з Газпромом про зниження ціни газу залишається чинною. Приміром, якби до ринкової ціни таким чином можна було б застосувати знижку по Харківських угодах, це було б радикальним вирішенням проблеми.

Харківські угоди – досить незвичайна юридична химера. Хоча контракт 2009 року був підписаний Нафтогазом і Газпромом, знижка по ньому встановлюється міжнародним договором між Росією та Україною. Компенсація знижки (розміщення флоту) є зобов’язанням України як держави, але ціну зі знижкою платить Нафтогаз. Існує ще й окрема угода безпосередньо між Газпромом та Нафтогазом, яка знижки взагалі не стосується. Не здивуюся, якщо арбітраж визнає, що Харківські угоди створюють чотирибічні відносини за участю не лише Нафтогазу та Газпрому, але й Росії та України.

Зрозуміло, що російська сторона заявлятиме про припинення дії Харківських угод у зв’язку зі зміною умов, в яких вони укладалися (як згадував Медведєв, rebus sic stantibus): Росія більше не має потреби у дозволі України на розміщення севастопольських військових баз.

Нафтогаз, у свою чергу, повинен буде довести, що Медведєв не правий, оскільки зміна обставин була викликана неправомірними діями Росії як сторони договору (стаття 62(2)(b) Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Відповідно, якщо аргумент про застосування Харківських угод буде дійсно заявлений і арбітраж захоче його розглядати по суті, а не вимовиться якимсь формальним запереченням, на нас очікуватиме найцікавіше дослідження цілої низки питань факту.

По-перше, це обставини укладання Харківських угод, підготовчі документи, протоколи переговорів сторін, а можливо і показання свідків – учасників переговорів. Серед іншого може досліджуватися питання конкретного дотримання зобов’язань України за Харківськими угодами: чи малося на увазі щось більше, ніж суто надання території під військові бази?

По-друге, це обставини участі Росії у проголошенні Кримом незалежності 17 березня 2014 року та наступного приєднання Криму до Росії. Саме час для українського уряду надати усі докази російської участі, зібрані протягом останніх місяців.

На жаль, ці питання настільки складні, що ймовірність їх повноцінного розгляду в арбітражі є вкрай малою. Швидше за все, усе закінчиться миром, а “широка громадськість” довідається не більше, ніж уміститься у прес-реліз.

 
© 2017 Ілляшев та Партнери / Мобільна версія