Дата публікації: 30 липня 2013
Євген Соловйов, адвокат
Джерело: «Дзеркало тижня»
У наш час фінансові піраміди стали в тому числі своєрідними замінниками офіційно забороненого грального бізнесу – переважна більшість так званих вкладників беруть участь у цьому проекті, чудово усвідомлюючи всі його ризики.
Урядовий законопроект, що передбачає пряму заборону на функціонування фінансових пірамід і запровадження, у тому числі, й кримінальної відповідальності за їх організацію, поки що безуспішно чекає часу свого розгляду в українському парламенті. Тож потенційним українським жертвам цього виду афер доводиться розраховувати здебільшого на суто “індивідуальні засоби захисту” – особисті обережність і рівень фінансової грамотності. Тим більше що далеко не всі, хто долучається до “схеми швидкого збагачення”, є їхніми реальними жертвами.
Фінансова піраміда – це спосіб забезпечення доходу учасникам структури за рахунок постійного залучення коштів. Дохід першим учасникам піраміди виплачується за рахунок внесків наступних учасників. У більшості випадків справжнє джерело одержання доходу приховується і декларується вигадане або малозначуще. Як правило, у фінансовій піраміді обіцяють високу дохідність, яку неможливо підтримувати тривалий час, а погашення зобов’язань піраміди перед усіма учасниками стає апріорі нездійсненним.
Фінансові піраміди можуть реєструватися як комерційні установи і залучати кошти для фінансування якогось проекту. Однак такої реєстрації може і не бути (ті ж нові варіації “МММ”). Якщо реальна дохідність проекту виявляється нижчою від обіцяних інвесторам доходів або взагалі відсутня, значить, частина коштів нових інвесторів спрямовується на виплату доходу. Закономірним результатом такої ситуації є банкрутство проекту і збитки останніх інвесторів. Практика показує, що після краху піраміди вдається повернути не більш як 10–15% від зібраної на той момент суми. Адже зібрані кошти не спрямовуються на купівлю ліквідних активів, а відразу використовуються для виплат попереднім учасникам, реклами і доходу організаторів. Що довше функціонує піраміда, то менший відсоток можливого повернення при її ліквідації.
Принциповою відмінністю фінансової піраміди від реального бізнес-проекту є джерело виплати доходу. Якщо сума виплат доходу стабільно перевищує розмір додаткової вартості, яку забезпечує цей бізнес, то даний проект є пірамідою.
Фінансові піраміди нелегальні і прямо заборонені в багатьох країнах. Наприклад, у США, де йде жорстка боротьба з фінансовими пірамідами, є розмежування фінансових пірамід і багаторівневого мережевого маркетингу (МLМ – англ. multilevel marketing). Щоправда, таке розмежування здійснюється не на федеральному рівні, тобто не з допомогою єдиного закону, а завдяки прийняттю Федеральною торговою комісією серії рішень. Також на рівні штатів приймаються відповідні нормативні акти, в яких докладно регулюються правові аспекти діяльності МLМ. При прецедентній системі права це дає ефект.
У Канаді прийнято Акт про конкуренцію, який є законом, спрямованим на боротьбу з фінансовими пірамідами. У разі невиконання вимог цього закону учасники МLМ будуть обвинувачені в шахрайстві, а
також оштрафовані на суму 200 тис. канадських доларів або позбавлені волі строком на рік, а за наявності в діяльності ознак фінансової піраміди строк тюремного ув’язнення може бути до п’яти років.
В Україні, на відміну від вищезгаданих країн, немає прямої заборони на такого роду діяльність. Це планують зробити, але строки невідомі – проект закону “Про заборону фінансових пірамід в Україні”, ініційований Кабміном, надійшов у Верховну Раду України лише на початку квітня 2013 р.
Яка відповідальність організаторів фінансової піраміди перед вкладниками?
Якщо говорити про фінансові піраміди, створені як юридична особа, то в переважній більшості випадків засновники такої юридичної особи відповідатимуть за її боргами лише в межах своїх внесків. Інакше кажучи, звернути стягнення можна буде тільки на активи такої юридичної особи, яких (навіть якщо вони й були спочатку) на той час, коли буде звернене стягнення, у юридичної особи, швидше за все, вже не буде.
Можна намагатися довести наявність у діяльності таких структур складу злочину (наприклад шахрайства), однак, виходячи з чинного українського законодавства і сформованої практики, довести факт шахрайства – складне завдання.
Необхідно також перевіряти, чи були дотримано всіх формальностей при створенні і діяльності такої юридичної особи. Наприклад, чи була вона зареєстрована в Державному реєстрі фінансових установ, чи одержувала передбачені законодавством ліцензії/спеціальні дозволи, куди, яким чином і з якою метою перераховувала гроші, які операції здійснювала тощо. Залежно від результатів такої перевірки можна буде говорити про наявність чи відсутність складів інших злочинів (наприклад, фіктивне підприємництво, легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, присвоєння або розтрата майна, завдання майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, доведення до банкрутства, шахрайство з фінансовими ресурсами).
Приміром, той же новий формат “МММ” є не фінансовою установою, а так званою електронною пірамідою, і не приймає внесків, люди самі перераховують один одному гроші, які, за заявами організатора, не переходять у його власність, а зберігаються на рахунках вкладників або посередників. На відміну від 90-х років минулого століття, Мавроді неодноразово попереджав, що “МММ” є фінансовою пірамідою, яка у будь-який момент може завалитися. Вважаю, що встановити коло всіх причетних до одержання коштів осіб, відстежити шляхи витрачання отриманих ними грошей, довести злочинний намір, попередню змову, привласнення грошей і цілеспрямований обман у їхніх діях, відповідно, буде практично неможливо. Навіть якщо припустити, що кримінальну справу порушать, і, зважаючи на суспільний резонанс справи та позицію влади, до відповідальності когось і притягнуть (нехай навіть усіх причетних, включаючи самого Мавроді), думаю, що вкладникам “МММ” легше від цього стане. Хіба що морально, тому що практично неможливо буде повернути вкладені гроші (як це, власне, сталося і минулого разу).
З іншого боку, зараз не початок 90-х, і про фінансові піраміди і результати їхньої діяльності знають уже чи не всі свідомі громадяни. У наш час фінансові піраміди (на прикладі тієї ж “МММ”) стали в тому числі своєрідними замінниками офіційно забороненого грального бізнесу – переважна більшість так званих вкладників беруть участь у цьому проекті, чудово усвідомлюючи всі його ризики. При цьому вони не вкладають усіх своїх заощаджень, як це було раніше, а жертвують сумами, які їм не шкода втратити, в обмін, по суті, на адреналін. Тобто метою є не лише одержання надприбутку без жодних зусиль, а й бажання вгадати піковий момент перед крахом, у який можна встигнути зняти кошти, ще й отримавши прибуток. І зробити це, таким чином, за рахунок тих, хто не вгадав і не встиг, і ніби виявившись розумнішим за інших.
Мотиви так званих вкладників-гравців зрозумілі. Не зрозуміло, чим керуються люди, які всерйоз вкладають досить великі для них суми в подібні проекти, цілком упевнено ототожнюючи їх, наприклад, з банківськими депозитами, але, на відміну від банків, з величезними відсотками. Якщо взяти той же депозит у банку, то банк – це офіційно створена фінансова установа з необхідними ліцензіями. Його діяльність досить жорстко регулюється, є контролюючі органи, є договір, яким регулюються відносини між сторонами, передбачено права вкладника і зобов’язання банку, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Але навіть усе перелічене вище не дає стовідсоткової гарантії – банк також може впасти (або ж його можуть “покласти”), держава може обмежити виплати нормативно-правовими актами. То що ж тоді казати про фінансові піраміди типу “МММ”, якщо від самого початку відсутні будь-які, навіть мінімальні та ілюзорні, документально підтверджені зобов’язання про повернення коштів, гарантії виплат і, відповідно, передумови для успішного результату?
Але ж після краху такої піраміди саме такі “серйозні” вкладники напевно звертатимуться з претензіями, причому чомусь до держави (як це, наприклад, було у випадку з “Еліта-центром”). Слід зазначити, що такі претензії будуть безпідставними, тому що операції з коштами подібного роду здійснюються на свій страх і ризик, і в держави немає підстав компенсувати за рахунок коштів інших платників податків збитки, завдані окремим особам у результаті невдалого вкладання ними грошей.
Найцікавіше, що така категорія людей завжди знайде спосіб втратити гроші, ще й обвинувативши потім у своїх нещастях усіх навколо. Не буде тієї ж “МММ-2011” або “МММ-2012”, вони з нетерпінням чекатимуть появи якоїсь “МММ-2025”. І не просто вкладуть, а візьмуть гроші на внесок у кредит під 40% річних, заклавши при цьому все своє майно – потім можна буде обвинуватити у всіх бідах не лише державу, а й банки. І хоча визнати людину недієздатною може тільки суд, подібні вчинки деяких індивідуумів за своєю суттю складно назвати чимось іншим.
Таким чином, порадити вкладникам-гравцям нічого – вони розуміють принцип роботи піраміди і свідомо йдуть на пов’язані з цим ризики.
Давати поради “серйозним” вкладникам, звичайно, можна. Наприклад, використати перевірені на практиці менш ризиковані способи зберігання або вкладання грошей – індивідуальні сейфи або банківські депозити. Навіть значно ризикованіша купівля цінних паперів різних пайових інвестиційних фондів виглядає певніше, ніж вкладання грошей у фінансову піраміду. Але, зважаючи на викладену вище характеристику цієї категорії вкладників, давати їм такі поради немає сенсу, тому що вони протягом більш як 20 років ними вже не користуються. Та оскільки рівень фінансової грамотності більшості українських громадян залишає бажати кращого, варто, мабуть, усе-таки нагадати, що має знати вкладник, щоб не стати жертвою афери.
Основні ознаки фінансових пірамід
1. Обіцянка швидкого надприбутку. Прописної істини про те, що безплатний сир буває тільки в мишоловці, ніхто поки що не скасовував. У будь-якому бізнесі є економічна складова, свої правила і закономірності, відповідно до яких швидких великих грошей не буває.
2. Відсутність документально підтвердженої інформації про вкладення залучених коштів. Якщо отримані гроші нікуди не вкладаються, відповідно, прибутку взятися просто нема звідки, і виплати раннім вкладникам здійснюються виключно за рахунок коштів, залучених у більш пізніх вкладників. Довго така ситуація тривати не може, крах у цьому разі неминучий.
3. Відсутність реєстрації як юридичної особи – фінансової установи (з усіма необхідними в цьому випадку ліцензіями, дозволами, іншими підтверджуючими документами).
4. Відсутність позитивної історії діяльності (або ж якийсь термін діяльності є, але досить незначний).
5. Відсутність навіть мінімальних та ілюзорних документально підтверджених договірних зобов’язань про повернення коштів і гарантії виплат.
