укр eng рус est

Публікації

Останні новини
Відгуки
Chambers Europe

«Нещодавно фірма провела консультування з низки фармацевтичних справ. Багато хто погоджується, що ця команда «рухається в правильному напрямку, особливо вражає її робота у фармацевтичній галузі».

 

Способи захисту інтелектуальної власності підприємств

07.11.2014

Тарас Утіралов, юрист, ЮФ «Ілляшев та Партнери»
Джерело: «ЮРИСТ & ЗАКОН»

483У сучасному світі, з розвитком і повсюдним поширенням ІТ, як для окремих компаній, так і для цілих галузей економіки інтелектуальна власність часто має більшу цінність, ніж власність традиційна – нерухомість, земля, машини. На щастя, багато власників бізнесів (і, напевно, всі власники успішних бізнесів) усвідомили цей факт і приділяють значну увагу безпеці своїх компаній у сфері інтелектуальної власності. При цьому захист вимагається як від зовнішніх, так і від внутрішніх загроз.

Зрозуміло, стратегії захисту інтелектуальної власності кампаній в однакових сферах відрізняються. Так, більшості компаній, для яких створення об’єктів інтелектуальної власності не є предметом основної діяльності (торгівля матеріальними товарами, надання не-ІТ послуг та інші), варто сфокусувати увагу на захисті своїх торговельних марок, комерційних найменувань і, звичайно, комерційної таємниці. При цьому в питанні захисту торговельних марок і комерційних найменувань слід проводити періодичний моніторинг ринку, насамперед щодо основних конкурентів, з метою своєчасного виявлення ( або, якщо можливо, навіть попередження) порушення і постаратися врегулювати у рамках позасудових (досудових) процедур. При цьому чим більша компанія і ширший спектр її товарів/послуг, тим складніше вчасно реагувати на недобросовісну конкуренцію в цьому аспекті і доцільніше залучати до таких процесів зовнішніх фахівців (юридичні фірми). Останні, як відомо, мають можливість сконцентрувати окремих спеціалістів на тих напрямках, які вкаже клієнт, тоді як in-house юристи змушені займатися паралельно багатьма рутинними справами і не завжди можуть оперативно реагувати на “нештатні ситуації”. У разі замовлення розробки логотипів, реклами, сайтів ззовні важливо приділяти особливу увагу договорам з відповідними дизайн-студіями, рекламними агентствами. Останні можуть (навмисно чи ні) порушити при такій розробці права інтелектуальної власності інших осіб, внаслідок чого “підставити” компанію-замовника. Тому для останньої важливо максимально убезпечити себе від таких випадків ще на стадії укладання договору.

Що ж стосується захисту комерційної таємниці, то тут, крім неюридичних заходів захисту (технічних, організаційних тощо), слід укладати договори про нерозголошення зі співробітниками та третіми особами, які можуть мати до неї доступ, заздалегідь передбачаючи дієві санкції за порушення зобов’язань щодо зберігання відповідної інформації.

Особливу ж увагу захисту інтелектуальної власності повинні приділяти компанії, що виробляють інтелектуальний продукт – програмне забезпечення, веб-сайти, рекламу, фільми тощо. Адже в їхньому випадку порушення к прав – це не просто упущена вигода, але часто й втрата результатів праці як таких, а то й втрата бізнесу в цілому. Тому для компаній такого типу охорона їх інтелектуальної власності, як від зовнішніх загроз, так і загроз всередині компанії, повинна мати пріоритет не менший, ніж створення власне інтелектуального продукту. І якщо в питанні захисту від зазіхань ззовні необхідно, як і при захисті своїх торговельних марок, моніторити можливі порушення і вчасно на них реагувати, то про захист інтелектуальної власності компанії всередині неї самої потрібно дбати іншим чином, причому ще до початку створення якогось продукту. Варто враховувати, що безпосередніми авторами створюваних інтелектуальних продуктів є конкретні люди – автори, а не компанії в цілому.

Щоб урівноважити права та інтереси обох сторін таких відносин, потрібно заздалегідь обрати оптимальну схему співпраці. Законодавство про авторське право захищає насамперед інтереси автора як творця творчого продукту. На практиці ж, однак, автор часто виступає в ролі виконавця замовлення, і замовник, який заплатив за створення певного продукту, повинен мати можливість комерціалізувати такий продукт. Тому важливо знайти оптимальний баланс між інтересами роботодавців (замовників) і співробітників (виконавців). Щоб урівноважити права та інтереси обох сторін таких відносин, потрібно заздалегідь обрати оптимальну схему співпраці (у рамках трудових або цивільно-правових відносин) з конкретними людьми – творцями творів, а також відповідний тип договору, що дозволяє замовнику використовувати в необхідному обсязі плоди праці виконавця.

Кожна з можливих форм співпраці має свої переваги і недоліки. Наприклад, якщо трудовий договір можна назвати кращим з точки зору саме захисту прав компанії-роботодавця на створений співробітником твір, то цивільно-правовий договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності позбавить замовника від податкових, трудових та інших пов’язаних з ними клопотів. Вибір оптимальної форми співпраці бажано заздалегідь обговорити з фахівцем, який підкаже, які плюси і мінуси різних форм у кожному конкретному випадку, а також допоможе скласти зразки відповідних договорів, які можна буде використовувати як стандартні в подальшій діяльності.

Звичайно, складно говорити про якийсь універсальний рецепт захисту інтелектуальної власності будь-якої компанії Адже якщо для наукомістких виробництв ключовим аспектом є охорона винаходів, то для ІТ-компаній важливий передусім захист авторських прав, а правові режими цих об’єктів права інтелектуальної власності мають багато відмінностей. Однак одне правило все ж можна назвати загальним для всіх: зазвичай простіше запобігти (або хоча б мінімізувати ризики) порушенню своїх прав, ніж захищати їх згодом.

 
© 2019 Ілляшев та Партнери / Мобільна версія