укр eng рус
Останні новини
Відгуки
Chambers Europe

«Нещодавно фірма провела консультування з низки фармацевтичних справ. Багато хто погоджується, що ця команда «рухається в правильному напрямку, особливо вражає її робота у фармацевтичній галузі».

 

Перспективи спору Нафтогазу з Газпромом

26.05.2014

Дмитро Шемелін, юрист ЮФ «Ілляшев та Партнери»
Джерело: «Капітал»

Нафтогаз, очевидно, атакуватиме по двох напрямках – ціні газу та обов’язковому відбору газу (так зване застереження «бери або плати»). При успішному взятті цих двох редутів питання заборгованості перед Газпромом може вирішитися саме по собі.

Почнемо з питання ціни. Дійсно, протягом останніх 2-3 років багато контрагентів Газпрому так чи інакше одержували від росіян згоду відв’язати ціну на газ від цін на нафту і орієнтуватися замість цього на європейський спотовий ринок. Щось подібне, очевидно, спробує зробити і Нафтогаз.

Перша проблема тут – наявність цілої низки додаткових угод до контракту з Газпромом, в яких сторони аж ніяк не виходять зі спотової ціни на газ. Газпром цілком може спробувати використати такі угоди як додаткові підтвердження того, що Нафтогаз згоден з чинною формулою розрахунку ціни.

Припустимо, що цей бій залишиться за Нафтогазом, і арбітражний трибунал захоче встановити певну «справедливу» ціну на газ. Швидше за все, вона буде близька до середньоєвропейської ціни за вирахуванням транспортних витрат. Якщо Європа купує газ за ціною, трохи вищою за 400 доларів за тисячу кубометрів, цілком можна розраховувати на «справедливу» ціну у розмірі 350-370 доларів. Ця ціна, до речі, нещодавно була спеціально для нас озвучена єврокомісаром з енергетики Еттінгером.

Це помітно менше 485 доларів, яких вимагає Газпром, і навіть менше нашої середньої ціни за 2013 рік (близько 412 доларів). Однак чи настільки великий профіт, щоб мати якийсь фундаментальний вплив на економічне становище галузей, що залежать від газу?

Існує ціла низка оцінок економічно прийнятного для України рівня ціни на газ. Ризикну припустити, що оптимальна ціна близька до горезвісних 268,5 доларів, які виторгував Янукович, а за деякими оцінками, з урахуванням необхідності модернізації промисловості, оптимально було б мати газ по 200-210 доларів. На жаль, з урахуванням того, що середньоєвропейська ціна становить більше 400 доларів, вкрай малоймовірно, що навіть найбільш прихильний трибунал присудить нам газ по 200 доларів.

Врятувати Нафтогаз могло б відродження Харківських угод, денонсованих Росією. Якщо від «справедливої» ціни відняти знижку у 100 доларів, результат міг бути близький до омріяних 268,5 доларів. Однак для цього потрібно добитися позитивного рішення у складному і політично обтяженому питанні правомірності денонсації угод між РФ та Україною і її впливу на відповідну додаткову угоду до контракту, підписану Нафтогазом і Газпромом. Очевидно, що це завдання є титанічним.

Навіть за умови винесення сприятливого рішення щодо ціни, на варті інтересів росіян залишається положення про обов’язковий відбір газу, ефект якого може в рази перекрити будь-який позитив від зниження ціни.

Перспективи тут менш райдужні. Досі застереження «бери або плати» ще ніколи не визнавалися недійсними повністю: наприклад, у справі чеського оператора «РВЕ Трансгаз» проти «Газпрому» арбітри дозволили «РВЕ» лише знизити обсяг обов’язкового відбору газу на об’єм, який Газпром поставляє безпосередньо чеським споживачам. Такий результат Нафтогаз навряд чи повністю задовольнить.

Нарешті, у Газпрому залишається туз у рукаві – відключення газу. На відміну від своїх європейських колег, Нафтогаз вже досить тривалий час не платить ані за старою ціною, ані за новою. Рішення Газпрому перевести Нафтогаз на передоплату дивним чином збіглося З поданням запиту на передарбітражне врегулювання – тепер, якщо Нафтогаз продовжить діяти у той самий спосіб, у Газпрому з’явиться хороший привід відключити газ вже в червні, серйозно натиснувши як на Нафтогаз, так і на європейські держави. При цьому, трибунал навіть не зможе накласти забезпечення – не може ж він вимагати, щоб Газпром постачав газ безкоштовно.

Беручи до уваги усе викладене вище, а також низьку ймовірність того, що арбітражна справа, одного разу почавшись, зможе завершитися до початку опалювального сезону, вважаю, що якась форма мирової угоди у цій справі неминуча, причому зовсім незабаром.

 
© 2017 Ілляшев та Партнери / Мобільна версія