укр eng рус

Content on this page requires a newer version of Adobe Flash Player.

Get Adobe Flash player

Останні новини
Відгуки
Chambers Europe

«Нещодавно фірма провела консультування з низки фармацевтичних справ. Багато хто погоджується, що ця команда «рухається в правильному напрямку, особливо вражає її робота у фармацевтичній галузі».

 

Пред’явлений розрахунок

26.02.2013

Автор: Микола Алексюк, юрист ЮФ «Ілляшев та Партнери»

Джерело «Юрист»

Початок 2013 року ознаменував ся набуттям чинності низкою зако нів, що меншою або більшою мірою змінюють правове регулювання де яких основоположних приватно- та публічно-правових інститутів: громадських об’єднань, виконавчого провадження, земельного кадастру, банкрутства, зайнятості населення, нотаріату тощо.

Окремо серед вищезазначених за конодавчих нововведень, безсумнів но, стоять численні зміни податково го законодавства.

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК

З 1 січня 2013 року до Податко вого кодексу (ПК) України внесені зміни, що кардинально змінюють методику адміністрування податку на прибуток.

По-перше, зменшується відсо ткова ставка податку на прибуток. Вона, за деякими винятками, стано витиме 19 % (у 2013 році передбаче ні пільги для ІТ-галузі та 0 % ставка податку для інвестиційних проектів у пріоритетних галузях економіки).

По-друге, передбачено, що плат ники податку на прибуток, обсяг до ходу яких за попередній звітний рік перевищує 10 мільйонів гривень, що місяця зобов’язані платити авансовий внесок з податку на прибуток у розмі рі 1/12 суми податку, нарахованої до сплати за попередній рік. Декларація з податку на прибуток подаватиметь ся до податкових органів раз на рік.

Таке нововведення зі сплати авансових внесків не стосується новостворених підприємств, виробни ків сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ і організа цій, а також підприємств, доходи яких за останній рік не перевищують 10 мільйонів гривень. Платники по датків, які за підсумками 2012 року не отримали прибутку або були збит ковими, не нараховували податкових зобов’язань та не мали базового по казника для визначення авансових внесків у 2013 році, а за підсумками першого кварталу отримають прибуток, повинні будуть подати податкову декларацію за перше півріччя, третій квартал 2013 року і за цілий 2013 рік для нарахування та сплати податко вих зобов’язань.

Починаючи з 1 січня 2013 року, платники з доходом понад 10 міль йонів гривень повинні будуть спла чувати авансові внески з податку на прибуток у січні та лютому 2013 року протягом двадцяти календарних днів, що слідують після останнього календарного дня звітного (подат кового) місяця. Такі авансові внески розраховуються у розмірі 1/9 подат ку на прибуток, нарахованого у по датковій звітності за дев’ять місяців 2012 року.

Разом із річною податкового дек ларацією платники податків повинні будуть подавати розрахунок щомі сячних авансових внесків, які мають виплачуватися в наступні дванадцять місяців. Сума авансових внесків, ви значена у такому розрахунку, вважа тиметься узгодженою сумою грошо вих зобов’язань.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗВИЧАЙНИХ ЦІН

З нового року набула чинності стаття 39 ПК України, що встанов лює методи визначення та порядок застосування звичайної ціни (пункт 1 розділу XIX ПК України).

До набуття чинності вищевказа ною статтею інститут звичайної ціни на законодавчому рівні регулювався пунктом 14.1.71 ПК України: «зви чайна ціна — ціна товарів (робіт, пос луг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК Укра їни. Якщо не доведене зворотне, вва жається, що така звичайна ціна від повідає рівню ринкових цін».

Крім того, податкові органи, ви значаючи розмір звичайних цін на ті чи інші товари, роботи і послуги, часто застосовували положення лис тів Державного підприємства «Дер жавний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товар них ринків», водночас посилаючись на пункт 13 Указу Президента Укра їни «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» № 817/98 від 23 липня 1998 року, згід но з яким індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для їхнього застосування у податкових або митних цілях встановлюються на підставі статистичної оцінки рів ня цін реалізації таких товарів (ро біт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповнова женим державним органом у визна ченому ним порядку.

І все ж, керуючись при визначенні звичайної ціни лише листами Держзовнішінформу, податкові органи не враховували інші об’єктивні факто ри, які так чи інакше впливають на ціноутворення (наприклад, терміни виконання зобов’язань, наявність передплати, умови поставки, рівень попиту тощо). Крім того, адміністра тивні суди визначали, що, використо вуючи з метою визначення звичайних цін довідки із статистичними даними про ціни на такі товари, податкові ор гани порушують положення чинного законодавства (наприклад, постанову ВАСУ від 7 вересня 2011 року в справі № К/9991/1612/11).

Починаючи з 1 січня 2013 року, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) вважається договірною, якщо інше не встановлено ПК Укра їни і не доведено зворотне, в тому числі внаслідок неможливості ви значення звичайної ціни із застосу ванням положень пунктів 39.3—39.4 ПК України. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником подат ків: бартерних операцій; операцій з пов’язаними особами; операцій з платниками податків, що застосо вують спеціальні режими оподатку вання або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фі зичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності; в інших ви падках, визначених ПК України.

Згідно з абзацом 1 пункту 39.15 ПК України, в разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або змен шення від звичайних цін менш ніж на 20 %, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нараху вання) податкового зобов’язання, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших по казників податкової звітності.

Отже, суб’єкти господарювання при укладанні договорів на території України, у тому числі договорів, за якими відчужуються майнові права, можуть встановлювати ціну договору в бік збільшення або зменшення від звичайних цін менш ніж на 20 %.

Обов’язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби в порядку, встановленому законом, і передбачена абзацом 1 пункту 39.14 ПК України. Водночас відповідно до абзацу 2 пункту 39.14 ПК України, при проведенні перевірки платника подат ку орган державної податкової служби має право запросити, а платник по датку зобов’язаний обґрунтувати рі вень договірних цін або послатися на норми абзацу 1 цього пункту.

У випадку якщо платник подат ків розпочне процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, складеного за результатами такої пере вірки або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом стро ків, установлених ПК України, подат кове повідомлення-рішення вважа тиметься відкликаним. Керівник ор гану державної податкової служби, в свого чергу, зобов’язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов’язань, кори гування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Згідно з пунктом 39.2 ПК Украї ни, визначення звичайної ціни у пе редбачених випадках здійснюється за одним із нижчезазначених методів.

  1. Метод порівнюваної неконтрольованої ціни (аналогів продажу). У разі застосування цього методу як звичайна застосовується ціна, яка ви значається згідно з цінами на ідентич ні (або однорідні) товари (роботи, по слуги), що реалізуються не пов’язаній з продавцем особі (купуються у не пов’язаної з покупцем особи) за зви чайних умов діяльності. При засто суванні цього методу зіставлятися можуть ціни як за операціями самого платника з непов’язаними особами, так і за операціями між іншими непов’язаними особами. Якщо товари (роботи, послуги) мають біржову ціну або ціну, встановлену на організовано му ринку цінних паперів, то така ціна враховується при визначенні звичай ної ціни згідно з цим методом.
  2. Метод ціни перепродажу. Від повідно до цього методу, використовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена при їх перепродажі платником третій стороні за ви рахуванням відповідної націнки та витрат на збут.
  3. Використовуючи метод «вит рата плюс», як звичайна застосову ється ціна, що складається з собівартості готової продукції товарів (робіт, послуг), яка визначається продавцем,і відповідної націнки, звичайної для конкретного виду діяльності при по рівнянних умовах. Мінімальний роз мір націнки може бути встановлений законодавчо.
  4. Відповідно до методу розподі лу прибутку, визначається прибуток від операції, яка повинна бути розпо ділена між її учасниками. Такий прибуток розподіляється на економічно обґрунтованій основі, яка наближає такий розподіл до розподілу прибут ку, який отримали б учасники опера цій — непов’язані особи.
  5. Використовуючи метод чисто го прибутку, необхідно порівнювати показники рентабельності операцій, які розраховуються на підставі від  повідної бази (наприклад, на під ставі витрат, обсягів реалізації або активів) з аналогічними показниками рентабельності операцій між непов’язаними особами у зіставних економічних умовах.

У разі якщо продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана під час такого продажу (пункт 39.12 статті 39 ПК України).

Якщо товари ввезені у митному режимі імпорту або реімпорту, зви чайною ціною продажу (поставки) таких товарів на митній території України вважатиметься ринкова ціна, але не нижча за митну вартість това рів, з якої були сплачені податки та збори під час їх митного оформлення (пункт 39.13 статті 39 ПК України).

Під час проведення аукціону (тен дера) звичайною вважається ціна, яка  склалася за результатами такого аук ціону (тендеру) (пункт 39.17 статті 39 ПК України).

Великі платники податків мають право звертатися до центрального органу виконавчої влади, який забез печує реалізацію державної політики в сфері оподаткування, із заявою про укладення договору про ціноутворення для цілей оподаткування. Порядок укладення та виконання таких дого ворів встановлюється Кабінетом Мі ністрів України (пункт 39.16 статті 39 ПК України).

Згідно з пунктом 39.11 статті 39 ПК України, для визначення звичай них цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалі зованих комерційних видань та пуб лікацій, у тому числі електронних та інших банків даних, звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв Укра їни за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

На практиці застосування цієї статті ПК України може виникнути питання про черговість застосуван ня методів визначення звичайних цін. Оскільки прямо це питання у Кодексі не прописано, для платника податків, природно, пріоритетним є тлумачення статті 39 ПК України таким чином, що метод визначен ня звичайної ціни визначається на власний розсуд. І все ж необхідно від значити, що, крім набуття чинності з І січня 2013 року статті 39 ПК Украї ни, також набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 787 від 22 серпня 2012 року, яка затверджує порядок укладення та виконання до говорів про ціноутворення для цілей оподаткування. Абзац 2 пункту 3 за значеного положення передбачає, що звичайна ціна товарів (робіт, послуг) визначається шляхом застосування одного з методів, передбачених пунк том 39.2 ПК України у встановленій послідовності за умови, що кожний наступний метод застосовується лише в тому випадку, якщо така ціна не може бути визначена, застосовую чи попередній метод.

Швидше за все, крапки над «і» в цьому питанні розставить новостворене Міністерство доходів і зборів України. Тим часом платникам по датків залишається сподіватися на те, що податкова політика держави роз виватиметься в бік лібералізації.

ОПОДАТКУВАННЯ НЕРУХОМОСТІ

Згідно з абзацом 9 пункту 1 розді лу XIX ПК України,з 1 січня 2013року набуває чинності стаття 265 ПК Укра їни, яка регламентує порядок обчис лення і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділян ки (податок на нерухомість).

Об’єктами оподаткування ПК України визначає, з деякими винят ками, всі об’єкти житлової нерухо мості. Не є об’єктом оподаткування, для прикладу, один садовий або дач ний будинок чи гуртожиток.

Головні критерії, що впливають на суму податку, яку необхідно сплатити, —площа житлової нерухомості І ставка податку. Не підлягають оподаткуван ню квартири, площа яких становить 120 м2 або менше, і житлові будинки, площею 250 м2 або менше. У разі пере вищення вищезазначених показників база оподаткування для квартири і для житлового будинку зменшується на 120 м2 і 250 м2 відповідно.

Ставки податку на нерухомість встановлюються сільського, селищ ною або міського радою в межах роз мірів, зафіксованих Кодексом.

Так, рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» затверджено Поло ження про податок на нерухоме май но, відмінне від земельної ділянки, у м. Києві» (Положення).

Відповідно до статті 5 Положен ня, ставка оподаткування за 1 м2 жит лової площі становить:

—  для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м2, і житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2, — 1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня звітного (податкового) року;

—  для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м2, і житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2, — 2,7 % від розміру мінімальної заробітної плати, вста новленої законом станом на 1 січня звітного (податкового) року.

Згідно зі статтею 8 Закону Украї ни «Про Державний бюджет України на 2013 рік», мінімальна заробітна плата з 1 січня 2013 року становитиме 1 147 гривень.

Тож можемо встановити суму по датку, яку необхідно буде сплатити власнику квартири, площа якої ста новить, наприклад, 190 м2. Для по чатку від площі квартири необхідно відняти 120 м2 (податкова пільга):

190 м2 – 120 м2 = 70 м2 (база оподатку вання для квартири площею 190 м2). Потім обчислюємо ставку податку: 1 147 гривень (мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2013 року) / 100 х 1 = 11,47 гривні.

Таким чином, у 2013 році власнику квартири, площа якої складає 190 м3 (у разі якщо це єдина квартира такого власника), необхідно буде сплатити 70 х 11,47 гривні = 802,90 гривні по датку на нерухомість. Позитивним моментом є те, що власникам — фі зичним особам, на відміну від осіб юридичних, не доведеться самостійно обчислювати відповідну суму податку. Такий розрахунок здійснюватиметься органом ДПС за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості.

Податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надси латимуться органами ДПС платни кам за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості до 1 липня звіт ного року. Протягом 60 днів з момен ту вручення податкове повідомлення-рішення має бути оплачено.

У цілому ж критично оцінити нас лідки запровадження податку на не рухомість громадськість (у тому числі й юридична) зможе за результатами прийдешнього звітного року. Попере дньо можна спрогнозувати, що ефект від використання відносно незначних сум надходжень до місцевих бюджетів не можна буде порівнювати з черго вим бюрократичним тягарем, який ляже на плечі мешканців України.

Аналогічно результатам від впро вадження податку на нерухомість на сьогодні складно передбачати і за гальні перспективи від змін до ПК України, що набули чинності у 2013 році, оскільки вони відкриваються лише в процесі правозастосування. 3 упевненістю можна говорити лише про те, що платники податків так само залишатимуться в пошуках шляхів мінімізації податкового тя гаря, а фіскальні органи — в пошу ках додаткових джерел поповнення держскарбниці. Саме на перетині зазначених шляхів і відбуватиметься формування податкового законодав ства зразка 2013 року.

 
© 2017 Ілляшев та Партнери / Мобільна версія