Дата публікації: 29 серпня 2016
Леонід Гілевич, юрист
Джерело: Юрист&Закон
У разі порушення процедури банкрутства підприємства, а також напередодні останньої одним з найважливіших питань може стати можливість звільнення працівників. Звільнення можливе на будь-який з стадій процедури банкрутства. У статті 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство) зазначено, що звільнення працівників боржника може здійснюватися після порушення провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна.
Так, «звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації», відноситься до засобів відновлення платоспроможності боржника відповідно до частини другої статті 29 Закону про банкрутство. У тій же статті зазначено, що у разі, якщо планом санації передбачено звільнення працівників, праця яких не може бути задіяна під час її виконання, керуючий санацією до моменту передбачуваного звільнення повинен подати до первинної профспілкової організації відповідну інформацію, а також провести консультації з профспілками щодо вжиття заходів по запобігання звільненню, обмеження кількості звільнених працівників до мінімального або пом’якшення наслідків будь-якого звільнення.
Відповідно до статті 41 Закону про банкрутство з дня визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.
Вищезазначене звільнення здійснюється на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). Згідно з цим пунктом трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Фактично власник, який намагається не допустити банкрутства свого підприємства та розглядає звільнення співробітників в якості способу відновлення платоспроможності, може звільнити працівників на підставі даного пункту статті 41 КЗпП і до порушення провадження у справі про банкрутство, посилаючись на «зміни в організації виробництва і праці», спрямовані на відновлення платоспроможності роботодавця, а також пов’язане з цим скорочення чисельності або штату працівників.
Статтею 49 КЗпП передбачено, що про наступне вивільнення працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці. Законодавством не передбачено виключення з такого терміну часу перебування працівника у відпустці або тимчасової непрацездатності. Одночасно з попередженням про звільнення роботодавець повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю. Якщо звільнення є масовим (критерії масовості визначені в статті 48 Закону України «Про зайнятість населення»), роботодавець повідомляє про заплановане звільнення службу зайнятості.
При звільненні працівників враховується переважне право на збереження роботи (про який, зокрема, в деталях йдеться в статті 42 КЗпП). У той же час звільнення окремих категорій працівників (зокрема, вагітних жінок, одиноких матерів) допускається тільки у разі повної ліквідації підприємства. Звільнення не допускається, за винятком випадку повної ліквідації підприємства, в період тимчасової непрацездатності працівника, а також в період перебування працівника у відпустці.
Вищезазначене розірвання трудового договору (крім випадку ліквідації підприємства) вимагає також попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Порядок отримання такої згоди був визначений у статті 43 КЗпП.
При припиненні трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Згідно зі статтею 41 Закону про банкрутство виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, отриманих від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту. Статтею 45 цього ж Закону встановлено, що з коштів, отриманих від продажу майна банкрута, передусім виконуються різні зобов’язання перед працівниками.
Слід зазначити, що відповідно до статті 34 Закону про банкрутство у разі відчуження частини майна боржника та передачі відповідної (пропорційної) частини його поточних зобов’язань шляхом заміщення активів трудові договори (контракти), укладені з працівниками, праця яких використовувалася у виробничих підрозділах, майно яких підлягає передачі новоутвореному господарському товариству, продовжують діяти, а права та обов’язки роботодавця переходять до такого товариства.
Важливо, що законодавство не забороняє роботодавцю та працівникові, протягом періоду повідомлення працівника про майбутнє звільнення, припинити трудовий договір на іншій підставі (наприклад, за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП). Однак, потрібно враховувати, що, за винятком випадку ліквідації роботодавця, згідно зі статтею 42 КЗпП працівник, з яким трудовий договір розірвано на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу, якщо колишній роботодавець приймає на роботу працівників аналогічної кваліфікації.