Імпорт правосуддя

Дмитро Шемелін, юрист ЮФ «Ілляшев та Партнери»
Джерело: «Компаньон»

Навіть непогані самі по собі закони без гарних судів, що готові їх правильно застосовувати, мало чим можуть допомогти.

Як створити інвестиційний клімат, порівнянний з повітрям лондонського Сіті? По-перше, протягом 300 років регулярно стригти законодавство і суди. По-друге, розмістити на своїй території англійське законодавство і суди.

Як не дивно звучить останнє, але це дійсно реалізовано на практиці. Дубайський Міжнародний Фінансовий Центр (ДМФЦ) – унікальне інвестиційне рішення Об’єднаних Арабських Еміратів, що представляє собою «державу в державі» – невелику територію в рамках емірату Дубай, що за розміром є трохи більшим ніж київський зоопарк (40 га), і що має власні закони і суди.

За своєю природою ДМФЦ є класичним офшором з усіма традиційними атрибутами: нульовою ставкою податку на доходи і прибуток, відсутністю обмежень щодо обміну та переведенню валюти, різноманітними формами компаній, спрощеною імміграційною системою для професіоналів. Унікальним його робить особлива правова система і особлива система правосуддя.

Фінансове законодавство ДМФЦ було спеціально розроблено на основі поєднання англійського та міжнародного права для використання в сучасних фінансових та інвестиційних операціях. У разі наявності прогалини в законодавстві ДМФЦ суд повинен буде звернутися не до права Дубая, а до англійського права. Таким чином, міжнародні інвестори можуть бути впевнені: їхні угоди по праву ДМФЦ будуть регулюватися фактично тим же англійським правом, за яким вони працюють вже сотню років.

Однак, виходячи з досвіду України навіть непогані самі по собі закони без гарних судів, що готові їх правильно застосовувати, мало чим можуть допомогти. Тому в ДМФЦ проблему з судами вирішили кардинальним чином. Замість того, щоб навчати місцевих шейхів англійському правосуддю, в якості суддів були запрошені відомі англійські та міжнародні юристи.

Голова суду – сінгапурець Майкл Хван, найвідоміший міжнародний арбітр, колишній віце-президент Міжнародної торгової палати та Міжнародної ради з комерційного арбітражу. Його заступник – екс-суддя Апеляційного суду Англії та Уельсу Джон Мюррей Чедвік.

На випадок, якщо Суди ДМФЦ все ж здадуться комусь упередженими (все-таки формально ці суди є державними), в ДМФЦ є ще й арбітражний інститут – Арбітражний Центр ДМФЦ-ЛМТС, що був створений в партнерстві з Лондонським міжнародним третейським судом. У свого англійського побратима ДМФЦ запозичив (з невеликими змінами) арбітражний регламент, структуру і базу даних по арбітрам, адже арбітраж коштує стільки ж, скільки і арбітри.

При цьому арбітражне право ДМФЦ ґрунтується не англійською Закон про арбітраж 1996 року, а на нейтральному Типовому законі ЮНСІТРАЛ (Комісія ООН з права міжнародної торгівлі), що дозволяє арбітражнікам з усього світу адекватно розуміти основні положення арбітражного законодавства. Крім розгляду комерційних спорів, Центр ДМФЦ має ще одну важливу функцію. У його рамках створений Трибунал фінансових послуг та ринків – постійно діючий арбітражний орган, який розглядає адміністративні скарги на дії фінансового регулятора ДМФЦ – Управління з регулювання та нагляду у сфері фінансових послуг Дубая.

Таким чином, іноземні інвестори можуть бути впевнені, що їх спори з регулятором будуть розглядатися навіть не місцевим судом (хоча місцевий суд з великою натяжкою можна назвати таким, якщо до його складу 30%  місцевих суддів), а повністю незалежним міжнародним арбітражем.

Зважаючи на вищесказане не дивно, що у минулому році ДМФЦ вважався найбільш швидкозростаючим фінансовим центром світу. Його організатори добре постаралися, щоб уникнути навіть натяку на те, що влада емірату зможе якимось чином втрутитись у фінансову діяльність в цій економічній зоні.

Зрозуміло, що такий рівень економічної свободи в рамках України поки є малоймовірним, а заміна адміністративних судів арбітражем, навіть в окремих сферах, взагалі є фантастикою. Однак ДМФЦ може служити гарною ілюстрацією того, як може і повинна виглядати справжня сучасна революція в економічній та регуляторній сфері, а не шариковське «взяти все і поділити».