укр eng рус est

Публікації

Останні новини
Відгуки
Chambers Europe

«Нещодавно фірма провела консультування з низки фармацевтичних справ. Багато хто погоджується, що ця команда «рухається в правильному напрямку, особливо вражає її робота у фармацевтичній галузі».

 

Рішення прав

31.03.2014

Олександр Дементьєв, юрист, ЮФ “Ілляшев та Партнери”
Джерело: Юридична Практика

У разі порушення зобов’язання з виконання рішень Євросуду Комітет міністрів може розглянути питання про тимчасове позбавлення держави представництва в Раді Європи

Готуючи скаргу до Європейського суду з прав людини (Євросуд), заявник повинен усвідомлювати, що з таке звернення, як правило, супроводжується багатьма ускладненнями. До них відноситься, наприклад, необхідність точної відповідності форми заяви тим вимогам, які встановлені «драконівським» правилом 47 Регламенту Європейського суду.

В іншому випадку Європейський суд відмовляє у розгляді скарги (без пояснення підстав для відмови), направляючи заявнику повідомлення про видалення його/її досьє зі своєї бази даних. Чи слід нагадувати про те, що причиною такого прискіпливого ставлення Євросуду, насамперед до форми заяви, а вже потім до її змісту, є його надмірна завантаженість.

За таких умов настільки ретельний нагляд за дотриманням формальних умов подання заявниками своїх скарг видається цілком резонним. Однак предмет цієї статті не пов’язаний зі складнощами при подачі заяви до Євросуду, ми проаналізуємо протилежний етап конвенційного виробництва. У першу чергу мова йде про те, що винесенням рішення провадження в Європейському суді по ініційованій справі не закінчується до того часу, поки держава-відповідач не виконає заходи індивідуального або загального характеру, встановлені Євросудом.

Виконання рішень

Поняття заходів індивідуального або загального характеру необхідно розмежовувати, оскільки до заходів індивідуального характеру відносяться ті, що пов’язані з зобов’язанням держави відшкодувати заявнику матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати. Виплата цих сум є обов’язковою і чітко визначена у рішенні Євросуду – стаття 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція). При цьому виплата повинна здійснюватися по кожній справі протягом трьох місяців з дня, коли рішення стає остаточним або протягом іншого строку, встановленого Європейським судом у рішенні (наприклад, у рішенні від 25 липня 2013 року у справі «Агрокомплекс» проти України» Європейський суд безпрецедентно встановив для України дворічний строк для виплати «Агрокомплекс» 27 млн. євро).

При цьому заходи загального характеру – це заходи, передбачені рішенням Європейського суду з прав людини, спрямовані на усунення можливості аналогічного порушення щодо інших осіб (виправлення / усунення причин порушеного права). З метою запобігання новим порушенням Конвенції, подібним до тих, які констатовані у рішенні Євросуду, держава зобов’язується усунути проблеми у внутрішньому правопорядку.

Очевидно, що рішення Євросуду читаються заявниками, починаючи з останньої сторінки. Заявника насамперед цікавлять встановлені Євросудом заходи індивідуального характеру. У цьому випадку мова в першу чергу йде про розмір присудженої компенсації. Однак, навіть після отримання рішення Євросуду, заявник розуміє, що далі починається «боротьба» з державою за його виконання. При цьому держава виконує рішення самостійно, без відповідної комунікації з заявником, оскільки рішення Європейського суду є своєрідним виконавчим листом. До обов’язків заявника входить лише направлення уповноваженому національному органу своїх банківських реквізитів для нарахування на відповідний рахунок заявника компенсаційної суми.

Практика також показує, що багато заявників, отримуючи довгоочікуване рішення Європейського суду, відчувають певний дискомфорт, розуміючи, що рішення міжнародного судового органу знову повертає їх до взаємин з національними державними органами. Переживання, пов’язані з цим, можна частково зменшити, підходячи до процесу виконання рішення Євросуду інформаційно підготовленим.

За таких обставин заявникам необхідно знати, що у них є ефективна можливість звернутися до Департаменту з виконання рішень Європейського суду Комітету міністрів у нижчезазначених випадках:
– заявник бажає отримати або повідомити інформацію про виплату державою компенсації, призначеної Євросудом;
– заявник бажає направити скаргу щодо виплати державою відповідної компенсації;
– строк, призначений Євросудом, минув, і справедлива компенсація не виплачена або виплачена частково;
– справедлива компенсація була виплачена після встановленого кінцевого строку, а пеня за прострочення платежів не була виплачена або виплачена частково, при тому, що заявник направив свої банківські реквізити, але не отримав нічого на свій рахунок або отримав часткову виплату;
– заявнику необхідна допомога з розрахунком відповідної пені.

Звернутися з вищевказаних питань можна наступними способами: пошта – Council of Europe, DGI – Directorate General of Human Rights and Rule of Law, Just Satisfaction Section, Department for the Execution of Judgments of the ECHR, F-67075, Strasbourg Cedex; факс: +33(0)3.88.41.27.93; електронна пошта – dgI_execution_just_satisfaction@coe.int, повідомивши при цьому номер справи, будь-які зміни в ситуації заявника (адреса, ім’я, банківські реквізити) і надавши будь-які відповідні документи (наприклад, копію документа, що підтверджує своєчасне направлення заявником своїх банківських реквізитів компетентному національному органу).

Якщо строк виплати справедливої компенсації ще не минув, при цьому заявник направив свої банківські реквізити, але не отримав нічого на свій рахунок, слід розуміти, що процес виплати справедливої компенсації не відбувається одноразово, він може здійснюватися протягом кількох тижнів або місяців. На це може бути ряд причин: час для отримання від заявника інформації, необхідної для здійснення виплати, необхідність дотримання правил державного бухгалтерського обліку, технічні затримки з проведення платежу з боку банків і вибір методів переказу коштів. У будь-якому випадку Комітет міністрів рекомендує чекати закінчення строку здійснення виплати.

Нагляд за виконанням

Функцію нагляду за процесом виконання рішення виконує Комітет міністрів Ради Європи. При цьому стаття 46 Конвенції передбачає: якщо Комітет міністрів вважає, що держава відмовляється виконувати остаточне рішення у справі, він може після формального оповіщення цієї держави шляхом прийняття рішення більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати у Комітеті, звернутися до Євросуду з питанням про дотримання цією державою свого зобов’язання відповідно до пункту 1 статті 46 Конвенції.

Таким чином, у Конвенції прописані певні наслідки для держави-відповідача, однак її положення не передбачають накладення на державу будь-яких санкцій за невиконання рішень Європейського суду. Такі санкції прописані в положеннях Статуту Ради Європи (Статут).

Відповідно до статті 8 Статуту, право на представництво будь-якого члена Ради Європи (зокрема України), який грубо порушив положення статті 3, може бути припинене і Комітет міністрів може запропонувати йому вийти з Ради на умовах, передбачених у статті 7. При цьому стаття 3 Статуту передбачає, що кожен член Ради Європи повинен визнавати принцип верховенства права і принцип, відповідно до якого всі особи, що знаходяться під її юрисдикцією, повинні користуватися правами людини і основоположними свободами і щиро та ефективно співробітничати заради досягнення мети Ради. Відповідно до статті 7 Статуту, будь-який член Ради Європи може вийти з неї шляхом офіційного повідомлення Генерального секретаря про свій намір.

Такий вихід набирає чинності по закінченні фінансового року, в якому зроблено повідомлення про вихід, якщо воно направляється протягом перших дев’яти місяців цього року. Якщо повідомлення надсилається протягом останніх трьох місяців фінансового року, вихід набирає чинності по закінченні наступного фінансового року.

Крім того, стаття 9 Статуту передбачає, що якщо член Ради Європи не виконує своїх фінансових зобов’язань, Комітет міністрів може призупинити його право на представництво в Комітеті і в Консультативній асамблеї до того часу, поки він не виконає такі зобов’язання.

Підводячи підсумок, можна зробити припущення, що тимчасовий характер позбавлення члена Ради Європи права представництва в Комітеті міністрів і в Консультативній асамблеї Ради Європи певними чином послаблює відповідальність органів Ради Європи (наприклад, порівняно з рішенням про позбавлення права представництва без права на поновлення) при прийнятті такого рішення.

Відповідно, зважаючи на те, що Україна вже неодноразово порушувала свої зобов’язання по виконанню рішень Європейського суду, можна припустити, що кожне наступне невиконання Україною відповідних зобов’язань наближає Комітет міністрів до розгляду питання про тимчасове позбавлення України представництва в Раді Європи. Таке рішення Комітету міністрів може розглядатися представниками органів державної влади як украй небажане з політичної точки зору. При цьому слід зазначити, що для держави дуже важливим є саме своєчасне виконання рішень Європейського суду, оскільки розмір компенсації, присудженої Євросудом у кожній конкретній справі, може значно зрости внаслідок подальшого нарахування пені.

 
© 2017 Ілляшев та Партнери / Мобільна версія